logo search
Ispit

36.Поняття глобалізації та форми її існування

Термін "глобалізація" походить від англ."global" (світовий, загальний) запровадили в науку в 60-х роках XX століття теоретики Римського клубу - Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месарович та інші. Єдиного, завершеного, загальновизнаного визначення даного поняття на сьогоднішній день не вироблено. Глобалізація трактується як "розширення світових соціальних зв'язків, які з'єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них" (Е.Гідденс); - “глобалізація " передбачає, що політична, економічна, соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками" а також "означає, що відбулось посилення взаємодії та взаємозв'язків всередині держав і суспільства та між ними самими" (Д.Гелд); - "історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, який призводить до зростаючої одноманітності у житті народів планети" (Р.Робертсон). Глобалізацію можна уявити як процес об'єднання людства в єдиний світовий організм. В поняття "глобалізація" входить розширення, поглиблення і прискорення взаємозалежності у всіх аспектах сучасного суспільного життя, від культурного до кримінального, від фінансового до духовного. Глобальна політика охоплює поняття, що висвітлюють поширення політичної влади і політичної діяльності крізь кордони сучасних держав. Політичні рішення і акції в одній частині світу можуть мати всесвітній резонанс, а місця політичної дії і прийняття політичних рішень можуть бути зв'язані швидкими комунікаціями в складні мережі учасників прийняття політичних рішень і політичної взаємодії. Під глобальним управлінням розуміється сукупність фор-мальних інституцій та організацій, завдяки яким формуються і стають усталеними правила та норми, які управляють світовим порядком, у сполученні з неформальними організаціями і групами тиску, які переслідують цілі і завдання, пов’язані з транснаціональними управлінськими та владними системами. Не піддається сумніву загальне визнання посилення глобальної взаємозалежності. І, звичайно, як завжди, характерна для нашої епохи суттєва незгода проміж науковцями щодо концептуалізації глобалізації, її випадкової динаміки та структурних наслідків. Виокремлюються три загальних підходи, представники яких можуть бути охарактеризовані як гіперглобалізатори, скептики та трансформатіоналісти.

Форми глобалізації: Політична глобалізація(поява глобальної політики і елементів космополітичного права з новими формами регіоналізму, в тому числі регіоналізму політичного, під яким мається на увазі географічне угруповання суміжних держав, які мають спільні властивості і багатобічні структури (ЄС, АСЕАН), нові системи комунікацій створюють новий досвід, нові засоби взаєморозуміння і нові рамки політичного порівняння незалежно від безпосереднього контакту з певними народами або питаннями, нерівний доступ до нових засобів комунікації створює нові форми вилучення з глобальної політики, концепція глобального феодалізму, неолібералізм про сучасну глобалізацію політики як процес трансформації основ світового порядку завдяки переусталенню традиційних форм суверенної державності і переупорядкуванню міжнародних політичних від-носин), Фінансова глобалізація(зростання фінансових потоків в 1980-ті рр., позики міжнародного банку…Кризи девальвації 1992-1998 рр., нав’язування глобалізацією зовнішньої фінансової дисципліни урядам, баланс фінансової сили, який змінюється, глобальні мережі виробництва(спроможність виробляти продукцію в кількох країнах і генерувати та реалізовувати конкурентні переваги різних місць як засіб глобального бачення ситуації і глобальна конкурентна перевага, глобалізація конкуренції, глобалізація і регіоналізація міграції населення. Висока швидкість індивідуальної та групової міграції. Ринки праці та прикордонний контроль. Зростаюча пильність нагляду за міграцією. Очікування та вимоги наймачів і проблема кваліфікації). Культурна глобалізація (всесвітнє розповсюдження міжнародних торговельних марок, глобальне домінування символів попкультури та комунікатизація подій цієї культури. Кока-Кола, Книга рекордів Гіннеса та новини від CNN як найбільш публічні символи глобалізації). Ключові сфери глобалізації культури і комунікацій: телекомунікації і мова, багатонаціональна медіа-індустрія, радіо, музика, кіно, телебачення, туризм, зміна зовнішнього середовища допомагає створити вікна можливостей, крізь які проникають носії нових ідей, зіткнення різних релігійних вірувань, ідеологій та стилей життя, які конкурують проміж собою, толерантність стає ключовим фактором ненасильства та розвитку демократії). Глобалізація і навколишнє середовище(шляхи взаємодії суспільства і світу природи та деградація навколишнього середовища(небезпеки, які з неї випливають та їх вплив на суверенітет і автономію держав, глобальні проблеми потребують глобальних відповідей: інтелектуальних та наукових мереж, які б простежували і оприлюднювали глобальні і регіональні форми деградації навколишнього середовища; міжнародної-ринг і врегулювання екологічних криз; координації і наполегливості глобальних і регіональних екологічних інституцій, законів, угод та протоколів) .

Рушійні сили глобалізації:

-подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети;

-природно-кліматичні і економіко-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв’язків між ними;

-досягнення транспорту і комунікацій;-наростання відкритості ринків і м/н відносин;

-прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на ринок;

-кооперація зусиль багатьох держав.