11.5 Географічний напрям.

Спиралася на ідеї Ш.Монтеск’є, який пояснював політичні, соціальні явища географічними умовами: кліматом, характером місцевості, родючістю ґрунту; розташуванням країни та її розміром. Наприклад, Монтеск’є стверджував, що демократія може існувати лише в невеликих країнах, а великі за розміром держави приречені бути недемократичними імперіями. Географічний напрямок в соціології започатковує англійський соціолог Генрі Томас Бокль (1821-1862). Він вважає, що суспільний розвиток залежить насамперед від зов-" нішніх географічних чинників — клімату, їжі, грунтів і ландшафту. Саме вони визначають генезис перших історичних форм суспільності і навіть тип політичного устрою — деспотії чи демократії. Основними положеннями Географічного напрямку в соціології виступають: абсолютизація ролі природних чинників (таких, як клімат, ландшафт, великі ріки, близькість до морів чи океанів, специфіка географічного розташування, тощо); недооцінка специфіки суспільства то масштабів діяльності людини по перетворенню природного середовища в культурне, потенціалу змін, закладеного у внутрішній взаємодії соціальних і духовних факторів; однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних чинників зовнішнього середовища. Водночас слід зазначити, що географічна школа в соціології поставила проблему, яка сьогодні є однією з центральних, а саме проблему органічного зв'язку суспільства і природи, проблему відповідальності людини за надмірне втручання у природне середовище і хижацьке використання природних ресурсів. Тому один з сучасних напрямків у соціологічній думці — альтернативно соціологія — знову й знову піднімає питання визнання високої цінності природи то її гармонії з людиною, надає перевагу захисту середовища, а не економічному росту, бере участь у продуманому плануванні і діях з метою уникнення ризику екологічної катастрофи і знищення людства.