Глава 26 здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

Стаття 160. Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання

1. За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлю­ється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації.

2. Громадськими організаціями, які здійснюють громадський контроль відповідно до глави 26 цього Кодексу, є ті, статутами яких передбачено здійснення такого контролю, або ті, які вияви­ли бажання здійснювати його з дозволу органу або установи ви­конання покарань.

1.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має свої особливості. З однієї сторони воно стосується осіб, які ста­ новлять меншу небезпеку, оскільки даний інститут застосовуєть­ ся лише до тих, хто, на думку суду, не потребує для свого виправ­ лення повного відбування призначеного судом покарання, тобто засуджених, які характеризуються позитивно. Вірогідність вчи­ нення ними повторних злочинів значно менша. З іншої сторони, ці особи звільнені достроково, внаслідок чого підготовка їх звіль­ нення могла не проводитись. Це означає, що всі питання побуто­ вого та трудового влаштування вони повинні вирішувати само­ стійно. Водночас суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнен­ ня не покладає на засудженого виконання тих чи інших обов'язків, окрім одного —• не вчинювати нових злочинів, внаслідок чого не­ можливо покласти здійснення контролю за такими особами на якийсь державний орган.

У зв'язку з цим законодавець і передбачив обов'язкове встанов­лення за такими особами громадського контролю, здійснення яко­го покликане сприяти закріпленню результатів виправлення і ре­соціалізації.

2.Громадський контроль за умовно-достроково звільненими від відбування покарання протягом невідбутої його частини — це ді-

540

яльність громадян, які об'єднались у громадські та інші неприбут­кові організації, для здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання. Задачею громадського контролю за особами, умовно-достроково звільнени­ми від відбування покарання, є забезпечення належної реалізації правообмежень, що випливають з наявності судимості, закріплен­ня результатів виправлення і ресоціалізації, дотримання цими особами встановленого в суспільстві правопорядку, недопущення вчинення ними повторних злочинів. Здійснення громадського

контролю повинно бути:

• законним, що передбачає точне і чітке дотримання суб'єкта­ми й учасниками діяльності по виконанню покарань Конституції України, інших законів, прийнятих на її основі, крім того, відом­чих нормативних актів, що регулюють порядок виконання й умо­ви відбування покарання, правове положення засуджених та пер­соналу;

• об'єктивним, що виражається в наданні контролерами за ре­зультатами контрольної діяльності достовірної (такої, що макси­мально відповідає об'єктивній істині) інформації;

— систематичним, тобто проведення контролю за певною схе­ мою і постійно.

З. Встановлення громадського контролю (як і будь-якого контро­лю взагалі) неминуче зачіпає суб'єктивні права осіб, щодо яких він встановлюється, та у певному обсязі обмежує їх особисту свобо­ду. Так, наприклад, у необхідних випадках громадські організації чи трудові колективи можуть вимагати від звільнених звіту про поведінку в побуті та дотримання трудової дисципліни. Обмежен­ня особистої свободи, як і застосування заходів державного та гро­мадського примусу у випадку неналежного виконання звільненим своїх обов'язків, базуються на законі. Тому суворе дотримання за­конності, охорона прав, свобод і законних інтересів особи, що пе­ребуває у сфері даної форми контролю, з боку уповноважених на це громадських організацій має важливе значення.

Закон передбачає необхідність наявності наступних підстав для здійснення громадського контролю: а) факт засудження особи до певного строкового покарання в результаті вступу вироку в закон­ну силу; б) факт умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Як відомо, з моменту вступу обвинувального вироку в законну силу особа вважається судимою до закінчення встановле­ного законом строку або винесення судом постанови про її зняття. Іншими словами, загальні підстави для здійснення контролю за поведінкою звільненого базуються на судимості. Однак наявність судимості само по собі ще не створює підстав для обмеження суб'єк­тивних прав особи, контролю за нею. Воно породжує загальноправові наслідки для звільненого від покарання лише у тому випадку, коли це прямо вказано в законі. Безпосередні правові підстави гро-

541

мадського контролю за звільненим залежать від факту звільнення його умовно-достроково від відбування покарання.

4. Ініціатива у встановленні громадського контролю може ви­ходити як від органів місцевого самоврядування, спостережних комісій, так і безпосередньо від трудових колективів та громад­ських організацій.

Закон не наводить чіткого переліку громадських організацій, які можуть здійснювати такий контроль, вказуючи лише на те, що у ньому можуть брати участь організації: а) статутами яких перед­бачено здійснення громадського контролю; б) які виявили бажан­ня здійснювати його (при наявності дозволу органу чи установи виконання покарань).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації грома­дянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською ор­ганізацією. Саме ці різновиди об'єднань громадян складають пер­шу групу громадських формувань.

