logo
Кримінально-виконавчий кодекс україни

Глава 18 праця засуджених до позбавлення волі

Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці

  1. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, пра­цездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

  2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жін­кам — понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім ба­жанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

  3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовува­ти засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

  4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирі­шення трудових та інших конфліктів.

394

395

  1. Примусове лікування хворих здійснюється на підставі рі­шення суду в медичній частині установи виконання покарань лі­карем відповідного профілю. Адміністрація установи забезпечує умови для проведення належного курсу примусового лікування цих осіб у період відбування покарання.

  2. При надходженні до колонії засуджених, яким призначено примусове лікування, протягом трьох днів їх має оглянути лікар відповідного профілю, який під час першої розмови ознайомлює хворого з основним положенням організації та проведення приму­сового лікування. Цих засуджених ставлять на диспансерний об­лік згідно з Інструкцією з проведення диспансеризації хворих, які перебувають в установах виконання покарань.

На кожного засудженого даної категорії заводиться контрольна картка диспансерного нагляду за психічним хворим та медична картка амбулаторного хворого на іншу хворобу. Усі хворі прохо­дять лабораторні обстеження: загальний аналіз крові і сечі, серо­логічне обстеження крові (реакція Вассермана). Обов'язкові рент­геноскопія (-графія) або флюорографія, електрокардіографія.

  1. Лікування повинно бути безперервним протягом усього пері­оду перебування в установі. Не рекомендується здійснювати пла­нове специфічне лікування осіб, які утримуються в приміщеннях камерного типу. Таким особам продовження планового лікування здійснюється після звільнення з приміщення камерного типу (далі — ПКТ).

  2. При виявленні в засудженого, який проходить примусове лі­кування, протипоказань щодо його проведення медична комісія установи виконання покарань у складі начальника медичної час­тини колонії, лікаря відповідного профілю та лікаря-терапевта ви­рішує питання про припинення лікування. Рішення приймається після ретельного обстеження хворого. Матеріали про припинення лікування передаються комісією адміністрації установи для на­правлення в суд.

  3. Відмова від лікування є серйозним порушенням режиму утри­мання. Після того, як будуть вичерпані всі методи психотерапев­тичного впливу, і засуджений продовжує відмовлятися від лікуван­ня, його карають правами начальника колонії на підставі подання начальника медичної частини. Щодо засуджених, які припустили­ся зривів у лікуванні, застосовують протирецидивну терапію.

  4. Переведення засуджених, які не закінчили курс примусового лікування, із спеціалізованої установи виконання покарань до ін­шої може бути здійснене лише в разі крайньої потреби. При цьому слід зробити детальний епікриз про стан хворого та проведене лі­кування.

При виявленні в засудженого, якому судом не було призначено примусове лікування, хвороби, що становить небезпеку для оточу­ючих, йому пропонується пройти курс лікування у добровільному порядку.

Після завершення курсу примусового лікування засуджені по­винні бути представлені медичній комісії медичної частини уста­нови, що оцінює хід лікування та досягнуті результати, розглядає питання про потребу його закінчення чи продовження, дає реко­мендації про строки та методи подальшого лікування. Якщо засу­джений пройшов курс лікування без порушень, то адміністрація установи, на підставі висновку медичної комісії, надсилає до суду подання про припинення примусового лікування.

9. У разі систематичного порушення засудженим порядку про­ ходження примусового лікування (ухилення від лікування тощо), у результаті чого заходи лікувально-виховного впливу не дали по­ зитивних наслідків, такій особі призначається повторний курс лі­ кування, після чого знову вирішується питання про припинення примусового лікування.

10. Хворі, які страждають на хворобу, що становить небезпеку для оточуючих, комплексну терапію проходять під наглядом ліка­ ря відповідного профілю за індивідуальними для кожного хворого схемами та методиками.