1. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави.

2. Відрахування провадяться зусієї суми заробітку, без виклю­чення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від на­явності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організа­цію, але не раніше ніж вирок набрав чинності.

3. Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одер­жуються в порядку загальнообов'язкового державного соціально­го страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які ви­плачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.

1. Відрахування відповідно до вироку суду із заробітної плати засудженої особи починаються з наступного дня після надходжен­ня копії вироку та повідомлення на підприємство, але не раніше, ніж вирок набрав законної сили (ч. 2 ст. 45 КВК України). Відра­хування провадяться з усієї суми заробітку засудженої особи, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженої особи за виконавчими доку­ментами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробіт­ної плати.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України, заро­бітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує пра­цівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати зале­жить _від складності та умов виконуваної роботи, професійно-діло-

158

159

вих якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регу­лювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх за­хисту визначається вказаним Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

2. Якщо засуджена особа працює на роботах з періодичним на­рахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському госпо­дарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), то відрахування провадяться у міру її нарахування. При проведені відрахувань із заробітку засуджених осіб у цей заробіток включається як грошова, так і натуральна частина їх прибутків. Натуральна частина прибутків, утримана із засуджених осіб, за­лишається в розпорядженні підприємств, а її вартість за держав­ними закупівельними цінами перераховується в доход держави.

3. Якщо засуджена особа працює за сумісництвом на кількох підприємствах, то відрахування провадяться із заробітку за кож­ним місцем роботи в розмірі, установленому вироком суду, у зазна­ченому вище порядку.

Якщо засуджена особа, яка відбуває виправні роботи, призива­ється на військові збори, то відрахування провадяться із заробіт­ку, який нараховується їй за місцем роботи.

4. Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одер­жуються в порядку загальнообов'язкового державного соціально­го страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які ви­плачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та з інших компенсаційних виплат.

5. Утримані в доход держави кошти підприємства передають до державного бюджету через банківські установи України. В такому ж порядку перераховують кошти і приватні підприємці, а необхід­ні документи про це щомісяця надсилають до інспекції. Якщо за­суджена особа сама є приватним підприємцем або фермером, то сума щомісячних утримань визначається, виходячи з прогнозова­ного прибутку. Кінцевий розрахунок здійснюється за підсумками року, виходячи з розміру отриманого нею прибутку, відомості про це інспекція одержує у податкових органах за місцем проживання засудженого.

Працівники інспекції здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених, щомісяця від­відують установи казначейств з метою отримання виписок з поточ­них рахунків та копій платіжних доручень. Отримані дані звіря­ються з відомостями, що надходять з бухгалтерій підприємств, і заносяться до облікової картки засудженого. Самі ж відомості, ко­пії платіжних доручень та виписок з поточних рахунків підшива-

ються до особової справи засудженого. Одержання утриманих ко­штів готівкою забороняється законом.

6. Працівники інспекції щомісяця відвідують установи казна­чейств з метою отримання виписок з поточних рахунків та копій платіжних доручень. Отримані дані звіряються з відомостями, що надходять з бухгалтерій підприємств, і заносяться до облікової картки засудженої особи. Самі ж відомості, копії платіжних дору­чень та виписок з поточних рахунків підшиваються до особової справи засудженої особи.

7. З метою виявлення засуджених осіб, які працюють за суміс­ництвом, працівник інспекції один раз на шість місяців направляє запити до податкової адміністрації. Якщо засуджена особа відбула призначений строк виправних робіт, але відрахування з її заробіт­ної плати, через її затримку, не були вчасно перераховані в доход держави в повному обсязі (що підтверджено розрахунковими відо­мостями з місця роботи засудженої особи), то така засуджена особа знімається з обліку, а його облікова картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в підрозділі інспекції, де вона перебу­ває до того часу, доки підприємство не перерахує всіх належних ко­штів. При цьому інспекція інформує прокурора для вжиття заходів щодо перерахування зазначених коштів в доход держави.

