55.Соціальні інститути

Соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему. Американський соціолог Ч.Міллс під інститутом розумів суспільну форму деякої сукупності соціальних ролей. Інститути він класифікував за виконуваними ним завданнями ( релігійним, військовим, освітнім), які утворюють інституціональний порядок.. Сучасний німецький соціолог А.Гелен трактує інститут як регулюючу установу, що направляє в певне русло дії людей подібно тому, як інстинкти керують поведінкою тварин. Іншими словами, інститути забезпечують процедури впорядкування поведінки людей і спонукають їх іти второваними шляхами, які суспільство вважає бажаними. На думку Л.Бовьє, соціальний інститут – це система культурних елементів,орієнтованих на задоволення набору конкретних соціальних потреб і цілей. Власне інститут утворюють взаємодіючі індивіди. Соціальний інститут – це культурно санкціонований спосіб виконання певного виду діяльності або сукупності певного виду діяльності. Індивід бере участь в інституті через механізми соціальних статусів. Дж.Бернард і Л.Томпсон трактують інститути як сукупність норм і зразків поведінки. Це складна конфігурація звичаїв, традицій, вірувань, установок, правил-регуляторів і законів,які мають певну мету й виконують певні функції . Інститути-це сукупність норм або правил поведінки,які стосуються тільки людей. У сучасній вітчизняній соціологічній літературі поняттю соціального інституту також приділяється значне місце. В енциклопедичному соціологічному словнику соціальний інститут визначається як основний компонент соціальної структури суспільства,що інтегрує й координує безліч індивідуальних дій людей, впорядковує соціальні відносини в окремих сферах громадського життя. Згідно з С.С.Фроловим,соціальний інститут –це організована система зв’язків і соціальних норм ,яка поєднує значущі суспільні цінності й процедури,що задовольняють основні потреби суспільства. На думку М.С.Комарова, соціальні інститути являють собою ціннісно-нормативні комплекси,за допомогою яких направляються й контролюються дії людей у життєво важливих сферах –економіці, політиці,культурі. Виходячи з вищескладених точок зору, можна дати таке визначення: соціальний інститут – це стійкий комплекс формальних і неформальних правил,принципів, норм, установок, що регулюють взаємодію людей у певній сфера жіттєдіяльності й й організовують їх у систему ролей і статусів. Під інститутом, крім того, мають на увазі відносно стабільно сукупність символів, вірувань, цінностей, норм, ролей і статусів, що управляє конкретную сферою соц.життя таких, як сім’я, економіка, політика, освіта і релігія. Соц.Інститути допомагають вирішувати життєво-важливі проблеми у великій кількості людей, що звертаються до них. Наприклад, мільйони людей, закохоючись, вдаються до допомоги інституту шлюбу й сім’ї, а бажання одержувати нові знання приводить їх в інститут освіти.Дбаючи про становлення законного порядку в суспільстві, люди створюють державу і її органи : уряд, суди, поліцію, адвокатуру. Інститути і в той же час виступають інструментами соц.контролю, тому що завжди своєму нормативному порядку стимулюють людей підкорятися й дисциплінуватися,тому інститут розуміється як сукупність норм і зразків поведінки.

56. Норма та санкції як головні регулятивні механізми.

Соціальні норми та соціальні санкції являються головними регулятивними механізмами дії соціальних інститутів.

Соціальна норма (з лат. — керівне начало, правило, зразок) — загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп. Соціальні норми виконують функції інтеграції, упорядкування, підтримання функціонування суспільства як системи взаємодій індивідів і груп. За допомогою соціальних норм вимоги суспільства переводяться в еталони, моделі, стандарти поведінки цих груп і в такій формі адресуються особистості. Соціальна поведінка людини, реалізація її як особистості, виконання соціальних функцій тощо забезпечуються засвоєнням і втіленням у поведінці саме соціальних норм, які диктує їй певна соціальна група. Соціальні норми можуть бути універсальними (стосуються кожного індивіда суспільства) й окремими (стосуються певної сфери діяльності, наприклад, професійної, або пов’язні з певною статусною позицією чи соціальною роллю). Необхідна умова дієвості соціальних норм — їх відповідність усталеним у даному суспільстві цінностям. Важливу роль у механізмі соціального контролю відіграють звички. Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не наштовхується на негативну реакцію соціальної групи.

Санкція — продукт спільноти, необхідний для керівництва поведінкою своїх членів, для стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної, для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя. Санкції бувають негативними (покарання) і позитивними (заохочення), хоча звичайно в буденній мові чомусь під словом «санкція» частіше розуміють негатив. Санкції поділяють на формальні (реакція формальних інститутів на певну поведінку) і неформальні (реакція, джерелом якої є громадська думка, коло товаришів, сусідів, неформальні інститути). З огляду на зміст тиску, який виявляють санкції, виділяють: правові санкції (система покарання і заохочення за певні дії, передбачені законом); етичні санкції (система заохочень, доган, зауважень, які випливають із визнаних моральних принципів); сатиричні санкції (система насмішок, глузувань, яких зазнають люди, що поводяться інакше, ніж прийнято); релігійні санкції (нагороди і покарання, передбачені системою догматів, вірувань будь-якої релігії за їх додержання чи порушення). Перелічені санкції доповнюють одна одну. Якщо між ними виникають протиріччя, ефективність їх знижується. У цивілізованому суспільстві застосовується широкий спектр спеціальних видів санкцій. Неформальні негативні санкції — висловлення подиву, незадоволення, відмова подати руку, підтримувати товариські стосунки тощо. Ці санкції передбачають важливіші соціальні наслідки у вигляді позбавлення певних вигод, виключення з певних захисних соціальних відносин. Формальні негативні санкції — покарання, передбачені законом (застереження, зауваження, штрафи, арешт, ув’язнення, позбавлення громадянських прав, конфіскація майна, смертна кара та ін.). Ці покарання діють через погрози, але водночас і як потенційне застереження, яке попереджує, що чекає за вчинення антисоціальних, асоціальних діянь. Вони є виразом самооборони соціальної групи від агресії, порушення її інтересів, незалежно від того, чи це інтереси всього суспільства чи тільки панівного класу.