46. Основні канали соціальної мобільності.

П. Сорокін, аналізуючи фактори соціальної мобільності, вживав поняття “ліфти”, “канали”, “східці”, “отвори”, “мембрани”, тобто соціальні інститути, потрапляючи у сферу впливу яких, індивід чи соціальна група мають суттєві можливості підвищення власного соціального статусу. Серед таких “каналів” П. Сорокін називав: армію, церкву, політичні, економічні та професійні організації, освіту, сім’ю.

Шлюб виступає одним з дієвих каналів вертикальної соціальної мобільності. Шлюб з представником іншого соціального статусу призводить зазвичай до зниження чи підвищення позиції. За римським законодавством жінка, яка одружилася з рабом, втрачала статус вільної людини. Її діти також визнавалися рабами. Схожа деградація очікувала й чоловіка чи жінку вищого стану, які уклали шлюб з представником нижчого стану.

У демократичних суспільствах також відбувається взаємне протягування багатих наречених та бідних титулованих женихів. У результаті у виграші обидва партнери – один підіймається сходами завдяки власному матеріальному ресурсу, інший – підкріплює свій титул фінансово. В усіх стратифікаційних системах існують канали вертикальної мобільності, які періодично змінюють свою дієвість.

У сучасних суспільствах сім’я залишається ще досить важливим каналом інтергенераційної мобільності, але освіта стає найбільш важливим каналом вертикальної мобільності. Виникає ефект “зачарованого кола”. Індивід з нижчих класів має менше шансів на здобуття освіти. У результаті недостатньої освіти він має недостатні можливості для одержання доходу. Останнє, у свою чергу, знижує його шанси на поліпшення своєї позиції і, що ще гірше, – на те, щоб дати адекватну освіту своїм дітям, тобто на можливості інтергенераційної мобільності. Сучасні суспільства не ліквідовують бар’єри в соціальній структурі суспільства, а навіть ускладнюють переміщення з найнижчих класових позицій. Вищий та нижчий клас – найбільш закриті, а середній клас у розвинутих суспільствах – основний суб’єкт соціальної мобільності. Не простежується ніяких ознак того, що нерівність зникає, – як і раніше існують такі бар’єри для соціального переміщення, як класові відмінності, стать та етнічна приналежність.