1.2. Цілі професійної підготовки в галузі соціальної роботи

Базова навчальна програма в галузі cоціальної роботи повинна являти собою інтегроване ціле, забезпечуючи фундаментальну професійну університетську освіту, що доповнюється гуманітарною університетською освітою. Випускник програми професійної підготовки соціальних працівників повинен володіти такими знаннями та вміннями:

1. Здатність демонструвати комплексний підхід до практичної соціальної роботи. Це означає, що випускник повинен вміти ефективно:

• Аналізувати ситуації, що попадають у межі компетенції соціальних працівників. Такий аналіз має виконуватися виключно з урахуванням особливостей кожної ситуації;

• Правильно використовувати знання та цінності в галузі соціальної роботи при проведенні аналізу соціальних проблем, включно з визнанням їхньої взаємопов’язаності, взаємозалежності та зв’язності в межах системи та між системами;

• Розуміти та оцінювати діапазон можливого професійного практичного втручання та визначати найбільш ефективну стратегію. Це може бути безпосередня дія самого соціального працівника, або він може скерувати клієнта до іншого фахівця;

• Виконувати безпосередні дії (тобто дії, пов’язані з розвитком, профілактикою чи полегшенням ситуації клієнта) для окремих клієнтів, сімей, груп, громад, організацій чи їхніх комбінацій, а також, у разі потреби, скеровувати їх на консультацію до представників інших професій;

• Виконувати означені дії у різних сферах практичної роботи та в різних

проблемних ситуаціях, що виникають у цих сферах;

• Використовувати свою власну особистість у процесі професійної діяльності, особливо в деяких специфічних ситуаціях, у яких необхідно провести зміни і в яких може виникнути потреба у ролі захисника;

• Оцінювати ефективність своєї власної професійної діяльності.

2. Здатність розглядати власний аналіз ситуації та свої безпосередні дії в контексті соціальної політики, законодавства та системи соціального забезпечення. Це означає, що кожен випускник повинен розуміти організацію та функціонування системи соціального забезпечення в Україні та зв’язок між політикою соціального забезпечення і більш широкою соціальною політикою:

• Розуміти особливості соціальної роботи та бути відданим ролі соціального працівника у сприянні запровадженню бажаних соціальних та інституційних змін;

• Добре розуміти специфіку вмінь і навичок, необхідних для здійснення соціальних та інституційних змін та впливу на соціальну політику і соціальне законодавство з тим, аби студентові було надано можливість вибрати за власним бажанням напрям своєї професійної кар’єри для виконання практичної соціальної роботи чи подальшого продовження професійної освіти;

• Бути здатним прогнозувати потреби людей та суспільства і брати участь як у виконанні ролі соціального працівника, який надає професійні соціальні послуги, так і ролі громадянина у здійсненні прогресивних змін у політиці та програмах системи соціального забезпечення.

3. Розуміння поведінки людини, соціального оточення, а також їхньої взаємодії достатньої сили та складності так, щоб випускник міг використовувати певні концептуальні знаряддя знань у галузі соціальної роботи та інших соціальних наук під час:

• оцінювання ситуації;

• виконання дій та стратегій професійного втручання; та

• визначення особливостей соціальної політики, законодавства і системи соціального забезпечення.

4. Здатність виконувати соціальну роботу згідно з вимогами етичної практики та дотриманням цінностей професії “соціальна робота”. Це, у свою чергу, передбачає:

• розуміння сутності та походження цінностей;

• розуміння того, що стан дотримання цінностей – це невидима основа всіх соціальних заходів та людської поведінки; при цьому наше сприйняття реальності походить від певної ціннісної орієнтації, що може бути відмінною чи подібною до ціннісної орієнтації інших;

• засвоєння загальної ціннісної орієнтації професії “соціальна робота”, що передбачає повагу до всіх людей та віру у право кожного на самореалізацію разом з іншими та всім оточенням;

• відданість стандартам практичної соціальної роботи, що передбачають цілеспрямованість, чесність та професійну етику.

5. Кожному студентові має бути притаманний дух соціальної допитливості, що передбачає усвідомлений обов’язок неперервно вчитися з метою одержання нових практичних знань та умінь, а також розвиватися інтелектуально, при цьому навчання має відбуватися в дусі об’єктивності, раціональності, гнучкості, емпатії та допитливості.

6. Здатність бути толерантним до невизначеності, змін та неоднозначності.

7. Володіння навичками ефективного спілкування (усного та письмового).