83.Держава – основна складова політичної організації суспільства

Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй ціліс­ності і стійкості, зорієнтованості на важ­ливі суспільні справи. Вона виконує винятковий і необхідний обсяг діяль­ності з управління, розпоряджається ресурсами суспільства і регулює його життєдіяльність. Держава — основне знаряддя влади, носій сувере­нітету, тобто необмеженої верховної, неподільної політичної влади. Саме в державі концентрується весь комплекс економічних, соціальних, по­літичних і культурно-духовних інтересів різних соціальних груп, супереч­ностей, що виникають між ними, та засобів їхнього подолання і узго­дження.

Поняття "держава" виникло близько трьох тисячоліть тому (старо­давня держава Урарту існувала в IX—VI ст. до н.е.). Грецький філософ Платон уявляв ідеальну державу як ієрархію трьох станів: правителів-мудреців, воїнів і чиновників, селян і ремісників. Основоположник уто­пічного соціалізму Т.Мор стверджував: держава — це змова багатих про­ти бідних. Г.Гегель вважав, що держава — це образ і дійсність розуму, це життя Бога в світі. Для нього було зрозумілим, що держава, уряд виника­ють лише тоді, коли вже існують станові відмінності, коли багатство і бідність стають дуже великими і коли виникають такі відносини, за яких велика маса вже не може задовольнити свої потреби.

Держава виникла як результат процесів, що відбувалися в суспільстві, як реакція на розвиток його потреб. У різні епохи формувалися і різні погляди на походження держави: теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, теорія насильства.

Держава виражає суспільний (публічний) характер людської діяльності. Сутність держави розвивається повільно. Розвиваючись держава, як і кожен соціальний феномен, проходить стадію становлення, а потім послідовно виступає як явище «в собі», «для себе», «для інших».

Держава-нація — найвищий щабель розвитку державності, явище "для інших". Тільки держава-нація може виступати як повне і адекватне втілення сутності держави, оскільки вона максимально відокремлена від суспільства. Вона співвідноситься з суспільством до останнього не як частина з цілим і не як особлива частина з цілим, а як ціле з цілим.

Держава-нація — це відповідний рубіж, де держава заперечує сама себе, бо кінцеве відокремлення її від суспільства в цьому разі відбуваєть­ся в тотожності з ним. Обриси держави як самостійного суб'єкта повіль­но розмиваються, і держава-нація набуває відповідної форми, при цьому відбувається рух суперечності між індивідом і суспільством.

Які ж властивості виділяють державу з-поміж інших організацій і об'єднань у суспільстві, роблять її основою всієї політичної системи? По-перше, суверенітет держави. Тільки держава виступає як універсаль­на, всеохогоіююча організація, поширює свої дії на всю територію краї­ни і всіх громадян, отже, вона "офіційно представляє суспільство" все­редині і за межами країни. Тільки держава має право видавати закони, здійснювати правосуддя. По-друге, держава уособлює публічну владу і підпорядковує собі всі виявлення інших суспільних властей. Вона засто­совує владні методи, а в разі необхідності і примус. По-третє, держава за допомогою права регулює суспільні відносини і своїм велінням надає їм загальнообов'язкового змісту. По-четверте, держава завдяки наявності спеціального професійного апарату виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається його людськими, матеріальни­ми і природними ресурсами.

Відповідно до свого призначення держава виконує певні функції — внутрішні та зовнішні. Внутрішніми прийнято вважати господарсько-організаційну, управлінську, соціальну, національно-інтегративну, де­мографічну, освітянську, культурно-виховну, екологічну, правоохоронну функції. До основних зовнішніх функцій держави слід віднести дипло­матичну (встановлення широких сталих економічних, політичних, куль­турних та інших зв'язків з іншими державами) і оборонну.

Функціонування держави у внутрішньополітичному і зовнішньо­політичному просторі набуває особливого значення, оскільки без цього політичного інституту неможливі національна ідентифікація і самови­значення. В такому разі функції держави покликані "захистити" вільний розвиток нації як складової світового співтовариства.