70.Сім’я як соціальна ланка суспільства
Соціалізація
Виховання і становлення людини відбувається у прямій залежності від зовнішніх факторів. Процес входження людини в соціальне середовище, інтеграція в систему соціальних зв’язків, тобто стосунків між людьми називається соціалізацією. Соціалізація – процес і, одночасно, результат засвоєння і активного відтворення людиною соціального досвіду, що відбувається у спілкуванні і діяльності. Соціалізація може відбуватися, як в умовах стихійного впливу на особистість різних умов життя, незалежних від нього, так і в умовах спеціально направленого на особистість впливу, наприклад, виховання. Тобто соціалізація це процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її, як особистості, включення її у суспільне життя, як активної дійової сили.
В процесі взаємодії з іншими людьми маленька людина переймає звички, набуває нових знань, з’являються уявлення про світ, про інших людей, а потім і про себе, як особистість. Вивчаючи світ, ми постійно пізнаємо себе, порівнюючи себе з кимось. Ми набуваємо знань про те, як потрібно вести у суспільстві, тобто про норми поведінки, про цінності прийняті у суспільстві. Навіть рідну мову ми вчимо спілкуючись змалку зі своїми батьками, рідними людьми, товаришами. В процесі соціалізації відбувається самоствердження людини. Зростаючи, ми розуміємо, що в цьому світі ми щось сприймаємо беззаперечно. А до чогось ми не готові і сприймаємо критично. Адже все це відбувається у взаємодії з оточуючим світом. І зростаючи, ми також розуміємо, що світ не такий простий. І ми повинні навчитись, співставляючи себе і свою поведінку з поведінкою інших людей у всіх випадках керуватись принципами заснованими на демократичних цінностях.
Як ми бачимо соціалізація – це двосторонній процес. З одного боку вона передбачає пристосування людини до суспільних вимог, а з іншої сторони соціалізація дозволяє людині змінювати ці вимоги і збагачувати їх. Процес соціалізації стосується тільки людей, тому що тільки серед людей існують соціальні зв’язки, а серед тварин їх немає. Саме людина усвідомлює своє минуле, теперішнє і майбутнє. Людина відчуває себе ЛЮДИНОЮ.
Коли в Росії робили опитування в 1991 році школярів з питання: "Хто справляє на Вас найбільший вплив?", то на 1 місці учні шкіл поставили своїх однолітків, на 2 місці були батьки, на 3 – вчителі. (Мабуть, результати і в Україні будуть схожі. Адже тоді ми ще не стали незалежною державою.) Як видно з цих даних одним з основних факторів, що впливає на становлення особистості є сім’я. Крім того, вплив суспільства на людину відбувається також і через школи, засоби масової інформації, неформальне і формальне оточення однолітків.
Що таке сім’я
На сучасному етапі, коли наше суспільство переживає суттєві зміни у всіх сферах життя: соціально-економічній, політичній, культурній, величезного значення набувають впливи педагогічного характеру, в першу чергу сім’ї. Саме там починається процес соціалізації підростаючого покоління, закладається підвалини їх громадянської позиції. Потенціал сім’ї багато в чому визначає ефективність громадянської свідомості своїх членів. Сім’я є первинною ланкою підготовки людини до життя у суспільстві.
Сім’я, що є складовою будь-якого суспільства будь-якої країни, завжди мала велике значення у житті людини. Згадайте, на початку цивілізації сім’я необхідна була людини, щоб вижити. Тільки об’єднавшись в родину можна було здобути їжу і захистити свій дім. За багато років багато що у сім’ї змінилося. Але як і в давні часи, члени сім’ї (батько і мати, брати і сестри, дідусі і бабусі) живуть разом і ведуть спільне господарство, що є головною ознакою сім’ї. Сім’я є першим кораблем, якщо можна так сказати, у бурхливому морі життєвих випробувань, на якому діти вчаться перемагати труднощі. Сім’я є місцем де плекається єдність, де батько і мати є взірцем для дітей, а діти є надією для батьків. В сім’ї з покоління в покоління переймаються звички, стиль життя, відбувається орієнтація цінностей. Дуже важливо, щоб члени сім’ї надавали один одному допомогу. Адже діти починають сприймати навколишнє середовище з народження і розібратися у цьому світі без допомоги старших їм буде важко. Узагальнюючи сказане, ми просто скажемо, що сім’я – це мала група суспільства, його частина, в якій людей поєднують родинні зв’язки, спільне ведення господарства і моральна відповідальність одне перед одним.
Сім’я: традиції і зміни
Часто взірцем дітям у процесі соціалізації (процесі регуляції поведінки у суспільстві і набуттю суспільного досвіду) є батьки. Здавна в українській сім’ї цінувалась роль батьків. І щасливими вважалися ті сім’ї, де цінувалися любов, повага, взаємодопомога між батьком і матір’ю, між батьками і дітьми. Тепер це також залишається актуальним. Авторитет батьків не міг будуватися на силі, а тільки на доброзичливих стосунках між усіма членами сім’ї. Мати завжди була порадницею батька, берегинею сімейного вогнища, а інколи і сама брала на себе керівництво сімейними справами. І це природно віддзеркалювалось у дітях. В першу чергу це стосувалось моральних рис. Саме у сім’ї дитина отримувала перші уроки поваги до предків і любов до Батьківщини. Щоб пересвідчитися у цьому лише згадайте сторінки української історії. Родина ставала основою формування характеру майбутнього захисника, майбутнього громадянина. У сім’ї формувалась і демократична особистість, яка не могла терпіти фальші у сімейних стосунках, яка поважала інших і вимагала поваги до себе.
