3.3.1. Пояснення основних категорій теми через структурно-логічні схеми та таблиці

Одним з найважливіших чинників розвитку людини і суспільства є культура. З XVII ст. поняття «культура» почало вживатись в широкому сенсі для визначення всього, що було створене людиною. Об’єктом активного вивчення культура стає вже з XVIII ст., коли про неї починають розмірковувати такі філософи, як Іоган Готфрід Гердер, Вільгельм фон Гумбольд, Імануіл Кант, Іоган Готліб Фіхте та інші.

Культура – це специфічно людський спосіб діяльності, який направлений на створення духовних і матеріальних цінностей. Існує величезна кількість визначень культури, які мають далеко не однакове значення. Узагальнивши близько 500 визначень, американські вчені дійшли висновку, що культура – це система ідеалів, цінностей, норм поведінки, втілених в соціальному розвитку людини, в його духовному світі. Ця система динамічно розвивається.

Культура – це діяльність людей, що направлена на створення, збереження, використання і передачу поколінням матеріальних і духовних цінностей, а також самі цінності.

А.Кребер і Х.Клаксон виділили три основні характеристики, на які звертали увагу більшість дослідників феномену культури:

• культура – це те, що передається не біологічно, а за допомогою навчання; культура не пов’язана із особливостями людини як біологічної істоти, вона створена нею; культура протилежна природі;

• культура – це те, що відрізняє людину від тварини, що притаманне тільки людському суспільству;

• культура передається за допомогою знаків, символічних форм (мови, мистецтва, виробів, інструментів тощо) і пов’язана з ідеями.

Найбільш плідними є визначення культури через діяльність людей, оскільки будь-які цінності – матеріальні чи духовно-культурні – є результатом діяльності людей, соціальних груп, класів, націй, народів, держав. З позиції соціології існує три основні сфери людської культури як діяльності.

В культурі існує притаманна їй впорядкованість, структурованість.

Як правило, її розділяють на два основних типи: матеріальну і духовну.

Культура є досить важливим чинником розуміння людиною своєї належності до певної спільності людей. Культур існує стільки, скільки існує в суспільстві окремих, відносно обумовлених від всіх інших соціальних груп.

Народна культура – твори мистецтва, які створюються непрофесійними авторами: казки, пісні, міфи, фольклор. З неї виходить і втілює в собі національну своєрідність певного народу національна культура.

Елітарна культура – передусім, високе мистецтво, класична література, сприйняття якої потребує високого рівня освіти. До неї відносять академічну музику, літературу, вишукане мистецтво. Її творцями є талановиті, видатні живописці, музиканти, артисти, письменники; споживачами – високоосвічена і творча інтелігенція, літератори, композитори, критики, вчені, тонкі знавці і цінителі літератури, мистецтва з «пересічних» громадян.

Масова культура – явище, яке виникло в XX ст. внаслідок розвитку засобів масової інформації. Нею захоплюються всі прошарки і соціальні групи. Але зазвичай носіями її є молодіжні прошарки населення. Вона не претендує на вишуканий смак і серйозність духовних потреб, має здебільшого розважальний характер, достатньо недовговічна.

Домінуюча культура – сукупність культурних універсалій корінної нації, насамперед, її мови, традицій, цінностей, моральних норм. Наприклад, більшість населення України вільно володіє українською мовою, працелюбні, шанують українську пісню тощо.

Субкультура – система цінностей, групових норм, стилів життя, стереотипів поведінки певної соціальної групи. Наприклад, субкультура молодіжна, людей похилого віку, конфесійна, субкультура злочинного світу тощо. В Україні існує багато етнічних субкультур: кримськотатарська, єврейська, угорська, грецька та ін. Існують в Україні й регіональні субкультури, наприклад, субкультура Закарпаття, західних, східних областей.

Контркультура – комплекс ідей, цінностей, стереотипів поведінки, який прийнятий певною соціальною групою в якості альтернативи (протидії) по відношенню до загальноприйнятої в суспільстві системи цінностей, норм поведінки. Культура, яка не просто відрізняється, а протистоїть їй, відкидає загальновизнані норми і цінності. Наприклад, контркультура злочинної групи (терористи, наймані вбивці, крадії, насильники). Позитивні приклади контркультури можна зустріти в тоталітарних суспільствах, де відстоюються ідеї демократії (дисиденти).

Найяскравіше роль культури виявляється в її основних функціях. Культура виконує важливі функції в житті людей і суспільства в цілому.