81. Нелінійний характер соціального розвитку. Поняття біфуркації.

Сама нелінійність соціальної системи, якщо вона досить сильно проявляється, зумовлює виникнення та існування двох якісно відмінних областей: області загострення (в якій початкове збурення зростає) та області загасання (в якій початкове збурення поступово нівелюється) . У реальній дійсності необмеженість розвитку процесу, нескінченність його ніколи не досягається, зокрема, за рахунок попадання збурення через нестійкість в область загасання.  У світоглядному плані ідею нелінійності може бути подано за допомогою: — ідеї багатоваріантності, альтернативності шляхів еволюції; — ідеї вибору з даних альтернатив; — ідеї темпу еволюції (швидкості розвитку процесів у середовищі); — ідеї необоротності еволюції.

Світоглядний зміст нелінійності розкривають ідеї багатоваріантності шляхів еволюції, вибору з даних альтернатив, ідеї необоротності еволюції та ідеї темпу еволюції (швидкості розвитку процесів, найвища величина якої означає розвиток в режимі з загостренням). Особливості феномену нелінійності стосовно надшвидкого саморозгортання систем такі. Складні нелінійні системи, до яких відноситься і соціум, з наближенням до моменту загострення демонструють тенденцію до хаотичного розпаду. Поблизу крайньої межі загострення соціальна система обов’язково дезорганізується, якщо не відбудеться перехід на протилежний режим зниженої інтенсивності процесу.

Дією механізму позитивного зворотного зв’язку система швидко наближається до аттрактора (яким у кризовий період виступає знищення застарілої форми), а після досягнення його знову опиняється в точці біфуркації – швидкість і загостреність процесів згасає, але трансформація продовжується. Система потребує вибору аттрактора для подальшого розвитку, через що зростає її відкритість до нових ідей, народжуваних мисленнєвою і практичною творчістю окремих особистостей.