Історико-антропологічний аспект гендерної нерівності

У людському суспільстві існують певні обставини, що зумовили різні соціальні позиції чоловіків та жінок. Н.Н. Крадін у своїй статті «Статева нерівність» виділяє декілька вагомих аргументів. Найважливіше, на думку дослідника, полягає у тривалому дорослішанні людини: через довгий процес догляду за новонародженою дитиною жінка мала приділяти більше уваги дитині та хатнім обов’язкам, в той час як чоловік був годувальником сім’ї. Часті пологи також могли бути однією з причин довготривалого виключення жінки із соціально-економічної діяльності групи. Друга обставина пов’язується з відмінностями в уявленні соціальних ролей чоловіка та жінки. Так, в більшості суспільств чоловік має виконувати «інструментальну» роль, тобто забезпечувати родину, а жінка – «експресивну» роль, дбати про родину, – саме це й зумовлює фізичну та соціальну перевагу чоловіків [1]. Також існує точка зору, що сила та перевага чоловіків пов’язана з еволюційними причинами: через вагітність у жінок зсувався центр тяжіння і тому вони почали поступатися чоловікам у витривалості та швидкості. З розвитком людської культури та цивілізації стереотипні норми гендерної поведінки, згідно з якими чоловік є «годувальником», а жінка займається господарством, набули широкого розповсюдження і закріпилися у більшості культур. За даними Морріса Зельдіча, що проаналізував 56 суспільств, у 35 чоловіча роль має інструментальний характер, у 1 суспільстві – експресивний, а у 19 – змішаний [1]. Таким чином, можна дійти висновку, що в більшості суспільств переважає інструментальна роль чоловіка – саме цей факт стає емпіричним фундаментом одного з найбільш розповсюджених гендерних стереотипів. Згідно з неомарксистською конфліктною теорією, на певній стадії розвитку чоловіки стали домінувати над жінками та експлуатувати їх. Дослідивши життя аборигенів Австралії, можна побачити яскравий приклад експлуатації жінок: чоловік має мінімум обов’язків – він не виконує ніякої тяжкої роботи, не добуває їжу для родини, але при цьому має право бити свою дружину [2]. Отже, можна заявити, що чоловік у певних культурах не виконував ні інструментальної, ні експресивної ролі, проте його статус у родині все одно був набагато вищим за статус жінки.

Соціально-економічні та політичні взаємини статей в різних культурних епохах формували специфічний світогляд, спричиняючи появу гендерних стереотипів. На нашу думку, аналіз спільних та відмінних стереотипів у різні часи є вкрай важливим дослідницьким завданням. На основі міфологічного матеріалу (як значного культурного феномену, що відображає світогляд тогочасного суспільства) ми розглянемо сутність гендерних стереотипів в Античності. Згідно з теорією А.Ф. Лосєва, існує два типи розвитку грецької міфології: дофесалійська – міфологія, породжена періодом матріархату, та фесалійська – заснована на патріархальному світосприйнятті. Міфологія матріархату сформувала дуалізм «жіночого» образу: з одного боку – «родюча сила» (Деметра), з іншого – образи чудовиськ (Медуза Горгона). Зміна світобачення на патріархальне наділила жіночі образи такими рисами, як «покірність», «слабкість», тому саме в цей час (ця трансформація відбувається приблизно у V ст. до н.е.) закладається і розвивається стереотипне бачення «фемінного», як додаткового, вторинного на противагу первинному «маскулінному» [3].

З прийняттям християнства у середньовіччі сформувалося два протилежні образи жінки – винуватиця гріхопадіння Єва та мати Христа Марія. Образ Єви ототожнювався водночас із праматір’ю, але в той же час кожна жінка асоціювалася з легковажністю, нерозважливістю, нестриманістю. Паралельно з цим жінка отримує доволі престижні соціокультурні функції матері та дружини [4].

Корінний злам у гендерних стереотипах відбувається у другій половині XIX ст., що є наслідком Епохи Просвітництва, а також Промислової Революції (раціоналізації та секуляризації суспільства). В першу чергу, це пов’язано з усвідомленням і розумінням саме конструйованої природи гендерних міфів: тобто, наприкінці XIX ст. у суспільстві постає питання про природу подібних уявлень, щодо ролі жінок. Модернізація (як перехід від традиційного до сучасного суспільства) робить «гендерні стереотипи» об’єктом певних рефлексій (наукових, філософських), а не лише механічно відтворюваною практикою інтелектуального виправдання нерівності, як це було в минулі епохи. В суспільно-політичному житті ХХ ст. це знаходить своє відображення в рухах суфражисток та феміністок.

Таким чином, гендерні стереотипи – це інтелектуальний конструкт певної епохи, в основі якого можуть знаходитися ті чи інші об’єктивні та суб’єктивні підстави. Коріння гендерної нерівності, на нашу думку, потрібно шукати в первісних суспільствах і пов’язувати з системою колективного розподілу праці, в якій чоловік зміг зайняти більш вагому роль, що й стало запорукою, висловлюючись мовою Бурдьє, «чоловічого володарювання».

Література: 1. Крадин Н.Н. Политическая антропология. – М.: Логос, 2003. – 214с. 2. Летурно Ш. Эволюция рабства. – M.: Типография т-ва И. Д. Сытина, 1897. – 360с. 3. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. – М.: Правда, 1990. – 310с. 4. Рябова Т.Б. Женщина в истории западноевропейского Средневековья. – М.: Юнона, 1999. – 226 с.