logo
Sotsiologiya

59. Типологізація соц.Інститутів

Социальные институты разделяют на главные (основные, фундаментальные) и неглавные (неосновные, частые). Вторые скрываются внутри первых, являясь частью их как более мелкие образования. Помимо деления институтов на главные и неглавные, их можно классифицировать и по иным критериям. К примеру, институты могут различаться по времени своего возникновения и продолжительности существования (постоянно действующие и кратковременные институты), жесткости применяемых санкций за нарушения правил, по условиям существования, наличию или отсутствию бюрократической системы управления, наличию или отсутствию формальных правил и процедур.

Ч.Миллс насчитывал в современном обществе пять институциональных порядков, фактически подразумевая под этим главные институты:

-экономические – институты, организующие хозяйственную деятельность;

- политические – институты власти;

- семейные – институты, регулирующие половые отношения, рождение и социализацию детей;

- военный – институты, осуществляющие защиту членов общества от

физической опасности;

- религиозные – институты, организующие коллективное почитание богов.

Предназначение социальных институтов состоит в том, чтобы удовлетворять важнейшие жизненные потребности общества как единого целого. Их предназначение удовлетворять важнейшие жизненные потребности коллектива или общества в целом. Каждый наделен ими в избытке, к тому же у каждого индивидуальная комбинация потребностей. Но фундаментальных, важных для всех, не так уже и много. Известно пять таких основных потребностей, им соответствуют пять основных социальных институтов:

- потребность в воспроизводстве рода (институт семьи и брака).

- потребность в безопасности и социальном порядке (институт

государства и др. политики).

- потребность в добывании и производстве средств существования

(экономические институты).

-потребность в передаче знаний, социализации подрастающего поколения, подготовке кадров (институт образования).

- потребности в решении духовных проблем, смысла жизни (институт религии).

Поняття "соціальний інститут" виникало ще в часи становлення соціології. Зокрема, Е. Дюркгейм пов'язував природу соціальних інститутів із визначенням суспільства як цілісності. Суспільство, на його думку, є органічною цілісністю, що складається з окремих груп та інститутів, кожний з яких відіграє свою функціональну роль. З цього випливало, що соціологія є наукою про інститути, їхнє виникнення, розвиток і функціонування в суспільстві1. До ключових понять соціології відносив соціальний інститут Г. Спенсер, який вважав, що соціальні інститути ("інституції") є складниками каркаса соціуму і виникають в результаті процесу диференціації суспільства. Розвиток регулятивної системи суспільства він поєднував із розвитком соціальних інститутів2. Не обійшов увагою вивчення соціальних інститутів П. Сорокін. Він здійснює певну класифікацію соціальних інститутів, визначає їхні функції в системі соціальної взаємодії суспільств; розглядає соціальні інститути як механізми соціального тестування, селекції і розподілу індивідів у суспільстві3.