До другої групи слід віднести релігійні, кооперативні організа­ції, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, бу­динкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством (наприклад, проф­спілки). Особливістю об'єднань громадян другої групи є також те, що діяльність кожного з них регулюється окремим законом.

Об'єднання громадян України утворюються і діють із всеукра­їнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поши­рюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян. Громадська орга­нізація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на тери­торію України і хоча б однієї іншої держави. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом.

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних доку­ментах, зареєстровані об'єднання громадян користуються достат­ньо широкими правами, однак слід ще раз звернути увагу, що їх практична реалізація повинна бути тим чи іншим чином пов'язана з досягненням закріплених цілей.

5. Особливе місце серед об'єднань громадян при здійсненні гро­ мадського контролю за умовно-достроково звільненими від відбу­ вання покарання слід відвести місцевому самоврядуванню, зокре­ ма утворюваних при районних (обласних) органах влади спосте­ режним комісіям та службам у справах неповнолітніх (про їх повноваження дивись коментар до статті 25 КВК України).

6. Контрольні функції за особами, звільненими умовно-достро­ ково від відбування покарання, здійснюють також органи вну­ трішніх справ, у тому числі профілактичні служби, кримінальна міліція зі справ неповнолітніх та дільничні інспектори міліції, а також інші служби, що стикаються з даними особами за родом сво­ єї діяльності. Відповідно до Прикінцевих положень КВК України, до 2009 року облік таких осіб та контроль за їх поведінкою плану­ ється покласти на кримінально-виконавчу інспекцію.

Стаття 161. Порядок здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання

1. Громадський контроль за особами, умовно-достроково звіль­ неними від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються гро­ мадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

2. Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, цен­три соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та дору­чати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної робо­ти і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

3. Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким до­ручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування покарання виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.

1. Дана стаття визначає суб'єктів здійснення громадського контролю, встановлює певні форми та межі його здійснення.

Так, функція організації громадського контролю та виховної ро­боти покладається на спостережні комісії. Надання цих повнова­жень саме спостережним комісіям пов'язане з необхідністю забез­печення єдності у формах та методах контролю за умовно-достроко­во звільненими як за місцем роботи, так і за місцем проживання таких осіб, а також попередження їх антисуспільної поведінки. Ке­рівна роль спостережних комісій сприяє активізації роботи громад­ських організацій та трудових колективів у здійсненні контролю за умовно-достроково звільненими та їх вихованню.

543

542

2. Безпосереднє здійснення громадського контролю поклада­ється на громадські організації, центри соціальних служб для мо­лоді, служби у справах неповнолітніх та трудові колективи. Такий контроль може здійснюватися спеціально призначеними за їх зго­дою представниками.

Громадський контроль вищевказаних органів та установ поля­гає в тому, що їх члени всебічно сприяють у трудовому та побутово­му влаштуванні умовно-достроково звільнених, надаючи їм роботу на своєму підприємстві. Культурно-просвітницькі установи допо­магають організувати проведення культурно-масової роботи, а уч­бові заклади сприяють організації загальноосвітнього та професій­но-технічного навчання цих осіб.

Незалежно від призначення представника, що безпосередньо здійснює громадський контроль, всі члени трудового колективу або громадської організації, котрі взяли на себе функцію такого контролю, повинні приймати активну участь у виправленні та ре-соціалізації засудженого, проводити з ним виховну роботу.

Дана діяльність здійснюється у тісному контакті зі спостереж­ними комісіями, службами у справах неповнолітніх та центрами соціальних служб для молоді.

3. Окрема роль у даній статті відведена громадським виховате­лям неповнолітніх. Інститут громадських вихователів створений з метою підвищення ролі громадськості у вихованні неповнолітніх, які вчинили злочини. Громадські вихователі входять до складу служб у справах неповнолітніх. Основна задача громадських ви­хователів — надання допомоги батькам або особам, що їх заміню­ють, у виправленні та ресоціалізації неповнолітніх, звільнених умовно-достроково.

Стаття 162. Заходи громадського впливу щодо осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання

1. До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати за­хід впливу у виді громадського попередження.

2. У разі систематичного порушення громадського порядку осо­бою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбав­лення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська органі­зація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

1. Стаття, що коментується, визначає повноваження громад­ських організацій та трудових колективів щодо застосування до

544

звільнених від відбування покарання умовно-достроково заходів громадського впливу. Так, до умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського поперед­ження.

2. Громадське попередження являє собою захід впливу, що за­стосовується до умовно-достроково звільнених за порушення ними обов'язків, пов'язаних з таким звільненням та судимістю, зокре­ма, ухиленням від громадського контролю. Громадське поперед­ження є мірою відповідальності, що застосовується з метою вихо­вання таких осіб та підтримання дисципліни. Це обумовлено і тією обставиною, що особа, яка звільнилась умовно-достроково, бере на себе певні обов'язки.

