Лінощі в житті студентської молоді

Незважаючи на поширеність такого соціального явища, як лінь, соціологічна наука і в теоретичному, і в практичному вимірах приділяє недостатньо уваги цьому феномену. Це виглядає невиправданим, враховуючи розвиток глобалізаційних процесів та перехід сучасного суспільства з «стану праці» до «стану відпочинку». Ми можемо спостерігати, як саме підтримка відповідної якості та масштабів лінощів стає нерідко підґрунтям для відпрацювання та реалізації багатьох соціально-економічних стратегій.

Тому, безумовно, лінощі слід розглядати в системі соціологічного знання перш за все як соціальний феномен з притаманними йому специфічними рисами. Їхня суть полягає не тільки в тому, що вони є елементом особистості, вони є також рисою соціального характеру, «який виникає в результаті певних стереотипних переживань та загального способу життя людей» [3], обумовлюючись багатьма соціокультурними особливостями. Релігійні постулати, ціннісні та поведінкові традиції задають відповідну соціальну атмосферу, формуючи уявлення про лінощі та межі їх прояву. Саме ці уявлення стають невід’ємною частиною процесу соціалізації людини. Позитивне ставлення чи, навпаки, заборона прояву лінощів у житті суспільства визначає, якими будуть наступні покоління, що вступають до соціальних відносин.

Однак незважаючи на те, що особливе значення в формуванні ставлення до проявів та уявлень про лінощі мають культурна та духовна сфери життєдіяльності суспільства, закріплення ставлення до ліні у свідомості індивіда проходить саме під час реальної комунікації (буденних соціальних взаємовідносин), коли він може аналізувати прояви лінощів згідно зі своїм особистим досвідом.

Сьогодні у молоді системою їх соціальних відносин формуються досить суперечливі уявлення про лінощі. З одного боку, визнається їхня поширеність у соціальному середовищі та проблемні моменти, що виникають на індивідуальному та суспільному рівнях у зв’язку з масштабами їхнього впливу, а з іншого, визнається відсутність достатніх мотиваційних та дієвих механізмів, що могли б зменшити наслідки цього соціального явища.

З метою з'ясування рівня впливу лінощів на сучасну молодь на базі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля було організоване та проведене соціологічне дослідження студентської молоді (пілотний проект). Загалом було опитано 151 респондента (80 дівчат та 71 хлопець – згідно з відсотковим розподілом за даними відділу кадрів університету). Опитування проводилося методом анкетування. Основною гіпотезою дослідження стало припущення, що, з одного боку, сучасні молоді люди вважають непотрібним контроль соціальних інститутів та соціального оточення над проявами лінощів, а з іншого боку – без цього контролю лінощі має небажаний вплив на їх соціальне життя. Результати емпіричного дослідження підтвердили нашу гіпотезу. Більшість респондентів (50%) розпочинають боротьбу з лінощами через бажання довести щось собі, а не іншим, але, з іншого боку, пов’язують лінощі саме з недоліком мотивації (56%), тим самим перекладаючи відповідальність за свої дії на суспільство.

Згідно з оцінками учасників опитування, лінощі в студентському середовище – поширене явище. Відчуття лінощів знайоме 95% опитаних. Разом з тим, студенти особливо не виділяють гендерні відмінності в прояву лінощів у своєму оточенні. Стать вважається неважливою, коли йдеться про лінощі, 70% хлопців та 82% дівчат. Цікавим є той факт, що молодь визнає себе більш схильною до відчуття лінощів, аніж представники інших вікових груп. Так вважають 43% респондентів, тоді як 34% учасників відповіли, що вік взагалі не має значення в цьому питанні.

Лінощі дійсно є соціальною проблемою в студентському середовищі. Про це свідчить і те, що через них респонденти стикались з труднощами (79%), шкодували про втрачені можливості (64%), вступали у конфлікти через власні лінощі (61%) та лінощі близьких (64%). Відкладання справ «на потім» додає труднощів у житті, проте саме так зазвичай роблять 9% респондентів, а ще 59% – швидше відкладають справи, ніж роблять їх вчасно. Важливим є те, що 35% опитаних впевнені, що їх соціальне життя було б набагато різноманітнішим, якби не відчуття лінощів, а ще 32% респондентів скоріше погодились, аніж спростували це твердження.

Кожен четвертий (26%) вважає, що більш ніж половині його соціального оточення притаманне відчуття лінощів. Причому ліниві люди у значної частини учасників опитування (26%) не викликають або ніяких відчуттів, або лише відчуття байдужості (18%). Боротись із лінощами, коли вони цього потребують, допомагають своїм близьким 53% респондентів.

Отже, розуміння індивідом місця лінощів у власному житті, свідоме прийняття чи, навпаки, боротьба з ними є відображенням життєвої стратегії особистості [1, с. 225]. Доречно завершити нашу роботу словами Чарльза Дарвіна: «Людина, яка наважується витратити даремно годину часу, ще не усвідомила ціну життя» [2].

Література: 1. Кириллов В.А Лінь як перешкода на шляху до успіху / В.А. Кириллов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – 2008. – № 812 . – С. 223 – 227. 2. Збірник афоризмів: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aphorism.ru/289.shtml. 3. Фромм Е. Людський характер та соціальний процес: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://modernproblems.org.ru/philosofy/182-begstvo-ot-svobodi.html?start=14

Козак Христина

Національний університет “Львівська політехніка”

(Україна, м. Львів)