Вплив хореографії на розвиток креативності дітей: досвід соціологічного дослідження

За своєю здатністю розвивати творчу активність особистості мистецтво посідає перше місце серед усіх різноманітних елементів, що становлять складну систему виховання людини. Комплексний підхід до виховання творчої особистості охоплює широке коло питань, які належать до проблем загально-естетичного та морального виховання. Цінність та функції творчості полягають не лише в результативності, але й у самому процесі творчості. Все це повною мірою стосується хореографічного мистецтва. У зв’язку з цим виникає необхідність соціологічного вивчення цього процесу, у якому ми скористалися якісними методами емпіричної соціології.

Аналіз попередніх теоретичних даних привів нас до думки, що розвиток креативності дітей є найважливішим актуальним завданням сучасної педагогічної практики. Творчий розвиток дитини тісно пов’язаний з мистецтвом і, зокрема, зі шкільними уроками хореографії. Існує чимало сучaсних концепцій творчого розвитку особистості. В наш час дослідженням проблем креативності займаються Г.В. Ковальова, Н.Ф. Вишнякова, Л. Дорфман, Н.А. Терентьєва, А. Мелік-Пашаєв, Л. Футлик.

Об'єктом нашого дослідження виступають учні початкової школи, предметом – розвиток креативності учнів на уроках хореографії у початковій школі. Мета дослідження – виявити можливості соціологічного забезпечення пошуку шляхів розвитку креативності дитини на уроках хореографії.

Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художню виразну мову, за допомогою якої створюється хореографічний образ, що виникає з музично-ритмічних рухів. Він мaє умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Специфічною особливістю мистецтва хореографії є її безпосередній зв'язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний обрaз у всій яскравості і повноті, впливає на його темпоритмічну побудову. Все це пов’язане з розвитком креативності у дітей молодшого шкільного віку.

Нами було проведено три етапи соціологічного дослідження (з використанням кількісних і якісних методик) в першому клaсі школи мистецтв №6 м. Донецьк. Нашими респондентами стали 24 учні даної школи молодшого шкільного віку.

На першому етапі учасникам дослідження була запропонована анкета, де перший блок питань мав виявити рівень хореографічної поінформованості учнів; другий блок питань був пов’язаний із виявленням ставлення наших респондентів до уроків хореографії та видів діяльності у навчальний час; третій блок питань мав на меті вивчення рівня креативності дітей. Ми з’ясували, що більшість учнів любить урок хореографії: діти переважно назвали себе прихильниками хореографічної творчості, з них дехто уточнив, що любить сучасний, естрадний напрямок, і лише двоє обрали класичний і народний напрямок. Також в результаті дослідження було з’ясовано, що музично-хореографічне сприйняття (слухацькі вміння) виявилося досить розвиненим лише у половини. На тлі загальної достатньої активності (більша частина дітей) рівень власне хореографічної активності ми визначили як середній. Лише незначна кількість дітей змогла взяти участь у роботі і виконати запропоновані творчі завдання. Окремо ми простежували динаміку при аналізі засобів музичної-хореографічної виразності (темп, динаміка, лад, регістр, ритм).

Другий етап складався з практичних завдань, виконання яких респондентами було нами проаналізоване. За допомогою аналізу відеоматеріалів на даному етапі ми дослідили рівень розвитку креативності на уроках хореографії, а саме рівень виразності, ритму, пластики, динаміки тощо. Ми з’ясували, що діти молодшого шкільного віку прагнуть до розвитку творчої фантазії, вони вміють співпереживати і ототожнювати себе з дійовою особою, сприймати і втілювати її думки, почуття, настрої, власні враження про художнє явище, хореографічний твір тощо. Наші респонденти виявилися здатними аналізувати засоби художньої виразності, звертати особливу увагу на роль образних деталей.

На третьому етапі дослідження знову була запропонована анкета. Виявилося, що більшість наших респондентів любить урок хореографії і вважає себе її прихильниками. Якщо на першому етапі більшість дітей говорили про те, що вони люблять лише сучасні напрями хореографії, то на момент проведення третього етапу їхні інтереси значно розширилися: половина учнів повідомила, що люблять класичні твори, декілька – народний, старовинний танець. Менша частина віддали перевагу східному танцю, деякі полюбляють дитячі постановки. Також діти називали такі улюблені хореографічні напрями: джаз, контемпорері, модерн, сучасний балет, фолк тощо, причому не зосереджувалися на одному жанрі: більше половини дітей відзначали у своїх відповідях по два-три хореографічних напрямків.

Отже, дослідження, яке ми провели у три хронологічно розділені етапи, показало, що соціологічний супровід педагогічної роботи є вкрай важливим. Ми встановили вихідний рівень креативності респондентів, провели підсумкове оцінювання рівня креативності дітей. Ґрунтуючись на висновках, отриманих у результаті проведення соціологічного дослідження, ми запропонували програму дослідно-практичної роботи. Отримані результати дозволяють нам говорити про позитивну динаміку та певний розвиток креативності дітей.

Вылку Полина

Московский государственный университет имени М.В. Ломоносова

(Российская Федерация, г. Москва)