М. Вебер

Соціологія конструює типові поняття і встановлює загальні правила явищ і процесів. Цим вона відрізняється від історії, яка прагне дати каузальний аналіз і каузальне зведення індивідуальних дій, інститутів і діячів, які мають культурну значимість. Для утворення своїх понять соціологія бере в якості парадигми матеріал в значній мірі (хоча і не виключно) з тих самих же реальних компонентів поведінки, які релевантні також з точки зору історії. Соціологія розробляє свої поняття і виявляє закономірності також і під тим кутом зору, чи допоможе це історичному каузальному аналізу важливих культурних явищ. В соціології, як і у будь-якій генералізуючій науці, своєрідність соціологічних абстракцій призводить до того, що її поняття в порівнянні з конкретною реальністю історії неминуче (відносно) позбавлені повноти змісту. Замість того соціологія дає більшу однозначність понять. Така однозначність досягається найвищою смисловою адекватністю, що є метою утворення соціологічних понять. Вказана мета може бути з найбільшою повнотою реалізованою в раціональних поняттях і узагальненнях. Однак соціологія намагається виразити в теоретичних, адекватних смислу поняттях і ірраціональні (містичні, пророцькі, духовні, емоційні) явища.

Як соціальну ми розуміємо таку дію, яка співвідноситься із нею. Соціальна дія може бути орієнтована на минулу, сучасну і очікувану в майбутньому поведінку інших. Вона може бути помстою за колишні образи, захистом від небезпеки в сучасному або майбутньому. «Інші» можуть бути окремими особами, знайомими або невизначеною множиною цілком незнайомих людей.

М.Вебер Основные социологические понятия //Избранные произведения. М., 1990.