59. Типологізація соц.Інститутів

Социальные институты разделяют на главные (основные, фундаментальные) и неглавные (неосновные, частые). Вторые скрываются внутри первых, являясь частью их как более мелкие образования. Помимо деления институтов на главные и неглавные, их можно классифицировать и по иным критериям. К примеру, институты могут различаться по времени своего возникновения и продолжительности существования (постоянно действующие и кратковременные институты), жесткости применяемых санкций за нарушения правил, по условиям существования, наличию или отсутствию бюрократической системы управления, наличию или отсутствию формальных правил и процедур.

Ч.Миллс насчитывал в современном обществе пять институциональных порядков, фактически подразумевая под этим главные институты:

-экономические – институты, организующие хозяйственную деятельность;

- политические – институты власти;

- семейные – институты, регулирующие половые отношения, рождение и социализацию детей;

- военный – институты, осуществляющие защиту членов общества от

физической опасности;

- религиозные – институты, организующие коллективное почитание богов.

Предназначение социальных институтов состоит в том, чтобы удовлетворять важнейшие жизненные потребности общества как единого целого. Их предназначение удовлетворять важнейшие жизненные потребности коллектива или общества в целом. Каждый наделен ими в избытке, к тому же у каждого индивидуальная комбинация потребностей. Но фундаментальных, важных для всех, не так уже и много. Известно пять таких основных потребностей, им соответствуют пять основных социальных институтов:

- потребность в воспроизводстве рода (институт семьи и брака).

- потребность в безопасности и социальном порядке (институт

государства и др. политики).

- потребность в добывании и производстве средств существования

(экономические институты).

-потребность в передаче знаний, социализации подрастающего поколения, подготовке кадров (институт образования).

- потребности в решении духовных проблем, смысла жизни (институт религии).

Поняття "соціальний інститут" виникало ще в часи становлення соціології. Зокрема, Е. Дюркгейм пов'язував природу соціальних інститутів із визначенням суспільства як цілісності. Суспільство, на його думку, є органічною цілісністю, що складається з окремих груп та інститутів, кожний з яких відіграє свою функціональну роль. З цього випливало, що соціологія є наукою про інститути, їхнє виникнення, розвиток і функціонування в суспільстві¹. До ключових понять соціології відносив соціальний інститут Г. Спенсер, який вважав, що соціальні інститути ("інституції") є складниками каркаса соціуму і виникають в результаті процесу диференціації суспільства. Розвиток регулятивної системи суспільства він поєднував із розвитком соціальних інститутів². Не обійшов увагою вивчення соціальних інститутів П. Сорокін. Він здійснює певну класифікацію соціальних інститутів, визначає їхні функції в системі соціальної взаємодії суспільств; розглядає соціальні інститути як механізми соціального тестування, селекції і розподілу індивідів у суспільстві³.