Формування і розвиток соціологічної думки в Україні

Плідно розвивалась соціологічна думка в Україні у XIX - на початку XX ст. Особливо змістовною є багатопланова діяльність Михайла Драгоманова (1841-1895), одного з ідеологів лібералізму в суспільно-політичному житті. Його соціально-політична концепція поєднувала в собі соціалістичні ідеї, ідеї соціальної рівності, справедливості та буржуазно-демократичні ідеї конституційного права, широкого місцевого самоврядування, необхідності політичної боротьби, захисту прав та свобод людини. Однак, він вважав, що головне – у поступі людини й громади, поступі політичному, соціальному, культурному, а національність є тільки ґрунтом, формою та засобом. При цьому Драгоманов недооцінював чинник національного державного суверенітету.

Друга половина XIX ст. стала справжнім розквітом соціологічної думки в Україні. Сергій Подолинський, Іван Франко, Іван Фесенко, Олександр Потебня, Леся Українка та інші обґрунтували низку положень щодо ролі особистості в історії, перебудови суспільства на справедливих засадах, механізму діяльності самоврядних спільнот, прогнозування соціально-демографічного вибуху, шляхів національного визволення.

Фундаментальні соціологічні дослідження були здійснені в Україні на початку XX ст. видатним істориком, політологом, соціологом та політичним діячем Михайлом Грушевським (1866-1934). Широка ерудиція в царинах історії, літератури, мистецтва дали йому можливість виробити своє розуміння суспільного процесу та політичного розвитку. На його думку, соціально-політичний процес однаково визначається біологічною, економічною та психологічною сферами, а суспільний розвиток полягає у певному чергуванні двох протилежних інстинктів – колективістського (солідарності) та індивідуалістського.

Свою систему соціологічних поглядів Грушевський сформулював у праці «Початок громадянства (генетична соціологія)», написаній у 1921р. і надрукованій у Відні. В цій праці видатний учений відповідає на запитання що таке суспільство, чому воно виникло. Він стверджував, що сенс трансформації людського суспільства полягає у послідовному переході від традиційних форм до індустріальних, модернізованих, що, таким чином, створювало теоретичні основи нової загальноцивілізаційної типологізації суспільства.

Грушевський розкрив структурні зміни в суспільстві, які відбуваються в період спеціалізації праці, коли сама людина стає іншою і її стосунки, взаємодії також набувають зовсім іншого характеру. Громадянство (суспільство) вчений розглядав як організовану людську множинність. Він був глибоко обізнаний у творчому доробку вітчизняних учених, а також провідних західних соціологів О.Конта, Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, М.Вебера, К.Маркса та інших. У своїх творах він акумулює та розвиває вітчизняну і зарубіжну соціологічну думку. Грушевський своїми працями завершує важливий етап розвитку соціологічної думки в Україні та упевнено накреслює актуальні напрями її подальшого розвитку.

Грушевський ще в 1919 р. створив в еміграції Український соціологічний інститут, який плідно займався проблемами соціального розвитку України та її майбутнього, підготував досвідчених науковців у різних галузях соціології.

У 30-ті рр. XX ст. в Радянському Союзі самі поняття «відчуження», «соціальна динаміка», «соціологія релігії» та інші, були практично заборонені, але розвиток соціологічної думки в Україні не припинявся: проблемами соціології займалися науковці Інституту філософії Академії наук.

І лише на початку 90-х рр. у системі Академії наук України створюється Інститут соціології. Головними завданнями цього вкрай необхідного наукового закладу стали: виявлення закономірностей та випадковостей розвитку українського суспільства; проблеми розбудови демократичної, суверенної, правової соціальної держави; шляхи забезпечення єдності української політичної нації; захисту та реалізації прав і свобод людини; формування середнього класу та встановлення реально діючого соціального партнерства тощо.

Розробкою цих питань займаються сучасні українські соціологи: В.Андрущенко, В.Ворона, В.Піча, В.Оссовський, М.Горлач, Н.Черниш, А.Ручка, та інші.

Таким чином, українська соціологічна думка є вагомим внеском у розвиток світової науки про суспільство. Сьогодні в Україні соціологія як наука вийшла на новий рівень свого розвитку і забезпечує ефективне розв’язання соціально-політичних проблем.