logo
26

Ф.Г.Гіддінгс. Основа соціології

Поняття суспільства як організму у Спенсера є більш визначеним, ніж у Конта. На думку Спенсера, суспільство є організм, котрий існує не лише у вигляді простої фантастичної аналогії, як у «Левіафані» Гоббса, але й у дійсності, не лише морально, але також і фізіологічно, оскільки в будові суспільства спостерігається поділ праці, що переходить від окремих осіб на групи та організації цих осіб. У ньому є підживлююча система, що складається з промислових груп; розподільча система, що складається з торгових дій; регулююча система, що складається з політичної та релігійної діяльності. Спенсер докладає чималі зусилля, щоб показати, що етичний прогрес і щастя роду людського залежать від цієї функціональної організації суспільства, однак він не розвиває настільки повно, наскільки ми могли б бажати, думку Платона, котрий знаходив у соціальному розподілі праці підвалини і дійсний тип етичного життя і, таким чином, прокладав шлях для розуміння суспільства як засобу вдосконалення людської особистості. Хоча Спенсер не зовсім задовольняє нас у цьому відношенні, він, проте, залишає достатню визначеність у питанні об'єднання соціальної організації із всесвітнім фізичним процесом.

Професор Л.Гумплович зробив спробу довести, що істинні елементарні соціальні явища - це конфлікти, змішування та асиміляція різнорідних етнічних груп. Новіков, провів узагальнення ще далі, та стверджував, що соціальна еволюція є по суті прогресивним видозміненням конфлікту союзом, внаслідок чого сам конфлікт перетворюється з боротьби фізичної на боротьбу інтелектуальну. Г.Тард у своїх оригінальних і цікавих дослідженнях, які відбилися на сфері психологічних та соціологічних ідей, доводить, що первинний соціальний факт полягає у наслідуванні, у явищі, котре передує будь-якій взаємодопомозі, поділу праці та договору. Професор Е.Дюркгейм, не погоджуючись із висновком Г.Тарда, намагається довести, що суттєвий соціальний прогрес, а отже і першопочаткове соціальне явище, полягає у підпорядкованості кожного індивідуального розуму зовнішнім по відношенню до нього видам дії, думки та почуття.

З усіх цих вчених Тард та Дюркгейм безсумнівно ближче за всіх підійшли до вирішення питання про сутнісну природу соціальних явищ та до встановлення першого принципу соціології. Вони мали розбіжності щодо розуміння одне одного, але для неупередженого читача цих авторів цілком зрозуміло, що обидва вони дивляться з різких точок зору на явища, тісно пов'язані між собою. Дюркгейм розглядає вплив, котрий справляє множинність індивідуальних розумів на одиничний розум; Тард - відповідь-наслідування багатьох індивідуальних розумів на заразливу винахідливість одного.

Ф.Гиддингс. Основа социологии. - М., 1998.