Програма соціологічного дослідження

У реальній соціальній практиці будь-який процес раціональної трудової діяльності вимагає розробки та реалізації науково обґрунтованої програми. Соціологічне дослідження – один з найскладніших видів людської діяльності, і тому воно може бути ефективним тільки за умов наявності та використання досконалої програми. Програма соціологічного дослідження – це науковий документ методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта. Програма соціологічного дослідження включає і теорію, і методологію, і організацію конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища. Виходячи з цього, вона виконує три основні функції: методологічну, методичну та організаційну. Нижче наведено схему програми соціологічного дослідження.

Аналіз структури та функцій програми соціологічного дослідження дозволяє сформулювати основні вимоги до ідеальної програми.

1. Необхідність науково обґрунтованих, конкретних, чітко сформульованих визначень кожного елементу й програми дослідження в цілому.

2. Чіткість і точність, деталізація програми: всі її елементи мають бути продуманими та сформульованими відповідно до логіки дослідження.

3. Логічна послідовність усіх елементів програми: об'єкт дослідження, його мета, завдання, предмет, способи та методи дослідження тощо, повинні бути визначені в логічній послідовності та взаємозв'язку.

4. Гнучкість програми соціологічного дослідження, тобто систематичний аналіз процесу дослідження, всіх його елементів, виявлення та негайне усунення виявлених недоліків і помилок, внесення необхідних доповнень та уточнень для їх удосконалення та ефективної реалізації.

Особливу увагу під час розробки програми соціологічного дослідження та формулювання її основних елементів потрібно приділяти правильному визначенню проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань та гіпотез дослідження.

Велике значення для ефективності будь-якого дослідження має правильне визначення об'єкта соціологічного дослідження, яким може бути певна царина соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей, самі люди та їхні соціальні спільності. Отже, об'єкт має характеризуватися:

• чіткими визначеннями соціальної реальності за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність; просторова обмеженість (регіон, місто, село); функціональна спрямованість (виробнича, політична, духовно-культурна та ін.);

• певною часовою обмеженістю;

• можливостями кількісних та якісних вимірів.

Визначивши об'єкт та проблему дослідження, соціолог, на основі наявних знань, виділяє найсуттєвіші зв'язки та характеристики об'єкта дослідження та робить деякі припущення, які, на його думку, якнайповніше охоплюють та пояснюють даний об'єкт (конкретну соціальну реальність, явище, процес), тобто формулює одну або декілька гіпотез. Гіпотези повинні відповідати таким вимогам:

• відповідність вихідним початковим методологічним принципам філософії та соціології;

• обов'язковість теоретичної інтерпретації понять, що становлять гіпотезу;

• емпірична обґрунтованість, обов'язковість емпіричної та операційної інтерпретації гіпотези;

• уточнення логічної форми передбачень, співвідношення обсягу та змісту понять, що виражають передбачення.

Отже, розробка програми соціологічного дослідження – це початковий, фундаментальний етап дослідження, який вимагає від дослідника певного рівня загальнонаукових та спеціальних знань, досвіду та навичок такої діяльності. Сама програма соціологічного дослідження – це основний науковий документ методологічних та організаційно-процедурних основ дослідження соціальної реальності, конкретних явищ та процесів суспільного життя.

Методи соціологічного дослідження – це способи одержання теоретичної або емпіричної інформації в процесі соціологічного дослідження (отримання нових знань про об’єкт вивчення). Методи соціологічного дослідження можуть носити загальнонауковий або спеціальний характер.

Загальнонаукові методи забезпечують необхідний науковий рівень дослідження.

Діалектика як загальний метод пізнання, який дає змогу виявити й проаналізувати закономірності виникнення, функціонування та розвитку соціальної реальності – явищ, процесів, відносин, а також причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість соціального життя людини і суспільства, малих та великих соціальних груп, обґрунтувати певні соціальні процеси.

Синергетика забезпечує виявлення та аналіз випадкових, самокерованих соціальних явищ та процесів, таких, що самі організуються, самі виникають, а також реальних та можливих біфуркацій (відхилень від норм) у соціальному житті та поведінці, самоорганізованих соціальних суб’єктів та об’єктів, виявлення й аналіз соціальної акупунктури суспільства, найбільш складних і «больових» моментів у соціальних відносинах.

Історизм (порівняльно-історичний метод) дозволяє виявити, охарактеризувати та зіставити різні рівні еволюції соціального об’єкта, що досліджується, а також певною мірою визначити основні історичні тенденції його розвитку.

Спеціальні методи конкретного емпіричного дослідження забезпечують збір, накопичення, використання необхідної інформації про кількісні та якісні характеристики об’єкта дослідження та проведення грамотного якісного аналізу соціальних проблем. Кожен із спеціальних методів має своє призначення та власні характеристики.

Зазвичай, ці методи вживаються комплексно, що забезпечує максимальну надійність та об’єктивність отриманих даних.