13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя

Характерною особливістю середньовічного світогляду є теоцентризм. Античність не знала ідеї потойбічного стосовно реального світу. Вважалось, що Боги, як і люди, живуть в єдиному для всіх космосі (космоцентричний світогляд). Середньовіччя по-іншому мислило і Бога, і світ. Бог – абсолютно перший, істинне буття. Філософія в Середньовіччі розвивалася в лоні релігії як панівного світогляду того періоду.

Патристика – перший період у розвитку середньовічної філософії, сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) 2-7 ст.

Квінт Тертулліан, Августин Блаженний. „Вірую, бо це абсурдно”. Панування віри над розумом.

Концепція історії Августина – історія має початок (створення світу), кульмінацію (пришестя Христа), і майбутній кінець (друге пришестя та страшний суд). В душі він розрізняв три настанови: 1. чекання, спрямоване у майбутнє; 2. увагу, пов’язану із сучасним; 3. пам'ять, яка утримує минуле.

Схоластика – наступний період в розвитку середньовічної філософії, це філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

2 періоди:

1. Августиніанство (панують ідеї Августина)

2. Томізм (Фома Аквінський)

Фома Аквінський виділяє чотири ступені буття:

• „царство мінералів”, де форма є лише зовнішньою визначеністю речей

• „рослинне царство” , де форма виступає як рослинна душа

• „тваринне царство” і відповідно тваринна душа

• людина – і безсмертна душа

За своїми політичними поглядами Фома переконаний монархіст. Він вважав государя не тільки правителем, а й творцем держави. Верховну волю папи, його владу він розглядав як "Божу волю", а самого папу як "намісника" Бога. Він рішуче виступав проти соціальної нерівності людей.