24.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу

Людина є соціоприродною істотою, єдністю біологічного та духовного начал. Людина живе свідомо, мотивує свої вчинки (не лише пропускає через свою свідомість, але й виправдовує).

Втрата сенсу життя, духовних орієнтирів є глибокою трагедією людського буття. Суспільство створило певні форми, в яких культивується духовність. Це – мистецтво, мораль, релігія, філософія. Їх гармонійне поєднання в певній особі, в суспільстві формує світогляд.

Світогляд – система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

Розрізняють три основні типи виявів відношення людини до світу:

1. пізнавальний

2. оцінювальний

3. практичний

Пізнавальне відношення людини до світу виявляється в тому, що світогляд охоплює найбільш загальне знання про світ, історію людства й людину. Це знання повинно відповідати дійсності, бути істинним.

Водночас світогляд включає цінності, ідеали, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві і на основі яких відбувається оцінювальне відношення людини до світу.

Практичне відношення людини передбачає наявність у світогляді певних практичних настанов.

За способом свого існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний, хоча, поза особистістю та без особистості не може існувати жодна світоглядна система.

За ступенем та чіткістю самосвідомості, світогляд поділяється на життєво-практичний (тобто здоровий глузд) та теоретичний (різновидом якого є філософія).

Філософія складає теоретичну основу світогляду, або його теоретичне ядро, навколо якого утворилося свого роду духовна хмара узагальнених повсякденних поглядів життєвої мудрості, що складає життєво важливий рівень світогляду. Але світогляд має і вищий рівень - узагальнення досягнень науки, мистецтва, основні принципи релігійних поглядів і досвіду, а також найтонша сфера морального життя суспільства. У цілому світогляд можна було б визначити наступним способом: це узагальнена система поглядів людини (і суспільства) на світ у цілому, на своє власне місце в ньому, розуміння й оцінка людиною змісту свого життя і діяльності, доль людства; сукупність узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних ціннісних орієнтацій, вірувань, переконань і ідеалів людей.

В залежності від того, як вирішується питання про співвідношення духу і матерії, світогляд може бути ідеалістичним або матеріалістичним, релігійним або атеїстичним. Матеріалізм є філософський погляд, що визнає субстанцією, сутнісною основою буття матерію. Відповідно до матеріалізму, світ є матерія, що рухається. Духовний же початок, свідомість є властивістю высокоорганізованої матерії - мозку.

Ідеалізм є філософський світогляд, відповідно до якого істинне буття належить не матерії, а духовному початку: розуму, волі. Потрібно виходити з того, що матеріальне і духовне - це совечно єдине суще. Поза цим принципом ми не можемо зрозуміти зміст сущого, його регулятивні принципи, об'єктивну доцільність і гармонію у світобудові. У рамках тільки матеріалізму ми в принципі не в змозі відповісти на запитання: хто в универсумі так мудро формоутворює усе і вся і здійснює регулятивну функцію. Матеріалізм не сумісний із визнанням об'єктивної доцільності у світі, а це неспростовний факт у бутті сущого. З морально-психологічної точки зору світогляд може характеризуватися як оптимістичний або песимістичний. У практиці спілкування, у літературі поняття світогляду вживається й у більш вузькому змісті, наприклад говорять: «філософський світогляд», «політичний світогляд» або «художній світогляд», або навіть у ще більш вузькому розумінні - «лікарський світогляд», «фізичний світогляд» і т.п.

Співвідношення філософії і світогляду можна охарактеризувати і так: поняття «світогляд» ширше поняття «філософія». Філософія - це така форма суспільної й індивідуальної свідомості, що постійно теоретично обгрунтовується, має більший ступінь науковості, чим просто світогляд, скажемо, на життєвому рівні здорового глузду, що притаманний людині, що часом навіть не вміє ні писати, ні читати.

У світогляді знаходить своє завершення цілісність духовності людини. Філософія як єдиний-суцільний світогляд є справа не тільки кожної мислячої людини, але і всього людства, що, як і окрема людина, ніколи не жило і не може жити одними лише чисто логічними судженнями, але здійснює своє духовне життя у всій барвистій повноті і цілісності його різноманітних моментів. Світогляд існує у вигляді системи ціннісних орієнтації, ідеалів, вірувань і переконань, а також способу життя людини і суспільства (як форма реалізації духовної сутності світогляду). І все це в органічній єдності - адже про світогляд людини ми судимо по справах його.

Підсумкове визначення співвідношення філософії і світогляди можна було б сформулювати так: філософія - це система основних ідей у складі світогляду людини і суспільства.