8. При банкрутстві підприємства, його ліквідації та реорганіза­ції у разі відсутності правонаступника, а також при неперераху-ванні підприємством зазначених коштів у дохід держави протягом трьох років через їх відсутність, що підтверджується документаль­но, дана заборгованість списується відповідним актом (акт склада­ється бухгалтером і працівником інспекції та затверджується на­чальником територіального органу управління Департаменту). Облікова картка при цьому зберігається в архіві установлений тер­мін. При банкротстві підприємства працівник інспекції інформує прокурора щодо ужиття заходів для погашення заборгованості че­рез перерахування утриманих коштів у доход держави.

9. У разі систематичного неправильного або несвоєчасного від­рахування сум, із заробітку засудженого, а також невиконання ін­ших вимог, передбачених ст. 44 КВК України, працівник інспек­ції надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним за­конодавством.

10. Якщо засуджений відбув призначений строк виправних ро­ біт, але відрахування з його заробітної плати через її затримку не були вчасно перераховані в доход держави в повному обсязі (що підтверджено розрахунковими відомостями з місця роботи засу­ дженого), то такий засуджений знімається з обліку, а його обліко­ ва картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в інспекції, де вона перебуває до того часу, поки підприємство не пе-

160

161

рерахує всіх належних коштів. При цьому інспекцією вживають­ся заходи щодо перерахування зазначених коштів.

11. Нагляд за точним додержанням законів при виконанні ви­правних робіт покладений на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів, прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення виявлених порушень, поновлення порушених правил і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності винних осіб.

12. У всіх випадках відміни вироку суду до виправних робіт з припиненням справи, особі, яка відбувала дане покарання, повніс­тю повертається сума, утримана з її заробітку.

Стаття 46. Заходи заохочення і стягнення, що

застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт

1. Власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган щодо засуджених до покарання у виді виправ­них робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення, пе­редбачені законодавством про працю.

2. Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовува­ти такі заходи заохочення:

подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-до­строкового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом;

зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування пока­рання.

3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з ура­хуванням характеристики на нього власника підприємства, уста­нови, організації або уповноваженого ним органу за місцем робо­ти засудженого.

4. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися застере­ження у виді письмового попередження про притягнення до кри­мінальної відповідальності.

5. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримі­нального кодексу України ( 2341-14 ).

6. Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді ви­правних робіт є:

невиконання встановлених обов'язків;

порушення порядку та умов відбування покарання;

вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміні­стративної відповідальності;

допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а та­кож більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

7. Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому криміналь­но-процесуальним законодавством.

1. До осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, можуть застосовуватись два види заходів заохочення та стягнен­ня: передбачені законодавством про працю та кримінально-вико­навчим законодавством.

2. Власник підприємства стосовно осіб, засуджених до покаран­ня у виді виправних робіт, може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю України.

За ст. 143 Кодексу законів про працю України, до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колекти­вами правилах внутрішнього трудового розпорядку. За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до за­охочення, до нагородження орденами, медалями, почесними гра­мотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією (ст. 144 КЗпП України).

Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підпри­ємства, установи, організації. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути за­стосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звіль­нення (ст. 147 Кодексу законів про працю України).

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну мо­жуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші Дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосову­ються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисци-

162

163

пліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також орга­нами, вищестоящими щодо органів, вказаних вище.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звіль­нені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або упов­новаженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або упов­новажений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стяг­нення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого про­ступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено просту­пок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в на­казі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважаєть­ся таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохо­чення до працівника не застосовуються.

3. Працівник інспекції за зразкову поведінку і сумлінне став­лення до праці стосовно засудженої особи може застосовувати такі заходи заохочення: а) подання до суду матеріалів на засуджену особу щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом на підставі ч. 2 ст. 46 КВК України; б) зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування пока­рання.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді ви­правних робіт до засудженої особи може застосовуватися інспекці­єю застереження у виді письмового попередження про притягнен­ня до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВК України).

Перед накладенням стягнення здійснюється перевірка обста­вин та причин вчинення правопорушення, а від засудженого обов'язково відбирається пояснення. Відмова засудженого надати пояснення може служити перепоною до накладення стягнення.

Він вправі оскаржити вищому керівництву накладене стягнення, оскільки воно тягне правові наслідки — визнання засудженого та­ким, що ухиляється від відбування покарання.

