Стереотипи, які сприяють вживанню наркотиків

Проблема наркотизму, поширення хімічних речовин, здатних викликати залежність, особливо гостро постала в Україні в останні десятиріччя. Проблема за своєю сутністю є біопсихосоціальною. Виникнення та інституціалізація специфічних соціальних форм реакції на процес поширення наркотизму, залучення до нього груп людей, які безпосередньо не є споживачами наркотиків, але, так чи інакше, впливають на нього (наприклад, спеціальні підрозділи міліції), перетворили цей процес на комплексне соціальне явище.

Актуальність даної проблеми пов’язана з тим, що існують певні стереотипи, які спокушають людину спробувати наркотик. Вони нав’язуються через оточення. Ми повинні зрозуміти, що виступає рушійною силою для прийняття людиною цієї, так би мовити, отрути.

Наркотизм – це соціальне явище, яке полягає в масовій адиктивній поведінці, котра тягне за собою формування особливих соціальних груп, виникнення особливої субкультури і специфічних соціальних відносин, що призводить до трансформації соціальної структури й утворення нових соціальних інститутів.

Уперше термін «наркотизм» зустрічається в М.Н. Гернета, в його роботі «Наркотизм, злочинність і кримінальний закон» [1]. До соціологічного обігу він був уведений А.А. Габіані [2], який позначав ним «поширеність і характер споживання наркотичних речовин як соціальне явище» [3, c.214].

Проблема наркоманії постає в нашій країні у загрозливому вигляді з другої половини 80-х рр. ХХ ст. Державні та правоохоронні органи, соціальні служби та науковці, кожен зі свого боку займаються нею. В Україні, у Харкові, наприкінці 1990-х рр. стали проводитися дослідження молодіжного наркотизму. Соціологічному аналізу наркотизму присвячені роботи харківських соціологів В.О. Соболева, І.П. Рущенка, О.М. Поступного, Ю.Н. Свеженцевої, О.О. Сердюка та ін.; роботи одеських соціологів В.Н. Подшивалкіної, Т.Г. Каменської, М.В. Левинского, Н.А. Мирошниченко; роботи київських соціологів О.М. Балакіревої, О.О. Яременка та ін.

Лише на початку 90-х рр. XX ст. з’явилися окремі роботи, що аналізують наркоманію як самостійну форму девіантної поведінки. Здійснюються спроби застосування якісних методів аналізу наркотизму, глибинних неформалізованих інтерв’ю з наркоманами, всебічно аналізуються можливі наслідки, вивчаються економічні механізми наркотизму тощо.

Соціологічний підхід до аналізу наркотизму полягає у вивченні всіх соціальних аспектів вживання наркотичних речовин (а також інших речовин, здатних викликати залежність). У межах соціології девіантної поведінки і соціології злочинності наркотизм виступає як самостійний предмет досліджень.

Що ж спонукає людину залучитися до вживання наркотиків?

Розглянемо найбільш поширені стереотипи та міфи щодо вживання наркотиків:

1. «Я буду вживати тільки легкі наркотики».

Насправді як фізична, так і психологічна залежність може розвинутися від вживання конопель. Це було неодноразово підтверджено результатами багатьох досліджень, що проводилися в різних країнах світу. Звикнувши до збудливої дії легких наркотиків, наркомани через якийсь час змушені переходити на сильніші наркотики.

2. «В житті ми маємо все спробувати».

Сьогодні це – життєве кредо багатьох молодих людей. Вони міркують так: «Ми прийшли в цей світ, щоб спробувати все». Стрибнути з даху багатоповерхового будинку теж треба? А результати між цією дією і прийомом наркотиків неймовірно схожі. Тому наркоманію можна порівняти з грою в «російську рулетку», де в револьвері заряджений повний барабан [4].

3. «Я завжди зможу зупинитися».

Весь жах наркоманії в тому, що наркомани переконані у своїй здатності контролювати свою пристрасть й у спроможності відмовитися від наркотиків у будь-який момент. Досвід інших наркоманів початківцям недоступний з двох причин. По-перше, прозріння в плані того, що наркотики – це яма, в яку падаєш без кінця, настає, коли вже надто пізно. По-друге, наркомани, як правило, не встигають осягнути цю істину, тому що життя їхнє надто коротке.

4. «Це моя приватна справа. Наркотиком я руйную тільки себе».

Поширена хибна думка серед людей, які знаходяться у хімічній залежності. Адже людина є соціальною істотою і не може знаходитися поза суспільством. В першу чергу страждають рідні та близькі наркомана. Згодом його пристрасть зачіпає будь-якого члена суспільства, який є платником податків, а отже, буде утримувати його у місцях позбавлення волі.

5. «Буду вживати наркотики для різноманітності через нудьгу».

Дуже скоро наркотик затьмарює все. І тоді наркоман отримує суцільну одноманітність, коли все життя підпорядковується одній думці: «За що купити наркотик?».

6. «Я буду вживати наркотики, щоб бути вільним».

Наркотик приваблює удаваної свободою, а насправді заманює в найжорстокішу форму добровільного рабства.

Існують також інші стереотипи та міфи щодо вживання наркотиків. Наприклад, що від одного разу ніякої шкоди не буде, наркотики допомагають вирішувати складні проблеми і можуть служити тонізуючими засобами [5].

Підводячи підсумок, слід зазначити, що стереотипи щодо наркотиків впливають на їхнє вживання. Особливо небезпечні дані міфи для підлітків та молоді, яким ще важко відрізнити правду від брехні. Тому суспільство повинно всіляко сприяти викриттю хибності даних стереотипів серед соціальних спільнот, які входять до «групи ризику», та інструктувати щодо них їхнє оточення, що актуалізує подальші соціологічні розробки даної проблеми.

Література: 1. Гернет М.Н. Избраные произведения. – М.:Прогресс, 1974. – 461 с. 2. Габиани А.А. Кто такие наркоманы?//Социологические исследования – 1992. – № 2. – С.78-83. 3. Габиани А.А. На краю пропасти: Наркомания и наркоманы. – М:1990. – 220 с. 4. Десять мифов про наркотики [Электроный ресурс]. – Режим доступа: http://beznarkotikov.org/news/news_desyat_mifov_pro_narkotiki/ 5. Мифы о наркотиках [Электроный ресурс]. – Режим доступа: http://www.netzavisimosti.ru/myth/

Шальнева Юлия

ФГАОУ ВПО «Белгородский государственный национальный исследовательский университет»

(Россия, г. Белгород)