Особливості політичного лідерства часів Запорозької Січі

Будь-які демократично-революційні перетворення, пов’язані із активною участю мас, призводять до виявлення лідерів, адже народ має схильність передавати свої повноваження у керівництві державними справами, суспільством в цілому обраним ним демократичним шляхом особам, керівникам, політичним лідерам. Від того, яким буде вибір мас, залежить тип лідера, а, отже, й сама доля новоствореної структури [1].

Політичне лідерство представляє собою тип лідерства, що торкається практично усіх сторін суспільного життя. Діяльність різноманітних партій, суспільних організацій персоніфікується в конкретних особах – лідерах. Поняття “лідер” дуже широке, про лідера говорять як про людину, за якою йдуть без примусу; як про авангард групи, який завдяки своїй енергії користується довірою та підтримкою інших людей, які за власним бажанням йдуть за ним, визнаючи за лідером право керувати. Лідер визначає програму дій групи [2].

Політичним центром українського народу понад 200 років була Запорізька Січ. Її місце в суспільно-політичному житті України було ключовим, що дає підставу називати українців «нацією козаків», а Січ – за демократичні порядки – козацькою республікою. Спираючись на теорію лідерства М. Вебера, ми зробимо спробу проаналізувати риси політичних лідерів часів Запорозької Січі. Згідно теорії М. Вебера, існує три типи лідерства: традиційне, харизматичне, раціонально-легальне лідерство. На думку М. Вебера, харизматичний лідер, який стоїть поза класами, статусами і демагогічною політикою, міг би, по-перше, об’єднати навколо себе націю і, по-друге, захистити індивіда перед лицем наступу бюрократії.

Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів. Гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа належали до тих постатей, чиїми іменами називають епохи. Отже, в історії України була доба Сагайдачного, доба Богдана Хмельницького і Мазепина доба. Сагайдачний Петро — військовий і політичний діяч, лідер запорозького й організатор реєстрового козацтва, покровитель Української православної церкви, меценат [3].

Серед інших діячів свого часу П.К. Сагайдачний вирізнявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, а також дуже розвинутим почуттям власної гідності. П. Сагайдачний – суворий лідер та воєнний реформатор. Історичну популярність забезпечили гетьману наслідки його діяльності для України, яка на той час перебувала у підневільному становищі. Врахування потреб народу, вміння вести дипломатичні перемовини та передбачати їх результати, спроможність бути відповідальним за свої вчинки, послідовним та непохитним у досягненні поставленої мети, глибоке розуміння завдань та перспектив боротьби – основні чинники, що сформували імідж політика ХVІІ ст. [4].

Ще один політичний лідер – Богдан-Зиновій Хмельницький. Він, поза сумнівом, мав харизму лідера, а завдяки своєму авторитету в козацькому середовищі міг бути просто-таки диктатором. Б. Хмельницький був першим і, на жаль, останнім в історії України ХІІІ–ХХ ст. політиком, який мав змогу не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних верств українського суспільства.

Основою популярності Мазепи І.С. була підтримка верхівки суспільства. Він був державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і людина залізної волі, умів впливати на людей, не тільки не пригнічуючи їх своєю перевагою, а й викликаючи симпатію й безмежну довіру. Можна беззаперечно сказати, що цей гетьман належить до харизматичних лідерів [5].

Посада гетьмана дозволяла будь- якої особі проявляти риси політичного лідера за часів існування козацтва. Виходячи з аналізу викладеного матеріалу, можна сказати, що основною рисою більшості гетьманів запорізьких козаків була харизма. Харизматичний лідер українського народу обирався прямим голосуванням та відповідав за свої дії перед своїми виборцями. Можна твердити навіть про наявність абсолютної легітимності, характерної для тоталітарних держав. На гетьманській посаді завжди були люди, які вели за собою народні маси та стояли на чолі війська запорозького, представляючи інтереси українців. З вищенаведеного зрозуміло, що саме харизматичні лідери найкращим чином відповідали специфіці квазідержавної структури, яку являло собою запорозьке козацтво.

Література: 1. http://uchebnik-besplatno.com/uchebnik-teoriya-politiki/fenomen-politichnogo-liderstva-yogo.html. 2. http://radnuk.info/pidrychnuku/polit/271-rozenfeld/4260-s-1----.html/ 3. http://histua.com/personi/k/konashevich-sagajdachnij-petro-kononovich. 4. http://www.publicity.kiev.ua/catalog/Stati/Getman_Petro_Sagaydachniy__obraz_uspishnogo_lidera_na_vidstani_stolit.html. 5. http://www.info-works.com.ua/all/istoria_ukraini/1091.html 6. http://www.info-works.com.ua/all/istoria_ukraini/1091.html

Яцура Катерина

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

(Україна, м. Харків)