1. Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами вну-

546

547

трішніх справ та відповідними громадськими формуваннями про­водить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом;вносить подання органу вну­трішніх справ щодо здійснення приводу засуджених,які не з'яви­лися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організо­вує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких не­відоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

2. У разі призову засудженого на строкову військову службу довійськового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхід­них випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого замісцем про­ходження служби.

3. Звільнені від відбування покарання з випробуванням зо­бов'язані: виконувати обов'язки, які покладеніна них судом;по­відомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбут­тя до кримінально-виконавчої інспекції безповажних причин до засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється ор­ганом внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчас­не одержання запрошення, хвороба та інші обставини, що фак­тично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викли­ком і які документально підтверджені.

1. При здійсненні контролю за особами, звільненими від відбу­вання покарання з випробуванням, та звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, працівники інспекції виконують наступні функції: ве­дуть персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку; спільно з органами внутрішніх справ та відповідними гро­мадськими формуваннями проводять індивідуально-профілактич­ну роботу із засудженими особами (за потреби викликають до ін­спекції батьків неповнолітніх або осіб, які їх заміняють) — контро­люють додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом, та один раз на квартал перевіряють за обліками органів внутрішніх справ, чи не притягувались вони до адміністративної відповідальності за пору­шення громадського порядку; уносять подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції; організовують початкові розшукові за­ходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та над­силають матеріали до відповідних органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких осіб; надсилають до суду подання про

звільнення від подальшого відбування покарання засудженої осо­би або про скасування звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням і направлення засудженої особи для відбування при­значеного покарання (ст. 4081, 4082, 4083 КПК України); встанов­люють періодичність, дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких осіб; застосовують до засуджених осіб застереження у виді письмового попередження; постійно під­тримують контакти з органами внутрішніх справ, кримінальною міліцією у справах неповнолітніх і службою у справах неповноліт­ніх при міських та районних держадміністраціях; у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі України; аналізу­ють роботу з обліку та контролю за поведінкою засуджених осіб, готують необхідні статистичні та інформаційні матеріали та про­позиції, спрямовані на поліпшення діяльності інспекції; у разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату надсилають копію вироку, а в необхідних випадках інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведін­кою засудженого за місцем проходження служби.

2. При здійсненні контролю за особами, звільненими від відбу­вання покарання з випробуванням, та звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, органи внутрішніх справ: І. Виконують: а) постано­ви суду та подання інспекції про розшук засуджених осіб, місце­знаходження яких невідоме (про порядок здійснення розшуку ди­вись коментар до статті 35 КВК України); б) постанови судів про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом внесених інспекцією подань про звільнення від по­дальшого відбування покарання засудженої особи або про скасу­вання звільнення від відбування покарання з випробуванням і на­правлення засудженої особи для відбування призначеного пока­рання; в) подання інспекції про привід засуджених осіб, які без поважних причин не з'явилися за викликом до інспекції. II. Здій­снюють: затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, до слідчих ізолято­рів засуджених осіб, яким судом скасовано звільнення від відбу­вання покарання і які направляються для подальшого відбування покарання; затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, розшук яких оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання.

3. Підрозділи інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київ­ській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастопо­лі та на транспорті за запитами працівників інспекції безоплатно надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної

548

549

або адміністративної відповідальності засуджених осіб, які пере­бувають на обліку в інспекції.

4. Після порушення кримінальної справи стосовно особи, звіль­неної від відбування покарання з випробуванням, та звільненої від відбування покарання вагітної жінки чи жінки, яка має дитину ві­ком до трьох років, слідчий або орган дізнання протягом 10 днів, після встановлення факту засудження, направляють до підрозділу інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку, копію по­станови про порушення кримінальної справи та інформацію про обрання запобіжного заходу стосовно засудженої особи.

5. Працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримі­нальної міліції у справах неповнолітніх міських та районних орга­нів внутрішніх справ: ведуть облік засуджених осіб; проводять з ними індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на ви­правлення та попередження учинення засудженими особами пра­вопорушень та нових злочинів (про поняття індивідуально-профі­лактичної роботи дивись коментар до статті 30 КВК України); що­місяця перевіряють поведінку та спосіб життя засуджених осіб за місцем проживання, про що до кінця кожного кварталу надають письмову довідку до підрозділів інспекції щодо кожної засудженої особи окремо і обов'язково додають до неї матеріали перевірок (по­яснення засудженої особи, рапорти тощо), які долучаються до осо­бових справ засуджених осіб; у разі встановлення факту притяг­нення до адміністративної відповідальності засудженої особи письмово повідомляють про це інспекцію та вносять відповідні за­писи до алфавітних карток обліку осіб, стосовно яких здійснюєть­ся профілактична робота.

