Глава 20

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

В КОЛОНІЯХ РІЗНИХ ВИДІВ

Стаття 138. Виправні колонії мінімального рівня безпеки

1. Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати;

одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;

одержувати протягом року сім посилок (передач) ічотири бан­деролі.

2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які трима­ються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі п'ятдесяти відсотків мінімаль­ного розміру заробітної плати.

3. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полег­шеними умовами тримання встановлюється режим, передбаче­ний частиною другою статті 99 цього Кодексу для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації.

1. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на два види: виправні колонії мінімального рівня безпеки з загальни­ми умовами тримання та виправні колонії мінімального рівня без­пеки з полегшеними умовами тримання.

Найбільш сприятливі умови відбування покарання для засу­джених установлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Згідно з ч.З ст.138 КВК Украї­ни, у такому виді колоній встановлюється режим, передбачений Для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабіліта­ції виправних колоній. Це означає, що засуджені, які відбувають

452

453

покарання у таких колоніях: тримаються під наглядом, а на тери­торії житлової зони — під охороною; у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах на­селеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеро­лі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності пору­шень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населе­ного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбава-ти відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.

2. У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умо­ вами тримання особливості відбування покарання проявляються у: 1) витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправ­ ній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів пер­ шої потреби; 2) одержанні різної кількості посилок (передач) і бан­ деролей протягом року; 3) отриманні права на поліпшення умов тримання; 4) категоріях засуджених, які в них тримаються.

Зокрема, засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів пер­шої потреби гроші у сумі до ста відсотків мінімального розміру за­робітної плати; одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення; одержувати протягом року сім посилок (передач) і чотири бандеролі.

3. Поліпшення умов тримання у виправних колоніях залежить від наступних підстав: 1) сумлінної поведінки; 2) сумлінного став­ лення до праці; 3) строку відбування покарання; 4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.

Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях мі­німального рівня безпеки із загальними умовами тримання перед­бачає дозвіл додатково витрачати на місяць гроші в сумі п'ятдеся­ти відсотків мінімального розміру заробітної плати та виникає піс­ля відбуття не менше 1/3 строку покарання.

4. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки засуджені тримаються у звичайних жилих приміщеннях з дотриманням ви­мог роздільного тримання, встановлених ст.92 КВК України.

5. Про достатньо м'які умови тримання свідчать і вимоги, що пред'являються до обладнання колоній даного виду. У житловій зоні колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами

тримання розміщуються гуртожитки, їдальня, клуб, бібліотека, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбулаторія зі ста­ціонаром, ларьок, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ре­монту одягу та взуття, кабінети для начальника колонії, його за­ступників, начальників відділень соціально-психологічної служ­би (далі — відділення), працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати виховної роботи, спортивний майдан­чик. У житловій зоні також обладнується місце для телефонних розмов засуджених, проведення яких в обов'язковому порядку контролюється адміністрацією.

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умова­ми тримання обладнуються ПКТ та ДІЗО, які відгороджуються від інших споруд парканом суцільного заповнення. Приміщення ЧПНУ, його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому при­міщенні на межі між житловою і виробничою зонами. У разі від­сутності виробничої зони — біля КПП з пропуску людей.

Території колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, як правило, обладнуються огорожею суціль­ного заповнення з полегшених конструкцій та КПП. Межі колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюються і проходять уздовж її огорожі. Про встановлені межі оголошується засудженим під розписку, що долучається до їх особових справ.

Стаття 139. Виправні колонії середнього рівня безпеки