Але бували сім’ї де панували ворожнеча і конфлікти. І тоді дитина виробляла зовсім інші риси характеру. Через відсутність прагнення старшого покоління бути щирими, відвертими і мудрими у вихованні своїх дітей їм на зміну приходили такі, про яких говорять: "Що посієш, те й пожнеш ".
Українська сім’я в усі часи, з давніх давен переживала впливи: економічні, політичні, іноземні. Не дивлячись на це завжди значна роль відводилась батькові, як годувальнику і захиснику. Авторитет батька у давній сімейній традиції будувався на його вимогливості і справедливості. Завжди значну роль у вихованні дітей відігравали жінки. Але в наш час все більше дітей вони вирощують без чоловіків. Кожна десята сім’я неповна, тобто дитину виховує тільки один з батьків, в основному це мати. Майже половина сімей мають одну дитину, а значний відсоток взагалі не мають дітей.
Сім’я є дуже чутливою до змін, що відбуваються у суспільстві, яке перебрало на себе ті функції, що раніше належали сім’ї. Українська сім’я втрачає свій патріархальний уклад, що відбивається і на вихованні. Навчання і виховання відбувається за межами сім’ї і відпочиваємо ми все частіше поза родиною. Навіть розвиток транспорту впливає на зменшення контролю старших над дітьми. З іншої сторони втрачається дух авторитаризму, жінки все частіше виступають на рівних з чоловіками у справі виховання дітей. На зміну приходить демократична взаємодія.
- 1.Соціокультурна зумовленість філософії
- 2.Філософське мислення і його специфіка
- 3.Своєрідність предмету філософії
- 4.Історичні форми постановки основного питання філософії
- 5.Будова системи філософського знання
- 6.Поняття методу
- 7.Співвідношення філософських та загальнонаукових методів
- 8.Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання. Її форми та альтернативи
- 9.Основні функції філософії
- 10.Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- 11.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій
- 12.Характерні риси стародавньої філософії
- 13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- 14.Особливості філософії епохи Відродження
- 15.Філософія Нового часу
- 16.Класична німецька філософія
- 17.Своєрідність філософії українського духу
- 18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень
- 19.Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії
- 20.Екзистенціалізм: загальна характеристика
- 21.«Філософія життя»: загальна характеристика
- 22.Філософські ідеї психоаналізу
- 23.Герменевтика як напрям сучасної філософії
- 24.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- 25.Структура світогляду
- 26.Історичні типи світогляду
- 27.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- 28.Основні рівні буття:
- 29.Філософський зміст категорії «матерія»
- 30.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії
- 31.Екзистенція як особливий спосіб буття
- 32.Визначальні категоріальні характеристики світу
- 33.Поняття природи
- 34.Народонаселення як природне явище
- 35.Поняття біосфери і ноосфери
- 36.Поняття глобалізації та форми її існування
- 37.Глобальні проблеми сучасності
- 38.Екологічні проблеми і шляхи їх розв'язання
- 39.Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини
- 40.Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість»
- 41.Основні форми діяльності людини
- 42.Проблема сенсу життя людини
- 43.Проблема свободи і відповідальності
- 44.Свідомість як найвища форма відображення
- 45.Феноменологічна концепція свідомості
- 46.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- 47.Евристична і творча функція інтуїції
- 48.Поняття і форми суспільної свідомості
- 49.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- 50.Основні складові пізнавальної діяльності: суб'єкт і об'єкт, мета і ціль, засоби та результат
- 51.Гносеологія та епістемологія
- 52.Можливості та межі пізнавального процесу
- 53.Проблема істини в теорії пізнання
- 54.Абсолютність і відносність як властивості істини
- 55.Проблема критеріїв істини
- 56.Істина і правда
- 57.Поняття методології
- 58.Основні форми наукового пізнання
- 59.Мова як засіб комунікації та пізнання
- 60.Функції мови
- 61.Поліструктурність мови
- 62.Поняття соціокультурної комунікації
- 63.Об'єкт і предмет філософії історії
- 64.Єдність і розмаїття всесвітньої історії
- 65.Періодизація історії та її критерії
- 66.Проблема сенсу історії та її цінностей
- 67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- 68.Основні характеристики суспільства
- 69.Соціальна структура суспільства
- 70.Сім’я як соціальна ланка суспільства
- 71.Нація як соціальний феномен
- 72.Ідеологія та утопія як форми організації соціуму
- 73.Рушійні сили і суб’єкти історичного процесу
- 74.Духовність та її призначення
- 75.Цінності як ядро духовного світу
- 76.Гуманізм філософії
- 77.Поняття філософії економіки
- 78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- 79.Поняття власності і її форм
- 80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки
- 81.Поняття політики
- 82.Поняття політичної системи та її структури
- 83.Держава – основна складова політичної організації суспільства
- 84."Правова держава" і "громадянське суспільство": філософський зміст понять
- 85.Поняття культури
- 86.Масова культура, контркультура і антикультура
- 87.Поняття цивілізації
- 88.Спадкоємність і традиції у культурі
- 89.Новаторство і гуманізм культури
- 90.Поняття міжкультурної комунікації