6. Звільнені від відбування покарання з випробуванням зо­бов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; по­відомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до інспекції; не порушувати громадського порядку.

У разі неприбуття за викликом до інспекції без поважних при­чин до засудженої особи може бути застосовано привід, який здій­снюється відповідними органами внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчас­но прибути за викликом і які документально підтверджені.

7. Засуджені неповнолітні викликаються до кримінально-вико­ навчої інспекції разом з батьками або особами, що їх заміняють. Дане положення обумовлене тим, що не всі неповнолітні мають до­ статній рівень інтелектуального розвитку, необхідний життєвий досвід, для того, щоб у повній мірі усвідомити наслідки, котрі мо­ жуть настати за невиконання умов звільнення від відбування по­ карання. Крім цього, батьки (чи особи, які їх замінюють) повинні знати, коли неповнолітньому встановлено дні явки на реєстрацію,

які обов'язки він повинен виконати за вироком суду. Ніхто не ви­грає від того, що молода людина потрапить до місць позбавлення волі, де зможе тільки підвищити свою злочинну кваліфікацію та зруйнувати психічне здоров'я, а після звільнення у неї виникнуть проблеми з налагодженням соціальних зв'язків у суспільстві. Саме тому до роботи з неповнолітніми необхідно залучати батьків, а в подальшому і громадськість.

Стаття 165. Обчислення іспитового строку

1. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення ви­року суду.

2. Після закінчення іспитового строку засуджений, який вико­нав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-ви­конавчій інспекції.

1. Іспитовий строку — це певний проміжок часу, протягом яко­ го здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний вико­ нувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання пока­ рання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'яз­ ки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки про­ тягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюєть­ ся контроль з боку органів виконання покарання. Далі, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання за­ конів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випро­ бування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Тривалість іспитового строку встановлена ч. З ст. 75 КК Украї­ни у межах від одного року до трьох років. Критерієм його трива­лості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основ­ного покарання.

Скороченню в порядку заохочення іспитовий строк не підлягає.

2. Закон встановлює лише один відправний момент обчислення іспитового строку — момент проголошення вироку, а обчислюєть­ ся він аналогічно за термін будь-якого строкового покарання. На­ приклад, якщо вирок проголошено (винесено) 2 липня 2001 року, а іспитовий строк встановлено терміном у два роки, то він закінчу-

550

551

ється відповідно о 24.00 годині 2 липня 2003 року, а направляти подання до суду необхідно не раніше останнього дня іспитового строку.

Слід звернути увагу, що дана стаття визначає моментом почат­ку іспитового строку не день вступу вироку в законну силу, а саме день його оголошення. Саме тому, у випадках, коли вирок вступає в законну силу після розгляду справи у касаційній чи апеляційній інстанції, або при розгляді справи в цих інстанціях до засудженого застосовується звільнення від відбування покарання з випробу­ванням — іспитовий строк обчислюється не з моменту винесення даних рішень, а також з моменту винесення вироку.

У разі звільнення від відбування покарання на підставі амністії з застосуванням до невідбутої частини строку покарання у виді по­збавлення волі звільнення з випробуванням (умовна амністія), іс­питовий строк обчислюється з моменту винесення судом постано­ви про таке звільнення.

3. Контроль за поведінкою засуджених осіб припиняється, і вони знімаються з обліку у зв'язку з (із): а) закінченням іспитового стро­ку — за наявності постанови (ухвали) суду про звільнення; б) скасу­ванням звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільненням від відбування покарання) та направленням для від­бування покарання, призначеного вироком суду, — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; в) скасуванням вироку — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; г) звільненням за­судженої жінки, яка має дитину віком до трьох (семи) років, від подальшого відбування покарання або заміною його більш м'яким, направленням її для відбування покарання, призначеного вироком суду, — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; д) амніс­тією — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; є) засу­дженням за учинення нового злочину — за наявності копії вироку, що набрав законної сили; ж) смертю засудженої особи — за наяв­ності відповідної довідки з відділу реєстрації актів громадянсько­го стану; з) пересилкою особової справи до іншого підрозділу ін­спекції — за наявності підтвердження про отримання особової справи.

