С.Б.Кримський. Контури духовності: нові контексти ідентифікації

Духовність не тотожна духовному життю суспільства. Вона виступає як спосіб самопобудови особистості і пов’язана з індивідуальним вибором свого життєвого шляху, образно кажучи, з “зустріччю із самим собою”. А це завжди тривожна і повна несподіванок подія, що вимагає етичної рефлексії. Ось чому так часто зустрічаються спроби “відхреститися” від проблем духовності та її наслідків. Тим не менш, саме зустріч з самим собою і є цінною проблемою духовності у наш час, коли феномен особистості висувається на авансцену історії. Не ідея людини взагалі, не її рольові структури та людяність самі по собі, а їх відбиття через індивідуальні якості особистості визначає нині, активність гуманістичної свідомості. Загальнолюдськими цінності стають не тому, що вони декларують щось загальне, а через збагачення їх ідеєю особистості. Ось чому ООН декларує за сучасних обставин принцип пріоритету прав особистості у порівнянні з правами народів та націй.

Дедалі наполегливіше в суспільній свідомості стверджується думка про те, що особистість – не одиничне і навіть не особливе, а монадне утворення. Із зростанням щільності соціальних зв’язків у ХХ ст. ефект монадності став надбанням не тільки вождів і пророків (як це було в минулому), а й багатьох людей. Здатність репрезентувати свій час, свій народ, національну культуру, соціум притаманна всім, хоча реалізується не кожною людиною. Принцип плеяди (колективу) доповнюється принципом монади. Такі монадні особистості, як М.Ганді і М.Л.Кінг, Я.Корчак і мати Марія, А.Сахаров та О.Солженіцин означають набагато більше, ніж масові політичні партії. Сама особистість у її монадному здійсненні здобуває функцію авторитету людської спільності.

С.Б.Крымский. Контуры духовности: новые контексты идентификации

// Вопросы философии. – 1992. - № 12.