1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю мають право:

76

77

Президент України;

Прем'єр-міністр України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розта­шовані;

народні депутати України, а також депутати, уповноважені на те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими ра­дами;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням по­карань на відповідній території;

сільський, селищний, міський голова — на території відповід­ної місцевої ради.

2. Представники засобів масової інформації та інші особи мо­жуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазна­ченими установами.

1. Стаття, що коментується, визначає процедуру відвідування установ виконання покарань спеціальними суб'єктами, на яких покладено здійснення контролю за забезпеченням прав громадян при виконанні кримінальних покарань. Через вільне відвідування вказаними особами установ виконання покарань здійснюється контроль вищих органів державної влади та органів місцевого са­моврядування за даною діяльністю.

2. Президент України є гарантом забезпечення прав та свобод особи та громадянина (ст. 102 Конституції України); Кабінет Міні­стрів України приймає заходи по забезпеченню прав та свобод лю­дини та громадянина (ст. 116 Конституції України); парламент­ський контроль за додержанням конституційних прав і свобод лю­дини і громадянина в процесі виконання покарань на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»); органи місцевого самоврядування здійснюють контроль виконання покарання на відповідній терито­рії самостійно або через свої органи (спостережні комісії та служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад). Під час відвідування установ ви­конання покарань вказані посадові особи мають право ознайомлю­ватися зі звітністю, в тому числі й статистичною, провадити реві­зії, робити запити, здійснювати інспектування, перевіряти вико­нання, узгоджувати, оскаржувати незаконні дії посадових осіб, проводити особистий прийом, ознайомлюватись з особовими спра­вами засуджених, іншими документами тощо.

З. Засоби масової інформації України мають право висвітлюва­ти усі аспекти діяльності органів державної влади, в тому числі і тих, які виконують кримінальні покарання. Органи державної влади зобов'язані надавати їм відомості про свою діяльність через відповідні інформаційні служби, забезпечувати журналістам віль­ний доступ до неї, не чинити на них будь-якого тиску і не втручати­ся в їх виробничий процес. Засоби масової інформації можуть про­водити власне розслідування і аналіз діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати. Слід звер­нути увагу, що за ч. 2 ст. 24 КВК України представники засобів масової інформації можуть відвідувати установи виконання пока­рань за спеціальним дозволом, який надається не Державним де­партаментом України з питань виконання покарань, а адміністра­цією цих установ або органів управління зазначеними установами (регіональних управлінь Департаменту).

Стаття 25. Участь громадськості у виправленні і

ресоціалізації засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань

1. Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, нада­вати допомогу органам і установам виконання покарань у поряд­ку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань ство­рюються спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабі­нетом Міністрів України.

1. Положення даної статті спрямовані на забезпечення реаліза­ції принципу участі громадськості в діяльності органів та установ виконання покарань,

2. Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати таку участь шляхом:

• проведення правової пропаганди з засудженими та організа­ція шефства над важковиховуваними;

• залучення засуджених у культурно-масових та спортивних заходах;

• надання економічної допомоги засудженим;

— сприяння в організації виховної роботи на всіх рівнях. Організаційні форми участі громадських організацій та інших

органів чи установ є достатньо різноманітними: спостережні комі-

78

79

сії, комісії у справах неповнолітніх, шефські формування колек­тивів підприємств, учбових закладів, наставництво тощо.

3. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне гро­ мадське формування, створене на основі єдності інтересів для спіль­ ної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання грома­ дян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

4. Також у діяльності органів та установ виконання покарань можуть приймати участь релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання при­бутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального само­врядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громад­ської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством (наприклад, профспіл­ки). Діяльність кожного з названих об'єднань регулюється окре­мим законом.

5. Об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукра­їнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поши­рюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян. Громадська орга­нізація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на тери­торію України і хоча б однієї іншої держави. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом.

6. Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних до­кументах, зареєстровані об'єднання громадян користуються до­статньо широкими правами, однак, слід звернути увагу, що їх практична реалізація повинна бути тим чи іншим чином пов'язана з досягненням закріплених цілей.

7. Особливе місце серед об'єднань громадян слід відвести місце­вому самоврядуванню. Поняття місцевого самоврядування закріп­лено у ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування», відпо­відно до якої місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жи­телів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Украї­ни. У містах з районним поділом за рішенням територіальної гро-

мади міста або міської ради утворюються районні в місті ради. Ра­йонні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

8. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самовряду­ вання» , органи виконавчої влади також мають повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і за­ конних інтересів громадян. Вони покликані: сприяти діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури; вносити подання до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнору­ ють законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, при­ йняті в межах їх повноважень; утворювати комісії у справах непов­ нолітніх та спостережної, спрямовувати їх діяльності.

9. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів створю­ ються спостережні комісії. Постановою Кабінету Міністрів Украї­ ни № 429 від 1 квітня 2004 р. було затверджено Положення про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних вихов­ них установах, ст. 1 якого встановлює, що дані органи утворюють­ ся при виконавчих комітетах районних, міських (міст обласного і республіканського підпорядкування) районних у містах та облас­ них Рад народних депутатів.

Основними завданнями спостережних комісій є:

1) організація громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування

покарання;

2) сприяння органам і установам виконання покарань у виправ­ ленні і ресоціалізації засуджених та створенні належних умов для їх тримання, залучення до цієї діяльності громадських організа­ цій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян;

3. організація виховної роботи з особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, та громадського контролю за їх поведінкою протягом невідбутої частини покарання;

4. надання допомоги у соціальній адаптації особам, звільненим від відбування покарання.