4. Зняття засудженої особи з обліку здійснюється в день надхо­дження відповідних документів до інспекції. У десятиденний тер­мін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється пові­домлення. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у спра­вах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робиться відповідний запис у журналі обліку засуджених та на першій сто­рінці обкладинки особової справи.

552

Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від

відбування покарання звипробуванням

1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування по­карання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладе­ні на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кри­мінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбу­вання призначеного покарання.

2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покаран­ня з випробуванням і направлення засудженого длявідбування призначеного покарання.

3. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засудже­ний не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.

4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчи­нення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

5. Поважними причинами неявки засудженого до криміналь­но-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоє­часне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактич­но позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування по­карання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодав­ством.

1. Засуджені з випробуванням повинні виконувати обов'язки, покладені на них вироком суду та ті, що визначені у ст. 164 КВК України. У разі порушення цих вимог, до засудженого застосову­ються заходи стягнення від винесення попередження до направ­лення для реального відбування призначеного судом покарання.

2. Якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків чи притягувалась до адміністративної від­повідальності за порушення громадського порядку або засуджена жінка не займається доглядом, вихованням дитини, то такій засу­дженій особі виноситься застереження у виді письмового поперед­ження про можливість скасування звільнення від відбування по-

553

карання з випробуванням і направлення для відбування призна­ченого судом покарання.

3. Якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з'являєть­ся до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повин­но бути підтверджено матеріалами) або зникла з метою ухилення від контролю за її поведінкою з постійного місця проживання, або засуджена жінка не займається доглядом, вихованням дитини, то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання. Щодо непов­нолітніх до суду надсилається спільне зі службою у справах непо­внолітніх подання на підставі ст. 4082 КПК України (доставлення таких засуджених осіб до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ).

4. Невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин). Подання про скасування звільнен­ня від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом місяця після встановлення таких фактів. До суду разом з поданням надсилаються особова справа та всі матеріали, що свідчать про невиконання засудженою особою покладених на неї судом обов'язків, притягнення до адміністративної відпові­дальності, ухилення від контролю за її поведінкою. У поданні вка­зується, коли і які порушення допустила засуджена особа, які за­ходи впливу до неї застосовувалися. У разі задоволення подання особова справа залишається та зберігається в суді, а при відмові в задоволенні — повертається до інспекції.

5. У разі відмови суду в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням таке подан­ня надсилається до суду повторно, якщо засуджена особа знову притягувалась до адміністративної відповідальності або і далі не виконує покладені на нею судом обов'язки. У день закінчення іс­питового строку, у разі відмови судом у задоволенні подання ін­спекції, до суду надсилається подання про звільнення такої засу­дженої особи від призначеного їй покарання.

6. Стосовно засудженої особи, яка виконала покладені на неї су­дом обов'язки та не вчинила нового злочину (що підтверджується вимогою про судимість та притягнення до кримінальної відпові­дальності з підрозділів інформаційних технологій головних управ­лінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севас-

тополі та на транспорті), після закінчення іспитового строку до суду направляються подання та особова справа засудженої особи для вирішення питання про звільнення її від призначеного пока­рання. Якщо останній день іспитового строку припадає на вихід­ний чи святковий день, то подання направляється до суду в пер­ший робочий день після них. У поданні вказується, як засуджена особа зарекомендувала себе під час перебування на обліку, як ви­конувала обов'язки, як характеризується за місцем роботи, на­вчання чи проживання.

7. Стосовно звільнених від відбування покарання з випробуван­ням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, інспекція спільно з відповід­ними органами внутрішніх справ здійснює контроль також щодо таких питань: чи не відмовилася жінка від дитини та чи не переда­ла її до дитячого будинку? чи не зникла з місця проживання? чи не ухиляється від виховання дитини та догляду за нею? Якщо засу­джена особа порушує вимоги, установлені для неї законодавством, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, до суду надсилаються подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільнення від відбування покаран­ня) і направлення засудженої особи для відбування призначеного за вироком суду покарання та особова справа засудженої особи.

Залежно від поведінки звільненої від відбування покарання ва­гітної жінки чи жінки, яка має дитину віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини ін­спекція надсилає до суду подання (разом з особовою справою) для вирішення питання про звільнення її від відбування покарання або заміну покарання більш м'яким чи направлення засудженої особи для відбування покарання, призначеного вироком суду.