86.Масова культура, контркультура і антикультура

Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів, нігілістичним ставленням до всього, що так чи інакше було пов'язане з універсальними людськими цінностями. Звільнившись від усіх обмежень, які стримували свободу економічної діяльності, людина примудрилася не помітити того, що з подоланням перепон на своєму шляху вона зруйнувала й ті суспільні підвалини, поза якими культура виявляється позбавленою здатності до саморозвитку.

Вирвавшись за рамки будь-яких стримуючих норм і рішуче порвавши з усталеними духовно-моральними традиціями, людина не задовольняється досягнутою відмовою від примирення зі своєю долею. В результаті її духовно-моральний протест знаходить продовження в протесті політичному. Прагнення до негайної реалізації своїх жадань, пов'язаних із докорінною зміною умов земного існування, кидає цю людину в жахи двох світових воєн, на нари концтаборів, у жорсткі структури політичних режимів, котрі заперечують усякий моральний світопорядок.

Як форма само детермінації індивіда, вирішення й пере-вирішення ним своєї долі культура чимдалі більше набуває зловісного обличчя безмежних у своїй могутності тираній. Витіснена зі звичних, історично зумовлених ніш існування, людина переконується в цілковитій незахищеності свого внутрішнього світу, краху гуманітарних ідилій. Духовно-моральний і політичний протести, вилившись у протест історичний, призводять до ліквідації свободи й насадження кривавих диктатур.

Прагнення правлячих режимів до нівелювання своїх громадян, перетворення їх на «масу», «натовп» знаходить своє відображення в розвитку системи масової пропаганди, особливо в її тоталітарному варіанті, адресованому всій нації. Висувається завдання тотальної морально-психологічної обробки населення. Особливі надії в цьому плані покладаються на комунікативні можливості «масової культури», котра, як відомо, на офіційному рівні піддається нищівній критиці.

Виникнення масової культури

У питанні про час виникнення «масової культури» є різні точки зору. Деякі дослідники вважають її одвічно притаманною культурі й тому виявляють уже в античному епосі, у видовищних дійствах Римської імперії. Інші пов'язують виникнення «масової культури» з науково-технічною революцією, що принесла з собою зовсім нові способи виробництва, поширення та споживання культури.

«Масова культура» в її розвинутому вигляді вперше сформувалася у США. Виникненню її сприяв розвиток засобів масової комунікації — газет, популярних журналів, радіо, грамзаписів, кінематографа. Все це, з одного боку, демократизувало культуру, відкривало до неї доступ масовій аудиторії, з іншого — зумовило проникнення в культуру комерційних інтересів, культура стала предметом бізнесу.

Розвиток «масової культури» в Європі та США йшов різними шляхами. В Європі «масова культура» (народні розваги, мистецтво жонглерів, мімів, гістріонів) завжди протистояла культурі офіційній, контрольованій державою та церквою. В США «масова культура» спершу пропагувала стереотипи й ідеї офіційної культури, основним регулятором якої стала реклама. «Масова культура» стала такою невід'ємною часткою культури американського суспільства, його культурної свідомості, що її вивчення переважає в системі, наприклад, американської вищої освіти. 56 % курсів США присвячені вивченню «популярних» видів культури (курси з телебачення, кіно, реклами, журналістики). В Англії до системи університетської освіти включаються спеціальні курси, що містять матеріали з культури кіно, музики, наукової фантастики й навіть футболу.

Масова культура чи культура мас?

«Macoвa культура» справляє величезний вплив на всю культуру в цілому, їй властива тенденція до гомогенізації, тобто прагнення надавати культурним явищам однорідності. На відміну від елітарної культури, тобто культури, орієнтованої на смаки обраних, масова культура свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача. Бажання надати всім елементам культурної системи однорідності та абсолютної схожості — суттєва змістова характеристика «масової культури». Наділяючи різні культурні явища певною ціннісною нейтральністю, роблячи основну ставку на видовищність, «масова культура» орієнтується в своєму впливі на стереотипи свідомості, стандартні штампи, не вимагаючи від людини витрат розумової енергії, почуттів, волі, тобто всього того, чого вимагає серйозне мистецтво.

Використання таких жанрів, як детективний роман, вестерн, мюзикл, фільми жахів, дає змогу «масовій культурі» створювати світ міфологічних героїв (супермен, Кінг-Конг, вампір, Спайдермен — людина-павук, Бетмен — людина-кажан), нові виміри дійсності, нібито доступні всім. Однак прагнення до масового охоплення (термін «масова культура» містить у собі вказівку на масовість даного явища) ґрунтується не на змістовній, а на формальній кількісній ознаці. Масовість є не народність, а кількісний спосіб виробництва та споживання.

