logo
Sbornik_2012

Технологізація соціалізації студентів-сиріт у внз

Кризовість сімейних відносин, проблемність демографічної політики призводять до появи такої соціальної групи, як сироти. Держава забезпечує їм конституційне право на доступність вищої освіти. В рамках авторського дисертаційного дослідження у 2011 році було проведено соціальне діагностування студентів-сиріт України. Як виявилось, мало в якому ВНЗ робота із сиротами йде належним чином. При аналізі оцінки сиротами роботи кураторів академічних груп видно, що вона проводиться недостатньо: 19% сиріт на питання «Як часто Ви спілкуєтесь з куратором групи?» відповіли, що не знають, хто це; «Кожні півроку» – 13%; «Раз на рік» – 14%. Загалом, 46% сиріт не мають необхідного контакту із кураторами академічних груп. Ніхто зі студентів-сиріт не зазначив, що їм допомагають соціальні працівники, психологи, представники студентських соціальних служб та центрів соціальних служб тощо, хоча відповідні відкриті питання у анкеті були.

Діяльність ВНЗ України має бути організована так, щоб діяли створені передумови успішного навчання та виховання сиріт. Посадовими особами-агентами соціалізації сиріт у ВНЗ можуть бути: соціальний працівник (головний виконавець соціальної технології); юрист (фахівець юридичного відділу, до компетенції якого входить юридичне та економічне консультування студентів-сиріт), психолог (який надає психологічну допомогу), адміністрація факультету та ректорат ВНЗ, які виконують виховну та координаційну роботу. Також важливою може бути допомога первинних профспілкових організацій студентів та органів студентського самоврядування.

Проаналізувавши проблемність соціалізаційних взаємодій, ми пропонуємо включити до посадових інструкцій вищезазначених агентів соціалізації основні види робіт за основними напрямками адаптації та соціалізації цієї специфічної групи студентства. Відтак, посадова особа, що працює із сиротами, з нашої точки зору, може і має:

- сприяти зарахуванню абітурієнтів пільгових категорій до навчання за спеціальностями ВНЗ з урахуванням профорієнтаційної складової;

- організовувати надання всіх передбачених законодавством України пільг згідно з фаховим висновком юридичного відділу ВНЗ, готувати відповідні проекти наказів, розпоряджень тощо;

- приймати участь у першочерговому поселенні до студентських гуртожитків (у разі потреби) та відповідно до статусу у звільненні від сплати за проживання;

- організовувати облік, видачу, повернення і списання бланків «Єдиних квитків» згідно з передбаченими законодавством України пільгами;

- щорічно залучати студентів до соціальних заходів, які проводяться у ВНЗ та місті (за можливістю – із наданням грошової допомоги та матеріальних цінностей);

- під час навчання студентів пільгових категорій постійно видавати безкоштовно квитки на культурно-мистецькі, спортивно-масові заходи, які проводяться у ВНЗ та місті;

- сприяти в наданні студентам-сиротам безкоштовних путівок до санаторію-профілакторію університету, сезонного оздоровлення тощо. За необхідності залучати кошти комісії соціального страхування, стипендіального фонду ВНЗ, профспілок, органів студентського самоврядування, потенційних спонсорів тощо.

- на постійній основі проводити контроль за станом здоров’я за допомогою органів охорони здоров’я, установ за місцем проживання сиріт;

- додатково до факультетських заходів з виховання та корекції (куратори академічних груп та інші особи, які мають відповідати за виховну роботу на факультеті) проводити виховну та корекційну роботу. Якщо студенти з числа пільгових категорій не встигають виконати навчальний план, соціальний працівник сприяє в подовженні сесії для ліквідації академічних заборгованостей перед адміністрацією відповідних факультетів та ВНЗ;

- кращих студентів залучати до громадської, спортивно-масової та інших видів роботи у громадських засадах, що поліпшить адаптивні можливості цієї соціальної групи при подальшому працевлаштуванні;

- обробляти показники деканатів у частині відвідування занять студентами-сиротами;

- сприяти у питанні постановки на облік для отримання житла у районних адміністраціях за місцем проживання сиріт, БТІ тощо; надає змістовні рекомендації студентам-сиротам щодо особливостей постановки на цей облік, сприяє отриманню відповідних довідок з різних установ. У разі наявності житла сприяє у збереженні права на житло (яке було успадковане від батьків чи інших рідних);

- організовувати колективні зібрання студентів-сиріт зі спільним обговоренням основних питань їх життєдіяльності

- за необхідності залучати інших виконавців соціальної роботи (юристів, психологів, адміністрацію факультету та ректорат ВНЗ, тощо);

- представляти інтереси сиріт в органах державної влади та місцевого самоврядування (за дорученням ВНЗ).

- залучати служби у справах дітей, Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, студентські соціальні служби ВНЗ;

- сприяти забезпеченню та дотриманню рішень органів опіки та піклування.

Останнім часом на загальнодержавному рівні ведеться також державна політика зі створення у кожному ВНЗ структурного підрозділу зі сприяння працевлаштуванню студентів та випускників-сиріт. Є певні надії щодо серйозності намірів держави забезпечити кожного випускника першим робочим місцем, і тим самим сприяти соціальному становленню випускників. Ще одним віянням є створення психологічних служб ВНЗ, підстави для створення яких вже давно назріли, але дії державних установ в черговий раз чомусь зупинились.