§ 2. Проект соціологічного дослідження

Соціологічний аналіз соціальної проблеми передбачає встанов­лення соціальних фактів, виявлення правил і закономірностей, що визначають тенденції та механізм розвитку соціальних про­цесів. Певну частину необхідних відомостей можна почерпнути з різних документів, а також з наукових публікацій. Однак, як правило, для підтвердження чи спростування раніше встановле­них фактів, власних міркувань та тверджень проводиться спеці­альне емпіричне дослідження, яке є складовою соціологічного аналізу. Перш ніж планувати емпіричне дослідження соціолог повинен усвідомити, що, з одного боку, це досить трудомістка праця з великими затратами організаційних, людських та матеріаль­них ресурсів, а з іншого — цінність одержаної інформації досить часто вельми відносна.

Щоб повною мірою оцінити і зіставити потребу в бажаній інформації з витратами на емпіричне дослідження, необхідна попередня робота, що дає змогу здійснити його. Документ, який полегшує визначення потреби в емпіричному дослідженні, мож­ливостей одержання інформації про ті чи інші соціальні факти, а також обсягів витрат професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів, називають проектом до­слідження.

Проект соціологічного дослідження містить перелік основних елементів та етапів роботи, що визначають стратегію і тактику емпіричного дослідження. Більшість емпіричних досліджень сьогодні характеризуються двома особливостями: чинником "несподіваності" та чинником "замовника".

"Несподіваність" визначається тим, що до соціолога можуть звернутися з проханням (потенційним замовленням) провести дослідження проблеми, якою він раніше не цікавився, а також тим, що він сам звертає увагу на проблеми, над якими ще вчора не замислювався, а сьогодні вважає надто значущими, щоб зали­шити їх поза увагою в аналізі соціальних явищ (зміна політич­ної структури, поворот в економічній чи соціальній політиці дер­жави, спалахи міжнаціональних конфліктів, соціальна напруже­ність і масовий протест тощо).

Чинник "замовника" зумовлений особливостями взаємодії з людьми, які, не будучи соціологами, погано поінформовані про можливості емпіричного соціального дослідження. Успіх роботи на початковому етапі співробітництва значною мірою залежить від правильно обраної стратегії і тактики поведінки соціолога-виконавця.

У замовлених або актуально-оперативних соціологічних дослі­дженнях найважливішим етапом є підготовка проекту досліджен­ня, насамперед робота над ескізом проекту.

Ескіз проекту дослідження

Цей документ містить перелік пунктів (запитань), які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те, чи доцільно прово­дити емпіричне дослідження. Складання ескізу дає змогу: 1) уточнити предмет дослідження; 2) визначити реальну вартість ви­трат і ресурсів; 3) узгодити питання, що нерідко стають предме­том суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження. Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність "ефекту від­сутності результату".

Ескіз проекту дослідження містить такі основні пункти: інфор­маційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт (оформлення результатів дослідження); потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження.

Робота над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, ор­ганізаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту, уточнення яких дає можливість визначи­ти трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

Нижче наведено в загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

1. Уточнення інформаційних потреб -— ключовий етап проектування дослідження. Ця найбільш важка і творча части­на дослідження, на жаль, часто недооцінюється на початку робо­ти і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цьому етапі, дедалі збільшується на всіх наступних.

В академічній соціології цей елемент називають "визначенням проблеми, предмета та мети дослідження", розкриття якого має відповісти на такі запитання: 1) що, власне, треба вивчати і 2) на­віщо проводити емпіричне дослідження. Часто навіть професійні соціологи формально ставляться до цього елемента і тільки на етапі аналізу даних починають розмірковувати над тим, що ж вони можуть взяти із зібраного за темою матеріалу. Відбувається це тому, що актуальну проблему, яка виникла в суспільстві, так чи інакше відчуває практично кожний громадянин, але це відчуття мало в чому схоже на наукову постановку проблеми. Вербалізація (словесне оформлення) відчуття веде до формулювань на зра­зок таких: "перехід до ринкової економіки — це проблема", "зло­чинність серед молоді — це проблема", "загострення міжнаціо­нальних відносин — це проблема". Проте визначення того, в чому, власне, полягає проблема, — складне завдання, розв'язання якого потребує великої за обсягом інтелектуальної праці. Слід зауважи­ти, що далеко не кожен здатний розв'язати його. Однак цілком припустиме спрощення проблеми.