Феномен масова культури

«Масова культура — це мрія, що стала кітчем»,— влучно зауважив відомий культуролог В. Беньямін. Але що таке кітч? Дві головні його особливості розкриваються досить легко при аналізі кітчу як культурного явища. Перша полягає в тому, що кітч являє собою сферу підроблюваності, не справжності. Друга особливість у тому, що це світ поганого смаку, світ тривіальностей, банальностей, труїзмів. Тривіальність же й є те, що не потребує зусиль для свого сприйняття, хоча воно й створює при цьому ілюзію незвичайності.

Однією з істотних змістовних характеристик «масової культури» є і її ескепізм, тобто втеча у світ мрій і фантазій. «Масова культура» принципово псевдореалістична, ґрунтується на створенні ілюзій, вимислів, міфів, котрі знімають реальне психологічне напруження і компенсують його світом вигаданих мрій і фантазій. У цій терапевтичній функції «масової культури» немає нічого поганого. Катарсис традиційно вважався найважливішою функцією мистецтва, однак «масова культура» не просто культивує видовищність і розважальність, вона досить часто це робить на шкоду моральності мистецтва.

Певна внутрішня спорідненість існує між «масовою культурою» та контркультурою, яка, виникаючи з суспільної потреби протистояння, постає в певних контрформах культури — мудрості старозавітної, інституту юродства, феномена року, панків. Вважається, що контркультура являє собою ліворадикальну ідеологію протесту, витоки якої досить різнорідні й еклектичні: деякі філософські концепції (екзистенціалізм, фрейдизм), романтизм, окремі традиції утопічної думки, гуманізму та просвітництва, елементи раннього християнства та східних релігійно-містичннх учень, авангардні ідеї дадаїзму та сюрреалізму.

Контркультура, як і «масова культура», досить демократична й масова. Зокрема, в такому феномені контркультури, як рок-культура, музика є зовсім не головною. Основне тут — моральна позиція протистояння, тип існування, «неписаний кодекс честі», як говорять про свою культуру самі представники року. Протистояння це має скоріше екзистенціальний характер, аніж політичний. Воно спрямоване передусім проти «істеблішменту» (пильнованих законом і поліцією привілеїв однієї частини суспільства за рахунок іншої, респектабельності батьків, їхнього безконечного конформізму і т. д.). Рок — це сублімація розкутості й простоти.

Культура протистояння стара, як світ, і в усіх випадках — це особливий вид морального протесту, в якому сам процес його, сама його атмосфера важливіші за результат. Тому в історії культури всі ці форми протесту або набували форм виходу за межі моральної й культурної норм узагалі, або поверталися в межі культури, що заперечувалася. Перетворитися на нову культуру, зберігши свої контр якості, ці форми були неспроможні.

Буржуазна масова культура вперше сформувалася в США. З однієї одної,одній,однією,одною сторони боку це демократизувало сферу культури, з іншого боку, сприяло проникненню в цю сферу комерційних, політичних інтересів, погоні за прибутком. Змішання культури й політики може прийняти два різні напрямкинаправлення. Воно може зробити культуру нетерпимої до всякої культури, крім своєї власної; або привести навести,довести,призвести,спричинити до ідеалу світової держави, де буде існувати одна лише однакова світова культура. Політика проникає сьогодні навіть у голлівудський кінематограф.

Масова культура - це культура мас, культура, призначена для споживання народом; ця цю свідомість не народу, а комерційної комерційній індустрії культури; вона ворожа справді народній культурі. Вона не знає традицій, не має національності, її смаки й ідеали міняються змінюються із запаморочливою швидкістю відповідно до потреб моди. Масова культура звертається до широкої аудиторії, апелює до спрощених смаків, претендує на те, щоб бути народним мистецтвом. Модернізм, навпаки, Апелює до смаків еліти, опирається спирається на різні напрямки направлення авангардистського мистецтва. У цей час відбувається походить інтенсивний процес перетворення авангарду в мистецтво ширвжитку.

Феномен масової культури існує, а телебачення є являється найефективнішим засобом коштом тиражування й поширення розповсюдження цієї культури. Масова культура впливає вплине на масову свідомість, зв'язана пов'язана із засобами коштами масової комунікації, орієнтована на споживчі смаки й інстинкти, має маніпулятивний характер. Засобу Засоби масової інформації являють собою більшу велику загрозу для незалежної людини, вона має небезпечне знаряддя вселяння, знаряддям соціального дресирування людину людини.

Масова культура здійснює стандартизацію духовної діяльності людину людини. Людська маса випробовує зазнає й завжди випробовувала зазнавала відразу до утворення освіти й до мистецтва. Вона хоче бажає, щоб неї її відволікали відвертали від життя, а не розкривали її зміст значення,смисл. В Америці масова культура придбала набула двоїстий характер: американський розум, який не зайнятий позичений практичними турботами, залишається лишається відпочиваючим, у той час як інша його частина, зайнята позичена відкриттями, виробництвом проведенням,здійсненням,провадженням і соціальною організацією, нагадує Ніагарський водоспад. Американська воля втілюється в хмарочосі хмарочосу,хмарочосові, американський інтелект - у колоніальних будівлях будуваннях.

