logo
2

61. Особливості проведення опитувань. Вимір і шкалування в соціології

Опитування — це метод збору первинної інформації за допомогою звернення з питаннями до певної групи людей. За допомогою опиту­вань одержують як діючу (фактичну) інформацію, так і відомості про думки оцінки й пріоритети опитуваних.

Розрізняють опитування письмові (анкета) і усні (інтерв'ю), очні й заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні й масові, вибіркові й суцільні (референдуми).

Опитування за анкетою передбачає жорстко фіксований порядок, змісті форму питань, ясну вказівку варіантів і способів відповіді, при­чому вони реєструються опитуваним або наодинці з самим собою (за­очне опитування), або в присутності анкетера (пряме опитування).

Анкетні опитування класифікують за змістом й конструкцією пи­тань, що задають. Розрізняють відкриті питання, коли респонденти висловлюються у вільній формі. У закритому опитувальному бланку всі варіанти відповідей заздалегідь передбачені. Напівзакриті анкети комбінують обидві процедури.

Семке. Шпаргалка

Опитування — найпоширеніший метод збору первинної інфор­мації. У кожному випадку опитування передбачає звернення безпо­середньо до учасника й спрямоване на ті сторони процесу, які мало піддаються або не піддаються взагалі прямому спостереженню.

Існують два основні різновиди соціологічного опитування анке­тування й інтерв’ювання.

При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету з питаннями у присутності анкетера або без нього. За формою проведення воно може бути індивідуальним і груповим, очним і заочним. Найпоши­реніші форми заочного — поштове опитування, опитування через газету, журнал

Інтерв'ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, при якому дослідник {або його повноважний представник) сам задає питан­ня й фіксує відповіді За формою проведення воно може бути прямим, «віч-на-віч», і опосередкованим, наприклад, по телефону.

Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації, розрізняють опитування масові й спеціалізовані. У масовому опи­туванні основним джерелом інформації виступають представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо пов'язана із предметом аналізу. Учасників масових опитувань прийнято називати респондентами.

У спеціалізованих опитуваннях головне джерело інформації — компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють робити авторитетні висновки. Учасниками таких опитувань є експерти здатні дати зважену оцінку з питань, що цікавлять дослідника Звідси ще одна широко поширена в соціології назва таких опитувань — експертні опитування.

Андрущенко

Роль опиту в соціологічному дослідженні

Метод базується на грамотно сплано­ваному виборі респондентів і питань, що варто з'ясувати, встановити обстановку, становище, суспільну думку. Виявляється дуже економічним — опит порівняно невеликих сукупностей дозволяє міркувати про становище і тенденції розвитку соціальних процесів. Проведення опиту з залученням достатньої кількості кваліфікованих дослідників і респондентів дозволяє в максимально короткі строки опитувати велику сукупність людей і одержати інформацію для прий­няття оперативних управлінських рішень. Сучасні можливості стан­дартизації питань анкети дозволяють одержати уніфікований опис багатьох індивідуальних з окремих висловлювань людей, можливість використати для опрацювання і аналізу оперативну і потужну обчис­лювальну техніку і методи математичного аналізу. Нарешті, важливе достоїнство методу опиту — широта охоплення різноманітних сфер соціальної практики.

В основі методу опитування — сукупність питань, що пропонується респонденту, відповіді якого і створюють необхідну інформацію. В будь-якому варіанті опитування — одна з найскладніших різновид­ностей соціально-психологічного спілкування. Зв'язок між головни­ми його учасниками — дослідником і респондентом — забезпечуєть­ся з допомогою різних проміжкових ланок, що впливають на якість одержаних даних. Необхідно мати на увазі, що тут немаловажливе значення має візуальний контакт з опитуваними.

Основні види опиту

Візуальний контакт — винятково важливий елемент спілкування. Дивитись на того, хто говорить, означає не лише заінтересо­ваність, але й допомагає зосередити увагу на тому, що говорять. Кож­ному опитуваному варто знати, що окремі аспекти взаємовідносин виражаються в тому, як люди дивляться один на одного. Часто-густо трапляється, що співбесідники схильні дивитись більше на тих, ким захоплюються, з ким у них близькі стосунки. На відміну від чоловіків, жінки схильні на ширший візуальний контакт. Звичайно, люди уникають візуального контакту в ситуаціях суперництва, щоб такий контакт не сприймався як вираження ворожнечі.

Є два основні методи опитування: інтерв'ю і анкетний.

Макєєв