logo
Кримінально-виконавчий кодекс україни

2. У дільниці соціальної реабілітації засуджені: тримаються під наглядом, а на території житлової зони — під

охороною;

у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці;

з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагля­ду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посил­ки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обме­ження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць;

після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі від­сутності порушень режиму відбування покарання, наявності жит­лових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство на території дільниці.

1. У дільниці реабілітації виправних колоній для засуджених створюються найбільш сприятливі умови відбування покарання, зокрема, у таких дільницях встановлюється режим, аналогічний колоніям найменшого рівня безпеки — мінімального рівня безпе­ки з полегшеними умовами тримання. Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких дільницях: тримаються під на­глядом, а на території житлової зони — під охороною; у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пе­ресування в межах території колонії; з дозволу адміністрації коло­нії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером вико­нуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити ци­вільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримува­ти бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові по-

бачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в разі від­сутності порушень режиму відбування покарання, наявності жит­лових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'я­ми, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий буди­нок і заводити особисте господарство.

2. На території дільниці соціальної реабілітації колоній міні­ мального рівня безпеки із загальними умовами тримання та серед­ нього рівня безпеки розміщуються будівлі з приміщеннями: кім­ ната молодшого інспектора; кабінет начальника відділення; кім­ нати для проживання засуджених; приміщення для зберігання особистих речей засуджених; кімнати для проведення тривалих побачень; кімната для приймання лікарем; кімната виховної робо­ ти; кухня-їдальня; лазня з пральнею та сушильнею; туалетні кім­ нати. У цій будівлі обладнується місце для телефонних розмов за­ суджених, проведення яких контролюється адміністрацією.

На території дільниці обладнується приміщення для придбан­ня засудженими продуктів харчування та предметів першої потре­би з ларька колонії.

  1. Межі дільниці встановлюються і проходять уздовж її огоро­жі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучаєть­ся до їх особових справ. Засудженим, яким дозволено пересувати­ся без нагляду поза територією дільниці у зв'язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають із своїми сім'ями, видаються посвідчення встановленого зразка.

  2. Слід звернути увагу, що дільниці даного виду створені далеко не у всіх установах виконання покарань, хоча зі змісту закону така можливість не випливає.

Відповідно до Переліку установ кримінально-виконавчої систе­ми, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, позбав­лення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, дільниці соціальної реабілітації створені при наступних установах: Стрижав-ська виправна колонія Вінницької області (№ 81); Криворізька ви­правна колонія Дніпропетровської області (№ 80); Дніпропетров­ська виправна колонія Дніпропетровської області (№ 89); Макіїв­ська виправна колонія Донецької області (№ 32); Кіровська виправ­на колонія Донецької області (№ 33); Вільнянська виправна колонія Запорізької області (№ 20); Бердянська виправна колонія Запорізь­кої області (№ 77); Біленківська виправна колонія Запорізької облас­ті (№ 99); Білоцерківська виправна колонія Київської області (№ 35); Кіровоградська виправна колонія Кіровоградської області (№ 6); Петровська виправна колонія Кіровоградської області (№ 49); Брян-ківська виправна колонія Луганської області (№ 11); Алчевська ви­правна колонія Луганської області (№ 13); Перевальська виправна колонія Луганської області (№ 15); Краснолучанська виправна ко-

320

321

лонія Луганської області (№ 19); Чорнухинська виправна коло­нія Луганської області (№ 23); Петровська виправна колонія Лу­ганської області (№ 24); Суходільська виправна колонія Луган­ської області (№ 36); Дрогобицька виправна колонія Львів­ської області (№ 40); Арбузинська виправна колонія Миколаїв­ської області (№ 83); Казанківська виправна колонія Миколаївської області (№ 93); Ширяєвська виправна колонія Одеської об­ласті (№ 111); Надержищинська виправна колонія Полтавської області (№ 65); Шосткінська виправна колонія Сумської області (№ 66); Збаразька виправна колонія Тернопільської області (№ 63); Копичинська виправна колонія Тернопільської області (№ 112); Диканівська виправна колонія Харківської області (№ 12); Олек-сіївська виправна колонія Харківської області (№ 25); Качанів-ська виправна колонія Харківської області (№ 54); Темнівська виправна колонія Харківської області (№ 100); Первомайська виправна колонія Харківської області (№ 117); Голопристан-ська виправна колонія Херсонської області (№ 7); Дар'ївська ви­правна колонія Херсонської області (№ 10); Ізяславська виправна колонія Хмельницької області (№ 31); Райківецька виправна ко­лонія Хмельницької області (№ 78); Шепетівська виправна коло­нія Хмельницької області (№ 98); Черкаська виправна колонія Черкаської області (№ 62); Старобабанівська виправна колонія Черкаської області (№ 92); Уманська виправна колонія Черкась­кої області (№ 129); Сокирянська виправна колонія Чернівецької області (№ 67).

5.1 хоча за умови відбування покарання дільниці соціальної ре­абілітації є подібними до колоній мінімального рівня безпеки з по­легшеними умовами тримання, їх не можна прирівнювати та ото­тожнювати. Дільниця соціальної реабілітації — це структурна частина колонії того чи іншого рівня безпеки і утримувані в ній особи є такими, що відбувають покарання в установі цього виду (так, хоча засуджений і переведений до дільниці соціальної реабі­літації та має правовий статус, схожий зі статусом особи, що від­буває покарання в колонії мінімального рівня безпеки з полегше­ними умовами тримання, він все ж таки вважається особою, яка тримається у виправній колонії, наприклад, середнього рівня без­пеки). Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умова­ми тримання являють собою окремий вид установи виконання по­карань відповідного рівня безпеки, а порядок переведення до уста­нови іншого виду прямо передбачений у законі.

