2. Засудженому забороняється без дозволу кримінально-вико­навчої інспекції виїжджати за межі України.

1. Засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю виконують обов'яз­ки та користуються всіма правами людини і громадянина, за ви­нятком обмежень, визначених законодавством України і встанов­лених вироком суду.

2. Особа, засуджена до покарання у виді позбавлення права обі­ймати певні посади або займатися певною діяльністю, зобов'язана: виконувати вимоги вироку суду; надавати на вимогу інспекції до­кументи, що пов'язані з виконанням даного покарання; повідом­ляти інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну; з'явля­тися за викликом до інспекції.

3. Виклик до інспекції працівник кримінально-виконавчої ін­спекції може: 1) направляти поштою; 2) передавати особисто чи за телефоном засудженій особі; 3) передавати через родичів, знайо­мих засудженого, керівників за місцем його роботи, через органи місцевого самоврядування за місцем проживання засудженої осо­би та інших осіб. Про передачі виклику (повістки) вноситься запис

13 1

115

на її корінці, а в разі передачі телефоном - працівником інспекції складається довідка.

4. Ч. 2 ст. 34 КВК України передбачає заборону засудженим на виїзд за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспек­ції. Інспекція може давати такий дозвіл тільки у випадках направ­лення засудженої особи у відрядження з місця роботи, у разі по­треби проходження курсу лікування та з разі смерті близького ро­дича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно бути під­тверджено документально. У таких випадках ксерокопії відповід­них документів долучаються до особової справи засудженої особи.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозво­лу на виїзд за межі України (відмови в наданні дозволу на виїзд) працівник інспекції виносить мотивовану постанову, яка видаєть­ся засудженій особі. Копія такої постанови долучається до особової справи засудженої особи.

5. У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджені особи за поданням інспекції можуть бути піддані при­воду через відповідні органи внутрішніх справ. Поважними при­чинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші об­ставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно при­бути за викликом і які документально підтверджені.

6. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­яльністю, а також порушення громадського порядку, за яке засу­джену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмово­го попередження про притягнення до кримінальної відповідаль­ності.

Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю він притягується до кримінальної відпові­ дальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу Украї­ни (2341-14).

2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-проце­суальним законодавством.

1. За інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'яза­них з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засу­джених до таких покарань, ухиленням від відбування покарання вважаються: 1) порушення порядку та умов відбування покаран­ня, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попереджен­ня; 2) невиконання вимог вироку суду; 3) неповідомлення інспек­ції про місце роботи і проживання чи їх зміну.

2. Порушником визнається також засуджена особа, яка не з'я­вилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухи­лення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмовемовепояснення, яке долуча­ється до її особової справи.

3. Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання у виді позбав лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю, працівник інспекції направляє прокуророві матеріали для ви­рішення питання про притягнення засудженої особи до криміналь­ної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 389 КК України (доставка такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюється пра­цівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів підши­ваються до особової справи засудженої особи.

4. Прокуророві направляються такі матеріали: подання; копія вироку суду; довідка про вчинені ним порушення та вжиті інспек­цією заходи впливу; пояснення засудженої особи; інші матеріали, що свідчать про ухилення або порушення. У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої особи від відбування покарання: а) вимоги вироку суду, які не виконані; б) неявки в інспек­цію за викликом без поважних причин; в) порушення порядку й умов відбування покарання, які допущено; г) проступки, учинені засудженою собою, та види адміністративного реагування на них.

5. Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­яльністю, невідоме, а також у разі неприбуття їх після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця прожи­вання, працівник підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку (на територію обслуговування якого мала при­бути), здійснює такі початкові розшукові дії: 1) опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює його можливе місцеперебування; 2) через працівників відділу кадрів за місцем роботи або навчання встановлює осіб, які можуть знати місцезна­ходження засудженої особи; 3) направляє запити: за місцем про­живання родичів та знайомих засудженої особи; до адресно-довід­кового бюро, ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради, інших закладів, які можуть мати інформацію про місцеперебування за­судженої особи; 4) перевіряє: медичні установи за місцем прожи-

116

117

вання, морги (чи не стала засуджена особа жертвою нещасного ви­падку або злочину); за обліками органів внутрішніх справ (чи не­має засудженої особи серед затриманих, заарештованих, у спецустановах органів внутрішніх справ).

Початкові розшукові заходи проводяться протягом одного мі­сяця з дня, коли працівнику інспекції стало відомо про залишення засудженою особою місця постійного проживання або неприбуття особи, звільненої з місць обмеження або позбавлення волі до обра­ного місця проживання.

6. Якщо протягом указаного терміну місцезнаходження засу­ дженої особи не встановлене, то працівник інспекції передає по­ дання, копію вироку суду та матеріали початкових розшукових заходів із супроводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення подальшого розшуку засудженої особи.

Правову основу здійснення розшуку складають КВК, КПК України, закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», а повноваження окремих служб органів вну­трішніх справ — Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України та наказ про порядок здійснення розшуку Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2002 р. № 765.

Одночасно з направленням матеріалів щодо розшуку стосовно засудженої особи прокуророві направляються матеріали для вирі­шення питання про притягнення її до кримінальної відповідаль­ності за ухилення від відбування покарання.

7. Зниклою з місця проживання визнається засуджена особа, місцезнаходження якої не встановлено протягом ЗО днів у резуль­таті проведення інспекцією початкових розшукових заходів.

8. Копії матеріалів початкових розшукових заходів долучають­ся до особової справи засудженої особи, як і всі інші матеріали, що надходять після цього (зокрема, в особовій справі особи, яка пере­буває у розшуку, мають бути: копія постанови про оголошення розшуку із зазначенням номера розшукової справи; довідки про стан розшуку особи через кожні шість місяців).

У разі потреби працівнику органів внутрішніх справ надаються копії інших документів, що містяться в особовій справі засудженої особи, яка розшукується.

9. Після затримання засудженої особи (установлення місцезна­ ходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і причини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття до обраного місця проживання і, упевнившись, що мало місце ухи­ лення від відбування покарання, надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування призначеного судом покарання. Копії ма­ теріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

10. У разі встановлення місцезнаходження засудженої особи, яка розшукувалась і проживає в іншому регіоні (за відсутності ухилення від відбування покарання), працівник інспекції негайно надсилає запит про це до підрозділу інспекції за новим місцем про­ живання засудженої особи з вимогою негайно провести перевірку за місцем проживання засудженої особи і при потребі зробити за­ пит для направлення особової справи засудженої особи.

Після отримання такого запиту працівник інспекції протягом десяти днів проводить перевірку і за позитивного результату ро­бить запит про направлення на його адресу особової справи засу­дженої особи.

11. В особовій справі особи, яка перебуває в розшуку, мають бути: копія постанови про оголошення розшуку із зазначенням но­ мера розшукової справи, довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні шість місяців. Особа, засуджена до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, за­ тримується і конвоюється органом внутрішніх справу порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, зо­ крема, ст. 106, 106-1, 138, 139, 148, 158 КПК України (оскільки ухилення від відбування покарання складає окремий склад злочи­ ну, передбаченого КК України, то до особи, що підозрюється у його вчиненні, можуть бути застосовані загальні правила, визначені КПК України щодо затримання підозрюваного та подальшого ви­ рішення питання обрання щодо нього запобіжного заходу).