По, орієнтованим на ринок предметам споживання, ми довідаємося впізнаємо,дізнаємося,довідуємося,зазнаємо про типові форми поводженняповедінки, позиціях, загальноприйнятих думках, забобонах і очікуваннях чеканнях великої кількості людей. Одна з важливих функцій сучасної масової культури складається перебуває в міфологізації суспільної свідомості. Добутку Твору,Добутки,Твори масової культури, так само як і міфи, засновані на не розрізненні розрізненню реального й ідеального, Вони стають предметом не пізнання, а віри. Масовая культура, що орієнтується на інстинкти і підсвідомість, широко застосовує якісь ікони. Тільки не релігійні, а ікони поп-культури.

Чи існує взагалі прогрес в культурі? Відповідь може носити двоякий характер, з одного боку: навряд чи можливо створення більш значущих творів мистецтва, ніж ті що були створені митцями минулого, тим що ми по праву вважаємо класиками.

З іншого боку науковий прогрес, з його досягненнями сприяє тому, що в сучасному світі створюються нові технології, з‘являються нові досягнення в галузі культури, про які в минулому людство навіть не мріяло. Завдяки сучасним технічним засобам можливо залучення більш широких мас до надбань світової культури, сучасні технології допомагають зберегти і надбання минулого.

А може це ми просто виправдовуємось? Так, тепер ми приймаємо ванну частіше, ніж колись, тепер більше людей вміє читати і має доступ до високого мистецтва. Та від цього нікому легше не стало. Десь там, в століттях, ми загубили найцінніший скарб, що, принаймні на мою думку, був великим надбанням культури і її головним рушієм – духовні цінності і орієнтири. Маємо поняття масової культури. Здавалось би вона могла б слугувати для духовного надбання мас. Але не дурімо себе – поширення доброго принесло і поширення злого, хоч як по-дитячому це б не звучало…

Не всякий створений людиною предмет - явище культури, і не всяка людина культурна. Безкультур'я або низький рівень культури означає відділення частини населення від своєї культури. Неписьменність, аморальність, відсутність навичок, що відповідають культурним нормам поведінки, спілкування, праці, елементарних гігієнічних навичок, бездумне ставлення до природи і тому подібні прояви низької культури - результат поганого культурної політики або її повної відсутності. Безкультур'я може бути і результатом свідомої політики, яку можна назвати антикультурною. Загальновідомо, наприклад, нігілістичне ставлення до культури в Росії в післяреволюційний період. Воно виражалося в знищенні храмів, ікон, картин, забутті або осуді праць видатних діячів культури. Непоправної шкоди культурі принесло фізичне винищування видатних учених філософів, митців, служителів церкви.

Але в яких би умовах не існувала б культура, вона протистоїть хаосу і дезорганізації суспільства. “Культура є початок вічності”, - писав Н.А. Бердяєв у творах мистецтва, предметах побуту, у наукових працях і архітектурних пам'ятниках, у всьому різноманітті культури людський дух продовжує життя, забезпечуючи безсмертя людського роду.

Культура охоплює всі сфери людської діяльності, зв'язує воєдино економічну, соціальну, політичну і духовні підсистеми суспільства.

Ян Стахнюк писав: «Те, що в культурі є добрим, в антикультурі мусить бути злим.  Те,  що для людства  є  правдою,  красою,  вартісним,  цнотою, звитяжством, для вспакультури означає захлання, гидоту, бруд, поразку, і навпаки». Власне «антикультура» є щось близьке до російського «культура вспять» або «культура навпаки».

Термін антикультура включає такі суспільні явища, процеси, ідеї і відносини, які супе речать виробленим соціально-історичною практикою принципам гуманізму. Виявити у суспільних явищах ан-тикультурний зміст легко і в той же час надзвичайно складно. Наркоманії, алкоголізму, пияцтву та обману усі народи дають однозначну оцінку - негативну, тобто класифікують як антицінність, антикультуру. Антикультурою людство затаврувало сталінський геноцид проти малих народів і ворогів народу, фашистську політику і практику Гітлера, політичний геноцид і різні форми расизму. Антикультура - прояв і результат дегуманізації людських стосунків, відхід від загальнолюдських цінностей і пріоритетів, втрата глибинних моральних орієнтирів, які ґрунтуються на розумі, вірі, істинній любові до людей. Відділити культуру від антикультури іноді буває нелегко. Істина відкривається людству не відразу, одночасно і повністю. Розуміння змісту речей і процесів не завжди може відповідати їх дійсному змісту.