У зв'язку з цим, в разі виникнення потреби у переведенні засу­джених з дільниці соціальної реабілітації до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами (наприклад, у зв'язку зі змінами в обсязі виконуваних засудженими робіт тощо), такий пе­ревід можливий лише за порядком, чітко визначеним у ч. З ст. 100 КВК України (тобто, шляхом переведення до колонії іншого рівня

безпеки, що здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань), оскільки діючим законодавством пе­редбачено лише два види переводу: 1) у межах однієї колонії з од­нієї дільниці до іншої; 2) з колонії одного рівня безпеки до колонії іншого рівня безпеки.

Стаття 100. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі

  1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

  2. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спосте­режною комісією.

  3. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється Держав­ним департаментом України з питань виконання покарань за по­данням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальни­ком управління (відділу) Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області та спостережною комісією.

1. Стаття, що коментується, передбачає можливість зміни умов відбування покарання у межах однієї колонії (переведення до ін­шої структурної дільниці) або шляхом переведення до колонії ін­шого виду (до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання). Сутність інституту зміни умов тримання за­суджених до позбавлення волі полягає у зміні їх правового стату­су, зокрема, обсягу прав, як у бік послаблення правообмежень, так і у бік посилення останніх. Під зміною умов тримання у ме­жах однієї установи виконання покарань розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у зв'язку з переводом до іншої дільниці (колонії іншо­го рівня).

Зміна умов тримання межує з дисциплінарними стягненням та заохоченнями. Якщо дисциплінарні стягнення та заохочення за­стосовуються за разові відповідно негативні чи позитивні поступки 1 не тягнуть за собою подальшої зміни правового положення, то змі­на умов тримання є реакцією на відносно стійку негативну чи по­зитивну поведінку засудженого та виражається у відносно постій­ній зміні умов їх тримання.

Зміна умов тримання (як у межах однієї установи, так і шляхом Направлення до іншої, передбачена даною статтею, може відбува-

322

323

тися виключно при відбуття засудженим строків, встановлених у ст. 101 КВК України та досягнення певного ступеня виправлення (про критерії такого переводу також дивись коментар до статті 101

КВК України).

  1. Порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії встановлено Правилами внутрішнього розпо­рядку установ виконання покарань та рішенням Апеляційної ко­місії Держаного департаменту України з питань виконання пока­рань № 2 від 22.01.2004 р.

  2. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спосте­режною комісією.

  3. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляцій­ною комісією Державного департаменту України з питань вико­нання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі за спільним поданням адміністрації виправної колонії та спостереж­ної комісії, погодженим, після розгляду на засіданні Регіональної комісії Державного департаменту України з питань виконання по­карань з питань розподілу, направлення та переведення для від­бування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, з на­чальником територіального органу управління Департаменту.

Таким чином, процедура зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня без­пеки (на відміну від процедури зміни умов тримання у межах од­нієї установи) представляє собою більш складний, трьохступене-вий процес. Спочатку дане питання розглядається на засіданні комісії установи, до складу якої входять: начальник колонії, його заступники, начальники оперативного відділу, відділу нагляду та безпеки, медичного відділу, відділу по контролю за виконанням судових рішень тощо.

5. У разі прийняття комісією установи виконання покарань по­зитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шля­хом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Регіональної комісії направляються наступні матеріали: а) подання начальника установи, узгоджене із спосте­режною комісією; б) довідка з особової справи засудженого, в якій обов'язково зазначається наявність соціально-корисних зв'язків; в) характеристика на засудженого; г) довідка про заохочення та стягнення; д) медична довідка; є) заява засудженого, який стає на шлях виправлення; ж) довідка по обліковій справі у разі, якщо за­суджений перебуває на профілактичному обліку як схильний до правопорушень. Також до матеріалів додається довідка про те, чи перебував засуджений до арешту у розшуку.

6. Засідання Регіональних комісій із зазначених питань прово­ дяться у міру надходження матеріалів, але не рідше ніж 2 рази на місяць. Після прийняття Регіональною комісією позитивного рі­ шення на засуджених протягом 3 робочих днів направляються за­ пити на персональні наряди Держаного департаменту України з питань виконання покарань щодо переведення засуджених за межі регіону (слід звернути увагу, що до внесення змін у червні 2004 р. до Правил внутрішнього розпорядку, питання переведення засу­ джених до установи іншого виду вирішувалося Департаментом тільки у тих випадках, коли засуджений з тих чи інших обставин підлягав направленню до іншої області).

Персональний наряд на переведення осіб, засуджених до позбав­лення волі, та виписка з протоколу засідання Регіональної комісії долучається до особової справи засудженого, а матеріали розгляду зберігаються в територіальному органі управління Департаменту.

7. Про порядок оскарження рішень Апеляційної чи Регіональ­ ної комісії дивись коментар до статті 86 КВК України.

Стаття 101. Переведення засуджених до позбавлення волі