Спрощення такого елемента соціологічного дослідження, як постановка проблеми, зводиться до формулювання конкретних запитань, відповісти на які має емпіричне дослідження. Отже, інформаційний запит — це довільної форми запитання, на які слід одержати відповідь у результаті емпіричного соціологічного дослідження.

У процесі формулювання запитань особлива увага приділяється конкретизації їх. На перший погляд, наприклад, досить конкрет­ним здається такий інформаційний запит: "Одержати в результа­ті дослідження конкретні рекомендації щодо поведінки керівника у разі конфлікту з підлеглим", але для соціолога такий інформа­ційний запит некоректний. Слід уточнити, які саме конфлікти цікавлять замовника (ділові, міжособистісні, етичні тощо), тобто уточнити сферу, предмет та причини конфліктів. Чи всі види конфліктів має охопити дослідження, чи достатньо обмежитися деякими з них. Також слід уточнити, який результат розв'язання конфліктів турбує замовника насамперед. Інформаційний запит переформулюється так: "Як повинен діяти керівник у разі кон­фліктів з підлеглими, щоб досягти: а) поваги підлеглих; б) поліп­шення виробничих показників; в) зменшення плинності кадрів; г) поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі тощо?"

Слід пам'ятати, що розширення переліку запитань збільшує вартість дослідження (за рахунок збільшення обсягу анкети, часу для обробки та аналізу матеріалу). Тому бажано визначити пріо­ритетність різних аспектів проблеми. Для соціолога, який пла­нує дослідження, такий набір запитань (навіть за наявності сфор­мульованої теми та проблеми дослідження) дає змогу здійснюва­ти контроль на всіх етапах роботи: за конкретністю та усвідом-леністю проблеми, за визначенням генеральної сукупності, за адекватністю підготовленого інструментарію поставленим зав­данням, за вибором методів статистичного аналізу зібраного ма­теріалу, за змістом звіту.

Ця сукупність запитань (інформаційний запит) береться за основу уточнення всіх інших пунктів ескізу дослідження.

2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

3. Визначення генеральної сукупності та вибірки. Для ви­значення вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон — соціально-демографічна характеристика — галузева специфіка.

Наприклад, слід з'ясувати ставлення молоді до злочинності. Для визначення генеральної сукупності насамперед уточнюєть­ся регіональна локалізація населення, на яке можна поширити висновки, одержані в результаті дослідження: йдеться про молодь країни в цілому чи певного регіону. Далі уточнюється, яка саме молодь вивчатиметься: міська чи сільська. Якщо, припустимо, міська, то вся чи тільки молодь великого міста. Далі (у межах соціально-демографічних уточнень) визначаються верхня та ниж­ня межі молодіжного віку (наприклад, від 18 до ЗО років або від 14 до 25 років — конкретні межі залежать від мети та інформа­ційних потреб). І нарешті, уточнюється галузевий контингент — чия думка вивчатиметься: усієї молоді, яка проживає в певному регіоні, чи тільки учнівської молоді або тільки тих, хто вже пра­цює (якщо останнє, то де саме працює: в усіх чи тільки в певних галузях), тощо. Підсумком такого обговорення має стати чітке визначення генеральної сукупності, наприклад, "уся учнівська молодь віком 18—ЗО років західного регіону України (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області)". На основі визначен­ня генеральної сукупності (контингенту населення, на який мож­на з певною ймовірністю поширювати висновки на підставі одер­жаних у результаті дослідження даних) соціолог має змогу попе­редньо визначити обсяг вибірки — кількість людей, яких слід опитати. Попереднє визначення обсягу вибірки потрібне для уточ­нення вартості дослідження.

Власне, обговорення генеральної сукупності необхідне також для того, щоб визначити джерела, що містять основні характери­стики генеральної сукупності (загальна кількість, розподіл за основними характеристиками, доступність респондентів).

4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених інформаційних потреб визначають приблизний обсяг анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості та базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й мето­дичних документів до нього.

5. Збирання інформації. На підставі визначення вибіркової сукупності намічають "точки опитування", склад групи, що зби­ратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних. Визначають технічні і програмні засоби, орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи.

7. Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід напе­ред продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарів до них. Якщо замовник заздалегідь не обумовлює форми подання матеріалу, то для дослідження, яке є великомас­штабним і дорого коштує, найбільш оптимальним варіантом підсумкового документа є аналітичний звіт обсягом 70—80 сто­рінок, що містить необхідні ілюстративні матеріали. Як додаток до нього доцільно подати короткий варіант звіту (6—8 сторінок), що містить основні висновки та рекомендації.

8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослі­дження; матеріально-технічні потреби та можливості; організа­ційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо). Організаційні потреби та можливості слід продумати зав­часно, що дасть змогу оптимізувати витрати, а також зберегти час, оскільки організаційну підготовку в цьому разі можна здійснювати паралельно з розробкою програми та інструментарію.

9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження — першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв'язання її полягає в тому, що без уточнення інфор­маційних потреб і відповідно до обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження. Інтуїція та попередній досвід до­поможуть соціологу передбачити "порядок" загальної вартості. Загальна ж сума визначається в результаті роботи над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до від­мови від дослідження в цілому, а до коригування програми (ви­лучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження ви­бірки і звуження генеральної сукупності.

Робота над ескізом програми завершується складанням та­блиці, в якій усі елементи ескізу розміщені за терміном виконан­ня (графік) та вартістю (кошторис). Робочий документ, тобто пере­лік основних елементів соціологічного дослідження із зазначен­ням вартості та строків виконання, називають проектом соціо­логічного дослідження. На підставі проекту приймається оста­точне рішення про те, чи проводитиметься дослідження.

Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослі­дження починається робота безпосередньо над проектом дослі­дження — розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки.

Програма опитування громадської думки

У дослідницькій практиці доцільно розрізняти опитування громадської думки і власне соціологічні дослідження. Така кла­сифікація має принциповий характер щодо визначення пріори­тетності та глибини розробки основних елементів проекту до­слідження — програми та вибірки. Визначення типу досліджен­ня — перший крок на шляху оцінки пріоритетності елементів. Опитування громадської думки — це збирання інформації про сукупну думку, оцінки, установки та орієнтації певного контин­генту населення щодо будь-якого актуального питання.

При проведенні таких досліджень найважливішим елементом проекту є проблема вибірки (визначення обсягу та способу відбору одиниць спостереження), оскільки результати опитування обмеженого кола людей поширюються на всю генеральну су­купність. Наприклад, опитавши тисячу жителів Києва, соціолог доходить висновку про думки та настрої киян у цілому; опитан пій дві тисячі жителів України, поширює висновки на все населення України тощо. Тому, визначаючи вибірку, дослідник повинен добре усвідомлювати, якою мірою і за якими характерисками (стать, вік, освіта, соціальне становище тощо) опитані представляють той контингент, на який поширюються висновки, одержані в результаті дослідження.

В опитуваннях громадської думки значення програми соціо­логічного дослідження зводиться до мінімуму, а іноді в ній зовсім немає потреби. Наприклад, програма не потрібна для опитувань в електоральних ситуаціях ("За кого голосуватимуть?", "Чи бра­тимете участь у референдумі?"), а також для оперативних дослі­джень гострих соціальних ситуацій (наприклад, реакція населення на ті чи інші рішення органів влади тощо). Для опитувань громадської думки потрібний інформаційний запит. Одержані в результаті опитування громадської думки дані подаються пере­важно у вигляді одновимірних розподілень відповідей на постав­лені запитання. Обов'язковими вимогами до подання результатів опитування громадської думки є наведення повного формулю­вання запитання, як воно було запропоноване в анкеті, а також обсягу генеральної сукупності з зазначенням обсягу вибіркової сукупності. Соціологічне дослідження —- це вивчення предмета та його взаємозв'язків з іншими елементами соціального світу.

Для переходу від узагальненої проблеми дослідження ("Соці­ально-психологічні аспекти Чорнобильської катастрофи", "Заго­стрення міжнаціональних відносин", "Ставлення населення до ринкової економіки", "Соціально-політична ситуація в Криму" тощо), проблеми, що має багато аспектів та причинно-наслідкових зв'язків, до розробки інструментарію потрібна певна схема конкретизації предмета дослідження.

Функцію конкретизації предмета дослідження виконує про­грама дослідження. При проведенні власне соціологічного дослі­дження розробка програми є найважливішим етапом роботи.