2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту Украї­ни з питань виконання покарань.

1. Начальник виправного центру несе повну відповідальність за додержання законодавства, забезпечення належних умов і поряд­ку тримання засуджених у виправному центрі.

2. Адміністрація виправного центру повинна забезпечити вико­нання всіх приписів, встановлених у ч. 1 даної статті, для чого вона має право: а) вимагати від засуджених та інших осіб, які перебува­ють на території та в приміщеннях виправного центру, додержан­ня норм кримінально-виконавчого законодавства; б) проводити огляд і обшук засуджених, їх речей, а також вилучати заборонені для використання у виправних центрах речі та документи; в) за­стосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію» та чинним законодавством; г) здійснювати опера-тивно-розшукові заходи згідно із чинним законодавством; ґ) при­значати медичне обстеження засуджених з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засо­бів; д) використовувати засоби масової інформації для розшуку засуджених, які ухиляються від відбування покарання; є) прийма­ти згідно із законодавством у володіння і користування від уста­нов, організацій і підприємств будь-яких організаційно-правових форм, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно; є) звертатися до місцевих органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування для сприяння у трудовому і побуто­вому влаштуванні засуджених; ж) застосовувати до засуджених встановлені КВК України заходи заохочення і стягнення; з) інші права, передбачені актами законодавства України.

Порядок здійснення вказаних повноважень врегульований Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання пока­рань, Інструкцією з організації порядку і умов виконання пока­рання у виді обмеження волі, Інструкцією з організації нагляду та іншими нормативними актами.

Стаття 62. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі 1. Власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної пра­ці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності,

218

219

організовувати первинну професійну підготовку і створити необ­хідні побутові умови.

2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи, орга­нізації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно пові­домити адміністрацію виправного центру.

3. Власнику підприємства, установи, організації або уповнова­женому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звіль­няти їх з роботи, крім таких випадків:

звільнення від відбування покарання на підставах, передбаче­них Кримінальним кодексом України ( 2341-14 );

переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;

набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що від­буває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлен­ня волі;

неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

1. КВК України покладає певні обов'язки на власника підпри­ ємства, установи, організації, де працюють засуджені до обмежен­ ня волі. Виправлення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі, здійснюється на основі їх участі у суспільно корисній праці; з ними проводиться й виховна робота. Тому най­ першою задачею адміністрації підприємства, установи та органі­ зації, на яких працюють засуджені до виправних робіт, є створен­ ня таких умов праці, які сприяли б досягненню цілей покарання, вихованню засудженого у дусі чесного ставлення до праці, дотри­ мання дисципліни та законності.

Власник підприємства може призначити працівника, який буде проводити із засудженим виховну роботу, контролювати його по­ведінку, виконання визначених для нього робіт, застосовувати за­ходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про пра­цю (наставника).

Форми виховної роботи різноманітні: проведення індивідуаль­них та групових бесід з засудженими, участь та виступи на зборах колективів підприємства, установи чи організації, де обговорю­ється виробнича діяльність. Індивідуальна виховна робота з засу­дженими потребує великих вмінь та тактовності, повинна бути проникнута високою вимогливістю, але поряд з цим повагою до людини.

2. Власник підприємства, установи, організації за місцем робо­ ти засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх за­ лучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну профе­ сійну підготовку і створити необхідні побутові умови.

Власник підприємства, установи, організації за місцем роботи засуджених до обмеження волі несе відповідальність за поведінку цих осіб та дотримання умов відбування покарання, зокрема, ним контролюється дотримання засудженим заборон щодо вживання спиртних та інших одурманюючих речовин; громадського поряд­ку; розпорядку та безпеки праці тощо.

У випадку, коли засуджений з невідомих причин запізнився на роботу чи взагалі є відсутнім, власник підприємства, установи, ор­ганізації повинен негайно повідомити адміністрацію виправного центру та вжити заходи, спрямовані на встановлення місця пере­бування засудженого.

При отриманні подібного повідомлення до підприємства, уста­нови чи організації виїжджає відповідний працівник виправного центру, щоб спільно із власником на місці встановити причини за­пізнення чи відсутності засудженого на роботі. За результатами таких перевірок (з обов'язковим опитуванням засудженого) при­ймається рішення про необхідність проведення з засудженим тих чи інших виховних заходів або про притягнення його до відпові­дальності передбачених видів та робляться відповідні відмітки в індивідуальній програмі соціально-психологічної роботи із засу­дженими.

3. Поряд з цим, власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, заборо­ няється звільняти їх з роботи, крім наступних випадків: 1) звіль­ нення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) переведення засудженого на роботу на інше підприєм­ ство, в установу чи організацію або для дальшого відбування по­ карання до іншого виправного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обме­ ження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливість ви­ конання даної роботи за станом здоров'я (наприклад, у зв'язку зі станом здоров'я засудженого або скорочення обсягу робіт тощо).

Всі вищевказані обставини повинні бути документально під­тверджені довідкою адміністрації виправного центру, наявністю копії вироку, медичного або іншого висновку про необхідність ви­конання даної роботи тощо.

4. У разі порушення власником підприємства, установи чи ор­ ганізації, де працює засуджений до виправних робіт, обов'язків, встановлених у даній статті, адміністрація виправного центру має право звернутися до прокуратури, органів місцевого самовряду­ вання чи вищого органу керівництва даним підприємством для ви­ рішення питання про притягнення відповідних осіб до відпові­ дальності згідно з діючим законодавством.

221

220

Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі

1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у ви­правних центрах організовується і проводиться на загальних під­ставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органа­ми і закладами охорони здоров'я.

2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визнача­ється згідно з порядком обслуговування населення органами охо­рони здоров'я.

1. Засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантується право на охорону здоров'я, у тому числі і на отримання медичної допомоги. Адміністрація виправного центру несе відповідальність за виконання встановлених законодавством санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

2. Засуджені до обмеження волі проходять необхідне лікування у районних лікувальних закладах охорони здоров'я за місцем роз­ташування виправного центру, а не у спеціалізованих лікувальних закладах системи виконання покарань. Хворі, які страждають на активний туберкульоз та хронічний алкоголізм, наркоманію, комплексну терапію також проходять під наглядом лікаря-фтизіатра та психіатра-нарколога у районних лікувальних закладах охорони здоров'я за місцем розташування виправного центру.

Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі

1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечу­ ються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільни­ ми речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів.

Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засуджени­ми на загальних підставах.

2. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за раху­нок виправного центру.

3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних за­кладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними за­кладами всіма видами довольства на загальних підставах.

4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований за­суджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуван­ням.