12. 14 Торстейн Веблен и американский институционализм

Основоположником інституціоналізму по праву вважається Торстейн Веблен (1856-1929), виходець з родини норвезького селянина-емігранта з штату Вісконсін. Основна праця Веблена називається «Теорія бездіяльного класу» (1899).

У ньому автор розвивав погляди на сучасну йому економіку і соціальну поведінку, які різко відрізнялися від загальноприйнятих у той час.

Веблен категорично виступав проти того, що економічна теорія повинна бути тільки наукою про ціни і ринках. Він вважав, що її предметом є людська діяльність у всіх її проявах і вона повинна займатися відносинами людей один до одного. На відміну від неокласиків, Веблен був переконаний - людина не лічильна установка, миттєво оцінює корисність того чи іншого блага, з метою максимізувати загальний ефект від використання наявного запасу ресурсів. Економічна поведінка людини носить більш складний, іноді навіть ірраціональний характер. На людину величезний вплив справляє суспільна психологія: інстинкт наслідування, інстинкт самозбереження, схильність до суперництва, дозвільному цікавості й т. п. Величезну роль у системі Веблена грає така психологічна категорія, як «завидющеє порівняння». За допомогою цієї категорії він пояснює такі економічні явища, як прихильність до престижного споживання і накопичення капіталу.

Економічна та соціальна структура суспільства, стверджував Веблен, сприяє тому, що підприємці експлуатують найгірші риси людської психології. Справа в тому, що основою економіки стали великі підприємства. Вони проводять певну ринкову стратегію: піднімають ціни, формують попит за допомогою реклами, впливають на розподіл і використання економічних ресурсів у своїх інтересах. Прагнення прибутку штовхає підприємців на безпринципні вчинки. Вони прагнуть усунути конкуренцію, обмежити випуск товарів, створити ще більш великі підприємства, відокремити власників американських компаній (акціонерів) від людей, які керують ними (менеджерів).

Звідси випливав висновок, що споживач зовсім не є «королем» ринку, що вимагає і отримують кращі товари та послуги за найнижчими цінами. Веблен доводив, що споживачі, самі того не підозрюючи, піддаються різним видам суспільного і психологічного впливу, яке змушує їх приймати рішення, вигідні великим підприємствам, монополізували ринок.

Для теоретичного пояснення цього явища Веблен ввів поняття «показне (демонстративне) споживання». Воно характерне для багатих («бездіяльного класу»), які найчастіше купують товари і послуги тільки для того, щоб пустити пил в очі, справити враження. У свою чергу, це змушує споживачів середнього достатку і бідняків наслідувати багатим, купуючи товари в тих самих цілях. Все це веде до марної витрати ресурсів, які могли б використовуватися більш розумно в інтересах величезної більшості людей. Таким чином, вебленовская критика капіталізму спрямована своїм вістрям проти інтересів найбільшої буржуазії, якою він і вважав «несерйозним класом».

Веблен не був революціонером, хоча глибоко поважав К. Маркса. За своїми переконаннями він належить до лівого флангу західної економічної думки. Проте вихід з ситуації, він бачив не в революції, а в переході влади від «бездіяльного класу» до технократів (тобто інженерно-технічного персоналу), які перетворюють капіталізм у якусь, більш чутливу до потреб людей, систему.