Працівники кримінально-виконавчої інспекції, одержавши по­відомлення про порушення засудженим трудової дисципліни, зо­бов'язані виїхати на підприємство, де спільно з адміністрацію по­винні вжити до правопорушника відповідних заходів.

4. Міри заохочення та стягнення застосовуються за постановою начальника кримінально-виконавчої інспекції. Вони повинні бути оголошені засудженому та відображені у його особовій справі.

5. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженої особи від відбування покарання у виді виправних робіт або заміну невід­бутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх сто­совно засудженої особи, яка відбула установлену КК України час­тину строку покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.

Державний департамент України з питань виконання покарань під сумлінною поведінкою засудженого розуміє свідоме і безпереч­не дотримання ним умов відбування покарання та виконання всіх обов'язків, покладених на нього. Сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у по­рядку, визначеному статтею 46 КВК України, але й те, що засу­джений подає позитивний приклад поведінки. Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засу­дженого не знятих або погашених у встановленому порядку захо­дів стягнення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання є обов'язком засудженого.

Сумлінне ставлення до праці — це чесне та повне виконання за­судженим своїх трудових обов'язків, покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи (підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання правил техніки безпеки тощо).

Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового ви­конання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочи­ном і надання матеріальної допомоги сім'ї, або виплати аліментів.

Сам факт відбуття засудженим визначеної ст. 81 КК України частини строку покарання не є підставою для застосування умов­но-дострокового звільнення, а лише визначає мінімальний строк, який закон встановлює необхідною умовою для розгляду питання про можливість застосування зазначеної заохочувальної норми.

При зверненні інспекції до суду з поданням про умовно-достро­кове звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом характеристика засудже­ного і викладена в ній думка власника підприємства, установи, ор-

164

165

ганізації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудже­ного враховуються при остаточному вирішенні цього питання.

6. Слід мати на увазі, що відповідно до ч. З ст. 154 КВК України на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок після відбуття засудженим установленої КК України частини строку по­ карання в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, особу може бути звільнено і від додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання особи, яка вчинила злочин до досягнення повноліття, згідно з ч. 1 ст. 107 КК України застосовується лише при відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Від інших видів покарань (як основних, так і до­даткових) такі особи звільненню не підлягають.

Слід також зазначити, що подібну можливість заміни виправ­них робіт штрафом у порядку заохочення не можна ототожнювати з заохочувальною нормою ст. 82 КК України, оскільки остання по­ширюється тільки на засуджених до позбавлення й обмеження волі. У зв'язку з цим можна зробити висновок, що для вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання у виді виправ­них робіт штрафом на підставі ст. 46 КВК України, відбуття визна­ченої частини терміну покарання не є обов'язковим, а значення має лише характеристика засудженого.

7. Подання разом з особовою справою засудженої особи надси­лається для розгляду до суду за місцем відбування нею покарання. До особової справи засудженої особи додається характеристика на неї від власника підприємства. Викладена в ній думка враховуєть­ся при остаточному вирішенні питання про направлення до суду подання на засуджену особу. Крім цього, до суду надсилаються такі матеріали: 1) копія облікової картки (оригінал облікової карт­ки залишається в інспекції для контролю за своєчасним перераху­ванням утриманих коштів у дохід держави); 2) довідка про відбу­тий строк покарання засудженою особою на день направлення ма­теріалів до суду.

8. Час щорічної відпустки у строк відбування покарання зара­ховується з урахуванням думки трудового колективу та характе­ристики на засуджену особу від власника підприємства. За наяв­ності підстав за десять днів до надання засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції виносить мотивовану постанову про зарахування її часу до строку відбування покарання та про пере­рахування підприємством утриманих коштів із заробітку засудже­ної особи за час відпустки в дохід держави. Постанова про це не­гайно направляється на підприємство, оскільки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 21 Закону України «Про відпустки»), а копія постанови долу­чається до особової справи засудженої особи.

Щорічна відпустка, незалежно від форми власності підприємства, надається строком не менше двадцяти чотирьох календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки»), тому в такому випадку до строку відбуття покарання зараховується один календарний місяць.

9. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнен­ня засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до частини другої ст. 389 КК України (доставка такого засуджено­го до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

Ухиленням засудженої особи від відбування покарання у виді виправних робіт є: 1) невиконання встановлених обов'язків; 2) по­рушення порядку та умов відбування покарання; 3) вчинення про­ступку, за який її було притягнуто до адміністративної відпові­дальності; 4) допущення більше двох разів протягом місяця про­гулів , а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотично­го або токсичного сп'яніння.

Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'яви­лась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухи­лення від відбування покарання, а також засуджена особа, яка ви­їхала без дозволу інспекції за межі України.

Самовільне залишення засудженим роботи повинно також роз­цінюватись як ухилення від відбування покарання і може тягти не лише накладення на нього стягнення, але й притягнення до більш суворої відповідальності, аж до притягнення до кримінальної від­повідальності за ст. 389 КК України.

10. При підготовці подання прокуророві про вирішення питан­ня щодо притягнення засудженої особи до кримінальної відпові­дальності, в ньому вказуються конкретні факти ухилення засу­дженої особи від відбування призначеного судом покарання (кіль­кість прогулів; час, протягом якого засуджена особа не приступила До роботи або не з'являлась без поважної причини до інспекції; за­ходи впливу, які застосовувалися до неї; наявність у засудженої особи адміністративних стягнень тощо). Разом з поданням до про­куратури направляються: а) копія вироку; б) копія облікової карт­ки (завірена підписом працівника інспекції та скріплена печат­кою); в) довідка про допущені порушення і вжиті заходи впливу; г) довідка про відбутий строк покарання на день направлення по­дання до прокуратури; д) інші матеріали, що свідчать про ухилен­ня засудженої особи.

11. Якщо місцезнаходження засудженого виправних робіт не­відоме, або він зник з постійного місця проживання, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення

166

167

волі до обраного місця проживання, працівники органу виконання покарання опитують рідних, сусідів, знайомих, (установлюють його можливе місцеперебування за межами місця проживання), співпрацівників засудженого з метою встановлення його зв'язків та можливого місцезнаходження; надсилають запити до ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради проводять перевірки за облі­ками органів внутрішніх справ для виявлення засудженого серед затриманих або заарештованих, перевіряють медичні установи і морги — чи не стала засуджена особа жертвою нещасного випадку або злочину.

Коли ж протягом місяця після закінчення початкових розшу-кових заходів місцеперебування засудженого залишається невста-новленим, інспекція направляє до органу внутрішніх справ подан­ня зі всіма необхідними матеріалами для здійснення подальшого розшуку. За наявності достовірних даних про те, що засуджений залишив своє постійне місце проживання з метою ухилення від відбування покарання, орган виконання покарання направляє прокуророві подання для вирішення питання про порушення кри­мінальної справи за ухилення від відбування покарання. Зниклим з місця проживання вважається засуджений, місцезнаходження якого не встановлено протягом ЗО днів в результаті проведення по­чаткових розшукових заходів.

12. Після затримання засудженого (установлення місцезнахо­дження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і причини за­лишення ним постійного місця проживання, і, впевнившись, що мало місце ухилення від відбування покарання, направляє до про­куратури подання та матеріали для вирішення питання про пору­шення кримінальної справи за ухилення від відбування призначе­ного судом покарання.

13. У разі встановлення місцезнаходження засудженого, який розшукувався і проживає в іншому регіоні (за відсутності ухилен­ня від відбування покарання), працівник інспекції негайно надси­лає запит про це до інспекції за новим місцем проживання засу­дженого з вимогою негайно перевірити цей факт, установити місце роботи засудженого і при необхідності зробити запит для направ­лення його особової справи. Після отримання такого запиту пра­цівник інспекції протягом десяти днів проводить перевірку і при позитивному результаті робить запит про направлення на його адресу справи засудженого.

14. Засуджений, розшук якого оголошено у зв'язку з ухилен­ням від відбування покарання, може бути затриманий органами внутрішніх справ і конвоюється в порядку, передбаченому діючим законодавством (ч. 7 ст. 46 КВК України).