Репродуктивна та сексуальна поведінка як автономні сфери життєдіяльності сучасного індивіда

Ведучи мову про автономізацію репродуктивної та сексуальної поведінки, ми в рамках даної роботи матимемо на увазі те, що сексуальна функція не зводиться уже до репродуктивного циклу як такого, а включає в себе сексуальну культуру та множинність статевих сценаріїв. Зрештою, варто підкреслити й те, що питання диференціації вимагає від нас розуміння основних детермінант такої диференціації. Отже, до них відносять наступні:

- гнучка та ліберальна суспільна мораль;

- велике різноманіття контрацептивних засобів;

- зменшення смертності дітей;

- перехід від традиційної до сучасної моделі сім’ї [2].

Власне, саме ці умови сприяли повній автономізації таких двох типів поведінки як репродуктивної та сексуальної. Подібне ж розмежування, в свою чергу, виступило базисною передумовою плюралістичності сучасної сексуальної культури, про що можуть засвідчувати наступні її ключові принципи: 1) право на сексуальну свободу, яка включає можливість повністю виразити свій сексуальний потенціал, проте виключає усі форми сексуального примусу; 2) право на сексуальну автономію, фізичну недоторканість та безпеку; 3) право на сексуальну інтимність у тому контексті, щоб ніхто не вмішувався в рішення та дії особистості, якщо тільки вони не порушують права інших індивідуумів; 4) право на сексуальну справедливість і рівність, що означає свободу від сексуальної дискримінації; 5) право на сексуальне задоволення; 6) право на вільне сексуальне спілкування, включаючи вступ у шлюб, розлучення і створення інших сексуальних відносин;7) право на вільний та відповідальний репродуктивний вибір [1, с. 14-15].

Пояснюючи диференціацію репродуктивної та сексуальної поведінки, варто розуміти сутність та зміст концепту “сексуальності”. Отже, інтимний зв'язок (життя) потрібно розглядати як реалізацію особистісного стимулу до виходу за межі своєї індивідуальності, до об’єднання з навколишнім світом. Таким чином, сенс сексуальності заключається у створенні певних відносин та зв’язків між партнерами, утворенню єдності (“нас”) із двох представників протилежної статі (хоча останнє в наш час також виявляється непринциповим). Власне тому сучасна сексуальна поведінка, окрім біологічних потреб індивіда, задовольняє ще й потребу спілкування із своїм партнером [1, с. 19-20].

Крім того, однією із диференціюючих ознак репродуктивної та сексуальної поведінки є те, що сексуальна поведінка як така включає різного роду сучасні контрацептивні заходи, які сприяють відмежуванню сексуальної поведінки від репродуктивної. Саме тому сексуальна поведінка у своєму арсеналі містить велике коло контрацептивних засобів, тоді як репродуктивна виключає їх зі свого складу, роблячи акцент на продовженні роду. Подібне розмежування слугує основою того, що сучасне коло контрацепції є доволі різноманітним та надає можливість вибору, що означає можливість пристосування до кожної людини окремо.

Ведучи мову про характеристики сучасної сексуальної поведінки, варто відзначити те, що сексуальна поведінка модерного типу набирає чуттєвого та емоційного характеру на фоні паритетних взаємовідносин між двома суб’єктами: чоловіком та жінкою. Більше того, ліберальність суспільної моралі схильна трактувати сучасну сексуальну поведінку як сферу релаксації та так званого особливого мистецтва [3, с. 60].

Говорячи ж про специфіку та особливості сучасної репродуктивної поведінки, перш за все ми підкреслимо, що сьогодні відбувається подальша зміна соціокультурної моделі планування сім’ї від нормативної до більш раціональної, що неминуче пов’язано зі зменшенням кількості дітей у сім’ї (або ж із актуалізацією культури малодітності). Нормативність та обов’язковість народження дітей, обумовлена традиціями аграрного суспільства та у значній мірі ідеологічно стимульована соціальною політикою радянських часів, поступово відступають у нашій культурі. Крім того, для етапу модерності характерною є тенденція варіативності віку народження жінкою першої дитини. З одного боку, зменшення віку народження першої дитини обумовлене зменшенням віку початку сексуального життя. З іншого боку, потреба жінок у професійному рості та економічній незалежності призводить до свідомого народження дітей у більш пізньому віці, після досягнення певних успіхів у кар’єрі. Саме тому, варто відзначити також суперечливість сучасної репродуктивної поведінки: з одного боку, це ранній початок статевих зносин, з іншого – відстрочена потреба планування дитини.

В якості висновку можемо сказати, що диференціація репродуктивної та сексуальної поведінки є свідченням автономізації цих сфер життєдіяльності індивіда, а отже, свідомого та усвідомленого вибору активізації як однієї, так і іншої сфер поведінки. Відсутність же злитності цих двох сфер поведінки відкриває широку перспективу плюральності сексуальних сценаріїв як планів проведення інтимного часу разом, і, зрештою, робить акцент на сексуальності як одному із пріоритетів подружнього життя сучасних пар. При цьому розуміння сексуальної поведінки як одного із пріоритетів подружнього життя робить статеву поведінку більш багатогранною та витонченою.

Література: 1. Акімова Л. Психологія сексуальності: Навчальний посібник / Л. Акімова. - Одеса: СМИЛ, 2005. –198 с. Рос. мова. ISBN 5-8404-0135-8 20. 2. Анурин В.Ф. Сексуальная революция двойной стандарт / В.Ф. Анурин// ”Социологическое исследование”. – 2000. –№ 9. – С. 88-89. 3. Вакуленко С. Соціологія сім’ї: Навчально-методичний посібник для викладачів та студентів / С. Вакуленко. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003.– 159 с. 4. Дарский Л.Е. Рождаемость и репродуктивная функция семьи / Л.Е. Дарский // Демографическое развитие семьи: Сб. статей. М.: Статистика, 1979.–С. 91-93.

Комаровский Андрей

ГНУ «Институт социологии НАН Беларуси»

(Республика Беларусь, г. Минск)