logo search
26

Ле Гофф ж. Розселення варварів (V- VII ст.)

Серед причин варварської навали були демографічний ріст і привабливість родючих земель. Не меншу роль зіграла зміна клімату. Похолодання на просторі від Сибіру до Скандинавії скоротило площі землеробських і тваринницьких угідь. Варварські народи, підштовхуючи один одного, рушили на південь і на захід. Завдяки їм Британія стала Англією, Галлія - Францією.

Насамперед, це була майже завжди втеча вперед. Завойовники - це біженці, що підганяються іншими сильнішими або твердішими, ніж вони. Їхня жорстокість виникала з розпачу, особливо, коли римляни відмовляли їм у притулку.

Святий Амвросій точно помітив послідовність вторгнень: «гуни накинулися на аланів, алани - на готів, готи - на тайфалів і самартів». Готи узялися до зброї тому, що їх розселили на малій території без засобів до існування. Римляни за золото продавали їм м'ясо собак, змушували дітей віддавати в рабство.

На початку V ст. варвари захопили Італію, Галлію й Іспанію. Спорожніли міста, що колись процвітали. На їх руїнах збереглися лише купки населення. Основна частина переселилася в села. На Європу обрушилися заразні хвороби. Майно й припаси в містах були захоплені збирачами податків, а те, що залишилось, було розграбовано солдатами. Скрізь лютував настільки жорстокий голод, що зявився канібалізм. Скоротилося населення, упала моральність: одні гинули з причин підлості й зрадництва, інші – з причин насильства варварів або ж власного народу. Ті, хто зумів встояти перед силою, впали від голоду. Пан разом зі своїми рабами сам виявився в рабстві.

Ле Гофф Ж.Цивилизация Запада периода средневековья. М., 1996. - С. 12-38.