3. Громадське попередження може бути застосоване трудовим колективом не тільки за ухилення від громадського контролю, а й за порушення трудової дисципліни. За Кодексом законів про пра­цю України (ст. 152) власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питан­ня про порушення працівником трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Останній має право застосу­вати до порушника громадське попередження або інші громадські стягнення. Передбачені відповідним статутом чи положенням (зо­крема, осуд, зауваження, догана тощо). Громадське попереджен­ня (а також і інші заходи громадського стягнення) враховується при визнанні особи такою, що систематично ухиляється від гро­мадського контролю та порушує трудову дисципліну.

4. Законом не визначається, у якій формі застосовується гро­мадське попередження. Тому видається, що воно може бути вине­сено як в усній формі з зазначенням про це у протоколі зборів чле­нів громадської організації чи трудового колективу, так і у письмо­вій формі шляхом складання відповідної постанови та оголошення її підконтрольній особі.

5. Коментована стаття визначає, що найсуворішим заходом гро­мадського впливу на правопорушника є внесення клопотання до органу внутрішніх справ про встановлення за ним адміністратив­ного нагляду. Проте такі крайні заходи впливу можуть бути засто­совані тільки щодо умовно-достроково звільненої особи, яка від­бувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за Умисні злочини, у разі систематичного порушення громадського порядку.

Систематичне порушення громадського порядку має місце в тому випадку, якщо особа, яка відноситься до вищевказаної кате­горії, незважаючи на попередження громадської організації, тру­дового колективу або органу внутрішніх справ продовжує порушу-

545

вати громадський порядок і права інших громадян, учиняє інші

правопорушення, за які чинним законодавством встановлена адмі­ністративна відповідальність.

Про порядок встановлення адміністративного нагляду дивись коментар до статті 158 КВК України.

Стаття 163. Органи, що здійснюють контроль за

поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

1. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування по­карання з випробуванням, протягом іспитового строку здійсню­ється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживан­ня засудженого, а стосовно військовослужбовців — командирами військових частин.

2. Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засу­дженими, звільненими від відбування покарання звипробуван­ням, за місцем проживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, а також об'єд­нання громадян, релігійні та благодійні організації.

1. У цій статті визначається порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених відповідно до ст. 75-79 та 104 КК України від відбування покарання з випробуванням, виконанням покладених на них судом обов'язків протягом іспитового строку та контролю за поведінкою звільнених відповідно до ст. 83 КК Украї­ни від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають ді­тей віком до трьох років.

2. Організація роботи щодо контролю за поведінкою осіб, звіль­нених від відбування покарання з випробуванням, і виконанням ними обов'язків протягом іспитового строку та звільнених від від­бування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється працівниками підрозділів інспекції за місцем проживання таких засуджених осіб відповідно до ст. 13 та 163 КВК України.

Проведення індивідуально-профілактичної роботи з метою ви­правлення та попередження учинення нових злочинів за місцем проживання осіб, звільнених від відбування покарання з випробу­ванням, протягом іспитового строку та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, покладається на працівників органів внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування, а також об'єднання грома­дян, релігійні та благодійні організації.

3. Контроль за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та проведення з ними індивідуально-профілактич­ної роботи здійснюються з метою забезпечення виконання покладе­них на них судом обов'язків, належної поведінки в громадських місцях та за місцем проживання, а щодо звільнених від відбування покарання жінок, які мають дітей віком до трьох років, — забез­печення ними належних умов виховання та догляду за дітьми.

4. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування по­карання з випробуванням, та звільнених від відбування покаран­ня вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, включає в себе: персональний облік засуджених осіб протягом іс­питового строку; проведення спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями індивідуально-про­філактичної роботи із засудженими особами; додержання засу­дженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; привід засуджених осіб, які не з'яви­лись за викликом до інспекції; проведення початкових розшуко-вих заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; проведення інших заходів, передбачених законодавством.

5. Підрозділи інспекції для виконання покладених на них функ­цій використовують гербову печатку та штамп, а працівники ін­спекції мають право підпису документів, які вчиняються під час здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбуван­ня покарання з випробуванням, і виконанням ними обов'язків протягом іспитового строку та звільнених від відбування покаран­ня вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

6. Проведення початкових розшукових заходів щодо зазначе­них вище категорій засуджених осіб, які залишили постійне місце проживання з метою ухилення від здійснення контролю за їх по­ведінкою та виконання покладених на них судом обов'язків, здій­снюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок ви­конання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здій­снення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (про процедурний порядок здійснення такого розшуку дивись комен­тар до статті 35 КВК України).

7. Облік осіб, звільнених від відбування покарання з випробу­ванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, ведеться в одному журналі, який зберігається протягом 5 років після закінчення (а не після зняття засудженого з обліку).

Стаття 164. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням