53.Проблема істини в теорії пізнання

Проблема істини завжди була серцевиною теорії пізнаня. Всі філософські напрями і школи намагалися сформулювати своє розуміння істини. Класичне розуміння істини дав Аристотель, визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Проте це визначення було настільки широким і абстрактним, що його дотримувались всі філософи, як матеріалісти, так і ідеалісти, як діалектики так і метафізики.

Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-перше в тому, що дійсність відображеня в істині, трактується як об”активна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище, по-друге, пізнання та його результат- істина нерозривно пов”язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з приктикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці. Істина це адекватне відображення об”акта суб”єктом, яке відтвоює об”єкт таким, яким він існує неалежно від свідомості і суб”єкта пізнання