Крім цього, спостережні комісії розробляють та здійснюють у межах області, міст Києва та Севастополя заходи щодо сприяння органам і установам виконання покарань у виправленні і ресоціа­лізації засуджених, надання допомоги у соціальній адаптації осо­бам, звільненим від відбування покарання.

Поряд з цим, спостережні комісії мають право:

1) доручати членам комісії:

— брати участь у судових засіданнях під час розгляду спільних з органами і установами виконання покарань подань щодо умовно-

80

81

дострокового звільнення засуджених від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

— подавати клопотання про помилування засуджених та ви­ словлювати свою думку по суті клопотання про помилування, що подає засуджений через орган або установу виконання покарань;

• одержувати від громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів і установ вико­нання покарань, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності інформацію і документи, необхідні для виконан­ня покладених на спостережні комісії завдань;

• проводити особистий прийом засуджених, розглядати їх звернення та приймати за ними рішення;

• заслуховувати на своїх засіданнях з питань, що належать до компетенції спостережних комісій, інформацію посадових осіб ор­ганів і установ виконання покарань, підприємств, установі органі­зацій незалежно від форми власності, які беруть участь у виправ­ленні і ресоціалізації засуджених, вносити пропозиції щодо вдо­сконалення їх діяльності з питань дотримання прав і законних інтересів засуджених;

• доручати представникам громадських організацій і трудових колективів (за їх згодою) проводити виховну роботу та здійснюва­ти контроль за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання, координувати проведення цієї роботи;

• заслуховувати на своїх засіданнях інформацію представни­ків громадських організацій і трудових колективів, що здійсню­ють громадський контроль за особами, умовно-достроково звільне­ними від відбування покарання, про їх роботу (навчання) та пове­дінку в побуті, у разі потреби запрошувати та заслуховувати інформацію цих осіб;

— вносити на розгляд органів виконавчої влади та органів міс­ цевого самоврядування пропозиції щодо: удосконалення діяльнос­ ті органів і установ виконання покарань з питань дотримання прав і законних інтересів засуджених; поліпшення на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності індивіду­ ально-профілактичної та виховної роботи із засудженими до гро­ мадських або виправних робіт та особами, умовно-достроково звіль­ неними від відбування покарання; організації трудового та побуто­ вого влаштування осіб, звільнених від відбування покарання, сприяння їх соціальній адаптації; забезпечення правового і соці­ ального захисту персоналу органів і установ виконання покарань.

10. Прийняті в межах компетенції постанови спостережних ко­місій про усунення недоліків підлягають обов'язковому виконан­ню. Адміністрація органів та установ, які виконують кримінальні

покарання повинні в двотижневий термін повідомити спостереж­ну комісію про заходи, ужиті по виконанню її постанови.

11. Згідно зі ст.1 Закону України «Про органи і служби у спра­ вах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» здій­ снення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних дер­ жавних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. Окрім іншого, їх завданням є здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх. Для цього служби у справах непов­ нолітніх мають право:

• перевіряти умови утримання і виховання осіб, які не досягли повноліття, у спеціальних установах;

• приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установа­ми та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами;

• звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а також з питань працевлаштування, подання їм іншої допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

12. Крім цього, відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної по­ літики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1378, з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх віль­ ного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої вла­ ди, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в ді­ яльності цих органів, проводяться консультації з громадськістю.

Організацію і проведення консультацій з громадськістю забез­печує орган виконавчої влади, який безпосередньо готує пропози­ції, пов'язані з формуванням та реалізацією державної політики у визначеній сфері державного і суспільного розвитку, або виступає головним розробником нормативно-правового акта.

Для координації заходів, пов'язаних з проведенням консульта­цій з громадськістю та моніторингу врахування громадської дум­ки, при органах виконавчої влади утворюються консультативно-дорадчі органи — громадські ради, які діють на підставі положень, що затверджуються цими органами.

До складу громадських рад включаються представники гро­мадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової ін­формації.

82

83

13. Громадські ради являють собою постійно діючі консульта-тивно-дорадчі органи, утворені при територіальних органах управ­ління Державного департаменту України з питань виконання пока­рань наказом Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань від 12.12.2004 р. № 238 «Про утворення громадських рад при державному департаменті України з питань виконання по­карань та при його територіальних органах» відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами», Указу Президента України від 31.07.2004 р. № 854/2004 «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації дер­жавної політики» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. «Деякі питання щодо забезпечення участі громад­ськості у формуванні та реалізації державної політики».

Створена при Голові Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань громадська рада носить назву Громад­ської колегії.

14. Основними завданнями громадської ради та колегії є: 1) спри­яння створенню ефективних організаційних та правових умов для реалізації громадянами України конституційного права на участь в управлінні державними справами в процесі виконання-відбуван-ня кримінальних покарань, забезпечення відкритості діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи; 2) забезпечен­ня врахування громадської думки у процесі підготовки та органі­зації виконання рішень з питань формування та реалізації держав­ної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до покладених на них завдань, громадська рада та колегія:

• сприяє участі громадськості в роботі органів та установ ви­конання покарань, зокрема, проводить громадські обговорення, консультації з громадськістю та громадську експертизу проектів нормативно-правових актів;

• здійснює контроль за виконанням державних програм у сфе­рі виконання кримінальних покарань відповідними органами та установами;

• виконує дорадчу функцію під час обговорення та прийняття рішень Департаментом, а також здійснює моніторинг їх практич­ної реалізації;

• привертає увагу громадськості до проблем кримінально-ви­конавчої системи, залучає державні органи, установи та підпри­ємства різних форм власності до вирішення питань виконання-від-бування кримінальних покарань;

• здійснює іншу діяльність у межах своїх повноважень.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА