12.3. Методи збору соціологічної інформації

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціолог­ічної інформації: опитування, інтерв'ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо. ♦ Використання соціологом того або іншого методу ,в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також: його виду. Найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інфор­мації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб'єкти, що функціонують в суспільстві.

Аналіз документів дає соціологу можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні сусп­ільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми. Нагадаємо тут, що перша "канонічна" праця з емпіричної соціології в США - "Польський селянин в Європі і Америці" У. Томаса і Ф. Знанецького - повністю побудоване на використанні документів.

Поряд з архівами газети польських емігрантів в США, картотекою і офіційною документацією Союзу благодійності, історією церковних приходів в цьому дослідженні вперше використані для аналізу особистісні документи емігрантів: 50 комплектів (754 примірника) листів, а також життєопис якогось Владека Віхновського (300 сторінок).

Коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони суспільного життя в наш час технізації і інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не лише центральні, але й місцеві, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми (якщо вони є), матеріали книг і журналів, звіти різних відомств і т. д. Наприклад, соціологічне дослідження, присвячене вивченню вільного часу жителів того або іншого міста (району), села може бути розпочато з аналізу статистичних даних про використання бібліотек, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, музеїв і т. д.

Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все не­обхідна їх класифікація, підвалиною якої слугує форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію. Від форми, в якій зафіксована інформація, залежить цілі його використання і методи аналізу.

За формою фіксації інформації документи діляться на:

* письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);

* статистичні дані (цифрова форма викладу);

* іконографічна документація (кіно-відео-фотодокументація, картини),

* фонетичні документи (аудіозаписи).

Письмові документи - найбільш поширений вид документації. Джерелами цього типу документів для соціолога є: державні і центральні архіви, архіви організацій і установ, підприємств, фірм, архіви емпіричних даних в машино­писній формі, в т. ч. ГМТЕІШЕТ, наукові публікації, преса, особистісні доку­менти (листи, автобіографії, мемуари, щоденники, промови і т. п.).

Існують і інші способи класифікації документів. За статусом джерела доку­менти ділять на офіційні і неофіційні. З точки зору спонтанності появи докумен­ти ділять на мимовільні (створені незалежно від дослідника); задані (створені спеціально на прохання дослідника). За ступенем опосередкованості виділяють первинні і вторинні документи - одні створені на основі безпосереднього досв­іду автора, другі - на базі узагальнення первинних документів. За критерієм авторства документи класифікують на індивідуальні, створені одним автором, і колективні, створені декількома авторами, групою.

Формалізовані (контент-аналіз)

Загальні (розуміння, інтуїція, осмислення)

Спеціальні (джерелознавчі, психологічні, юридичні методи)

' ДианМзУДОкуменіів

Традиційні

В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (кла­сичний) і формалізований (якісно-кількісний) метод аналізу документів, (див. схему).

Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність ро­зумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в доку­менті з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз документів дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність: якби соціолог-дослідник не прагнув бути об'єктив­ним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завж­ди в меншій чи більшій мірі буде суб'єктивною.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одер­жав назву "контент-аналіз". Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), - це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. З часом метод контент-аналізу став застосовуватися і при вивченні інших галузей соціальної реальності, іншого типу документів, зокрема, невербальних, іконографічних (портрети, фотографії і т.д.), а також відповідей на відкриті запитання соціологічної анкети. Цей метод дуже часто використовується різними спецслужбами: до 80 відсотків таємної інформації здобуваються за його допомогою і зараз.

Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, влас­тивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з не­обхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документу може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

при вимозі забезпечити високий ступінь точності і об'єктивності аналізу;

за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріала, колибезпосереднє використання останнього є затрудненим, при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв 'ю, якщокатегорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою

появи в документах, що вивчаються, коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.

♦Отже, контент-апаліз - це метод якісно-кількісного аналізу масива документів з метою одержання об'єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-аиалізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних елементів змісту, що цікавить дослідника, класифікації виділених елементів у відповідності з концептуальною схемою, на­ступним їх підрахунком і якісним представленням результатів.

► виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об єскта, що вивчається;

—► виявлення причин, що обумовили появу повідомлення; —► оцінка ефекту впливу повідомлення.

Коли дослідник-соціолог закінчив побудову схеми ключових понять або категорій аналізу, здійснив їх інтерпретацію і структуризацію, постає етап "накладання" названої схеми на конкретний текст, або, іншими словами, знаходження для всіх категорій і підкатегорій адекватного вираження на мові документів, що досліджуються. Таким їх виразом є одиниці аналізу: 1) окреме слово; 2) судження, закінчена думка, логічний ланцюг; 3) персонаж повідомлення. Фрагменти тексту, які відповідають різним одиницям аналізу, можуть коливатися від мінімального розміру (слово) до максимального (логічний ланцюг, життєва ситуація), які фіксуються в межах цілого повідомлення або навіть декількох повідомлень.

Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи:

> таблицю контент-аналізу;

> інструкцію кодувальника;

У кодувальну картку (див. табл. 2).

Таблиця контент-аналізу містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм коди.

Основні напрямки використання.. •• -» << ,*'«,^іщ

Інструкція кодування містить опис одиниць аналізу і рахунка, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі. Реєстрація одиниць ана­лізу здійснюється в спеціальних таблицях, кодувальник картках. Останні вклю­чають всі класифікаційні одиниці - категорії і підкатегорії. Одиниці аналізу, виявлені в документі, фіксуються у відповідних графах кодувальної картки.

В контент-аналізі передбачається своя вибірка. Масив документів, об'­єднаних загальною ознакою, представляє генеральну сукупність, яка має бути вивчена. Якщо перед аналітиком-соціологом стоїть завдання провести контент-аналіз кампаній по виборах президента України, то в межі генеральної сукуп­ності треба включити всі документи, які опубліковані у зв'язку з виборами з моменту початку кампанії до її завершення.

Для формування вибіркової сукупності документів для контент-аналізу заз­вичай використовують суцільний і випадковий відбір. Щодо застосування скерованого типу відбору, то він виключається через відсутність даних про розподіл в генеральній сукупності документів.

Робота з документами вимагає від соціолога крім спеціальних знань великої винахідливості, вона завжди є дослідницьким пошуком.

Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації - це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження.

В практичній діяльності соціологи використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження: інформацію, інформаційну записку, аналітичну записку, звіт про науково-дослідну роботу. В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає:

► короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в даному дослідженні;

► перелік цілей і завдань дослідження;

► опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності;

► розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, результати аналізу доку­ментів і спостережень у відсотковому викладі. Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.

Інформаційна записка, як і інформація, містить ті ж підрозділи, а в підроз­ділах, подаються результати досліджень, підсумкові дані коментуються, тоб­то описуються, цифровий матеріал може групуватися і співставлятися. В заключенні даються висновки з позначенням тенденції, що виявилися.

Аналітична записка, як різновид підсумкового документа соціологічного дослідження, може завершити важливий етап дослідження або виступати основним підсумковим документом невеликої науково-дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру: 1) вступ; 2) основна частина; 3) заключення. У вступі обґрунтовується необхідність проведення дослідження, вказуються причини використання тих чи інших методів збору, обробки і аналізу інформації, описуються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, доводиться репрезентативність вибірки, дається характеристика проблемної ситуації. Основна частина включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і співставлення результатів досліджень). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, наводяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться закономірності функціонування тих чи інших соціальних процесів і явищ. У заключенні подаються основні висновки дослідження і обґрунтовується шлях розв'язан­ня соціальних проблем.

Головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу. Він включає ряд обов'язкових розділів: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки. Загальними вимогами до цього документу є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Інструментарій соціологічного дослідження — система методичних і технічних прийомів здійснення дослідження, втілена у від­повідних операціях і процедурах і представлена у формі різноманітних документів. До складу інструментарію входять методики збору первинних даних — інструкції з проведення вибірки, спостереження, аналізу документів, бланки для опитування тощо, форми протоколів запису даних і їхньої підготовки до обробки (шифрувальні бланки), логіко-математичне забезпечення аналізу емпіричної інформації, а також інструкції для науково-допоміжного персоналу й керівників різних стадій польового дослідження, його здійснення й обробки зібраних даних. Інструментарій ретельно опрацьовується відповідно до програми дослідження й становить комплект польових документів і документів для аналізу даних, відповідно до гіпотез, сформульованих у програмі. Основні вимоги до інструментарію — детальність пророб­лення всіх технічних операцій і процедур, чіткість вимог до організації й здійснення дослідження, які висуваються до всіх його учасників. Ретельно відпрацьований інструментарій — надійна гарантія реалізації програми й робочого плану дослідження.

Соціологічне дослідження включає чотири змінюючих один од­ного етапи:

1) підготовка дослідження

2) збір первинної соціологічної інформації (тобто відповіді опиту­ваних на питання анкети, інтерв'ю, запису дослідження з карток спостереження й т.п.);

3) підготовка зібраної інформації до обробки і її обробка;

4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків і рекомендацій.