Ю.А.Левада. Homo sovieticus

Кожній цивілізації властивий свій соціокультурний тип людини – характерний набір установок і ціннісних орієнтації, пізнавальних і поведінкових меж особистості як виразника певної системи соціальних інститутів.

Homo Sovietieus, або людина радянська, - продукт нестійкої політичної системи, якій не вдалося сформувати особливу цивілізацію. Примусова цивілізація трьох поколінь людей в умовах інформаційної блокади суспільства й твердого контролю за механізмами вертикальної мобільності, плюс постійний пропагандистський тиск, викликали особливий соціальний тип особистості.

Соціологи із Всеросійського центра вивчення суспільної думки (ВЦИОМ) в період з 1989 по 1992 рр. провели низку великомасштабних досліджень по репрезентативній вибірці й встановили найбільш важливі риси соціального портрету Номо Sovieticus. Узагальнено він виглядає так: масовий («як всі»), деіндивідуалізований, протиставлений всьому елітарному й своєрідному, «прозорий» (тобто доступний для контролю зверху), примітивний у запитах (рівень виживання), створений раз і назавжди, далі незмінний, легко керований. Це типові характеристики одночасно і особистості, і поведінкових структур суспільства.

Перша фундаментальна риса Homo Sovieticus – уявлення про власну винятковість. В 30- 40-ті рр. ХХ ст. воно виражалося в перевазі соціалізму над капіталізмом, в 90-ті - у прихильності «власному шляху» Росії. В опитуванні 1992 р. 48% росіян висловилися за нього й лише 16% надали перевагу «шляху країн Заходу» (для порівняння; на Україні - 27%, в Естонії 45%).

Інша фундаментальна риса радянської людини - державна орієнтація. Її формула: «турбота» з боку верхів повинна зустрічати «подяку» з боку низів. Від начальства підлеглі чекають турботи про людей (47%), від держави - турботи про народ (36%). Економічно ми всі залежимо від держбюджету, дотацій, допомоги. Тому понад 60% росіян в 1992 р. не могли «прожити без постійної турботи, опіки з боку держави».

Наступна риса нашого світовідчування - ієрархізованість: чиношанування, усвідомлення свого місця в житті, тобто статусу й ролі в соціальній піраміді, міфологізація ролі вождя, а пізніше «мафії», у якій сьогодні шукають причину всіх нещасть народу.

Їй протистоїть і одночасно дивним чином переплітається ще одна риса - егалітаризм, прагнення всіх вирівняти. Вона проявляється в боротьбі з «нетрудовими доходами», «незаслуженими привілеями», «підпільними мільйонерами», кооператорами, приватниками.

Остання риса - імперський характер свідомості. Спочатку він виражався в ідеології соціалістичного націоналізму, нової спільності «радянський народ», пізніше - у небажанні розпаду СРСР.

Ю.А.Левада Homo sovieticus // Советский простой человек. – М., 1994.