29. Соціологічні концепції особистості та їх характеристика.

Соціологічні концепції особистості об’єднують цілий ряд різних теорії. Всі вони визначають особистість специфічним утворенням, сформованим під впливом тих або інших соціальних чинників

Соціологічні концепції особистості почали розвиватися в ІІ пол.ХІХ – поч. ХХст.

Марксистська теорія особистості. Її основними принципами є встановлення залежності особистості від об’єктивних суспільно – економічних, соціально – культурних і предметно – діяльнісних особливостей її соціалізації, внаслідок чого найголовнішого значення набуває соціальна типологія особистості, обумовлена її суспільного життєдіяльністю.

Природа особистості в цій теорії є складним комплексом взаємозв’язку соціального, психологічного, біологічного. На відміну від інших: це концепція виділяє в особистості не фізичну природу, а її соціальну якість. Сутність особистості складає сукупність всіх суспільних відносин, а кожна людина – продукт суспільства, своєї епохи, носій виробничих, класових, сімейних, національних, політичних, релігійних та інших суспільних відносин. Згідно цієї теорії індивід є продуктом суспільства, тобто спільної діяльності людей. З’являючись на світ, людина не має свідомості, вроджених ідей. Вони виникають як відображення людиною суспільних відносин, що історично склалися, стану матеріальної і духовної культури.

Ролева теорія особистості. Розроблена американськими соціологами Р. Лінтоном, Дж. Меренно, Т. Парсоном, Р. Мертоном і є, по суті, міждисциплінарною теорією. Згідно ролевої концепції одиницею соціального аналізу в соціології є недіючий індивід, а роль. Концепція соціальних ролей дуже проста. Кожна людина в різних групах займає якесь певне положення, з яким пов’язані зразки її поведінки. При цьому група в яку включений індивід, чекає від нього такої поведінки, яка найбільшою мірою відповідає даним зразкам. Отже, можна говорити про ролеву поведінку батька, матері, друга і т.д.

Диспозиційна теорія особистості (розроблена російським соціологом В.А. Ядовим)характеризує соціальну поведінку особистості до певного способу дій. Ця теорія повязує готовність особистості до поведінки в конкретній соціальній ситуації з соціальними умовами попередньої діяльності, в яких формується стійка стильність до реалізації певних потреб суб’єкта у відповідальних умовах.

В сучасній вітчизняній соціології розрізняють два основні підходи за визначення особистості. Перший, або інтраіндивідуальний підхід зосереджує свою увагу на вивченні типових рис, установок і властивостей особистостей, а другий, або інтеріндивідуальний підхід головний акцент робить на досліджені закономірностей між особових відносин людей при виконанні ними різних соціальних ролей.