Глава 16 режим у колоніях та засоби його забезпечення

Стаття 102. Режим у колоніях та його основні вимоги

1. Режим у виправних і виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно правовими актами порядок вико­нання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засудже­них; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку за­суджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засу­джених; різні умови тримання засуджених залежно від виду коло­нії; зміну умов тримання засуджених.

2. Режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умо­вами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищен­ню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомлен­ню людської гідності.

3. Режим створює умови для застосування інших засобів ви­правлення і ресоціалізації засуджених.

4. У колоніях засуджені носять одяг єдиного зразка. Форма одягу визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань.

5. Засуджені, їхні речі і одяг, а також приміщення та територія колоній підлягають обшуку і огляду. Особистий обшук проводить­ся особами однієї статі із засудженими. Порядок проведення об­шуків і оглядів визначається нормативно-правовими актами Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань.

6. Адміністрація колонії має право, за наявністю підстав, про­водити огляд громадян, їх речей, транспортних засобів, які зна­ходяться на території колонії, а також вилучати заборонені речі і документи. Порядок проведення обшуків і оглядів визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту Украї­ни з питань виконання покарань.

7. Перелік і кількість предметів і речей, які засуджені можуть мати при собі, визначається нормативно-правовими актами Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань.

Зберігання засудженими при собі грошей, цінних паперів і ре­чей, а також предметів, які заборонено використовувати в коло-

ніях, не допускається. Виявлені в засуджених гроші, цінні папери і речі вилучаються і реалізовуються в порядку, встановленому частиною четвертою статті 59 цього Кодексу.

Предмети, які заборонені для зберігання і використання в ко­лоніях, вилучаються і здаються на зберігання до звільнення засу­дженого або знищуються, про що складається відповідний акт.

Зберігання цінних паперів, які засуджені придбали в установ­леному порядку, забезпечується адміністрацією колонії.

1. Визначення у даній статті режиму через категорію «поря­ док», у відповідності з тлумаченнями порядку, що містяться у словниках, дозволяє розуміти його як послідовність тих чи інших дій, правила, за яким здійснюється що-небудь. Отже, при такому розумінні режиму він визначає послідовність процесу виконання- відбування покарання чи правила, за якими здійснюється цей про­ цес. Разом із тим, таке розуміння режиму не відображає його ха­ рактеристики як засобу для досягнення мети покарання або ж за­ собу виправлення та ресоціалізації, у якості якого він визначений частиною 3 ст. 6 КВК України. Для усунення цієї вади необхідно звернутись до витоків поняття «режим». Оскільки це слово іншо­ мовного походження, то з пояснень, які містяться у Словнику ін­ шомовних слів, виходить, що під режимом розуміється система правил, заходів, необхідних для досягнення тієї чи іншої мети. Таке розуміння режиму надає можливість визначити й режим по­ карання (в даному випадку — позбавлення волі) як встановлену кримінально-виконавчим законодавством сукупність правил по­ ведінки засуджених (режим відбування покарання) і заходів, що здійснюються органами й установами виконання покарань, спря­ мованими на досягнення цілей покарання (режим виконання по­ карання). Дане визначення режиму дозволяє виділити такі сторо­ ни режиму, як режим виконання й режим відбування покарання, а також розглядати режим не тільки у вузькому значенні лише як інститут позбавлення волі, але й дає можливість вести мову про ре­ жим виконання-відбування інших видів покарань, наприклад, ре­ жим арешту, режим обмеження волі, режим виправних робіт, ре­ жим позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, режим тримання в дисциплінарному батальйоні і т. ін.

2. За частиною 1 ст. 102 КВК України найважливішою вимогою режиму виконання позбавлення волі є ізоляція засуджених. Зміст позбавлення волі знаходить свій вираз саме в ізоляції засудженого від суспільства шляхом поміщення його у кримінально-виконавчу установу закритого типу. Позбавлення волі зумовлює застосуван­ ня до засудженого досить вагомих правообмежень, що здатні істот­ но змінити правовий статус особи. Ізоляція при позбавленні волі об'єктивно приводить до обмеження: 1) можливості пересуватися, 2) можливості спілкуватися, 3) вибору місця проживання, 4) ви-

332

333

бору характеру й роду занять, 5) права вільно визначати свій спо­сіб життя, 6) права розпоряджатися своїм часом. Серед перерахо­ваних найбільш важливим елементом ізоляції при позбавленні волі є істотні обмеження в спілкуванні засудженого з особами, що знаходяться на волі, за межами виправної установи. Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути, власне, по­збавлення волі.

3. Ізоляція осіб, позбавлених волі, забезпечується системою охорони кримінально-виконавчих установ, яка включає в себе: варту, місце її розташування, пости, де чатові виконують свої обов'язки, сектори спостереження та ведення обстрілу, маршрути руху чергової зміни, інженерно-технічні засоби охорони, пости вартових собак і т. ін. Згідно з Інструкцією з організації охорони установ виконання покарань, затвердженою Державним департа­ментом України з питань виконання покарань, охорона є комплек­сом заходів, спрямованих на забезпечення ізоляції засуджених і недопущення вчинення ними втеч та інших злочинів; запобігання проникненню на територію установ сторонніх осіб та заборонених до використання засудженими предметів; забезпечення зберіган­ня матеріальних цінностей установ виконання покарань. Охорону осіб, позбавлених волі, здійснює відділ організації охорони уста­нови виконання покарань, основними функціями якого є: охорона й оборона об'єктів кримінально-виконавчої установи; здійснення пропускного режиму на об'єктах, які перебувають під охороною; конвоювання засуджених із колонії на виробничі об'єкти й назад, охорона їх під час виконання робіт; зустрічне конвоювання за ав­томобільними маршрутами, а також екстрене конвоювання.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконан­ня покарань заходами забезпечення ізоляції засуджених також є огляди та обшуки засуджених, приміщень, територій житлових та виробничих зон, умови роботи вільнонайманого персоналу із засу­дженими й пропускний режим у колоніях, що визначає умови до­пуску осіб на їх територію.

4. Постійний нагляд за засудженими до позбавлення волі теж є основною вимогою режиму виконання покарання. Згідно з Ін­струкцією з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, затвердженою Дер­жавним департаментом України з питань виконання покарань, на­гляд є системою заходів, котрі спрямовані на забезпечення вико­нання кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового й постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізо­ляції засуджених та безпеки персоналу. Нагляд у кримінально-ви­конавчих установах проявляється у постійному стеженні інспек­торами служби нагляду й безпеки за поведінкою засуджених у міс­цях їх розміщення та перебування.

Нагляд спрямований на: забезпечення виконання засуджени­ми, встановлених кримінально-виконавчим законодавством, пра­вил поведінки; здійснення встановленого пропускного режиму між житловою та виробничою зонами, ізольованими дільницями колонії, цехами та іншими об'єктами; контроль за дотриманням засудженими порядку пересування по колонії; дотримання вста­новленого зразка одягу, правил санітарії та гігієни; проведення перевірок наявності засуджених у місцях їх проживання та праці; контроль за станом інженерно-технічних засобів охорони; прове­дення обшуків приміщень та особистих обшуків засуджених, а та­кож огляду території колонії; вилучення предметів, виробів і ре­чей, збереження яких засудженим заборонено; забезпечення по­рядку і контролю за проведенням побачень і телефонних розмов засуджених; перегляд, перевірка і вручення посилок, передач і бандеролей, забезпечення порядку відбування дисциплінарних стягнень у дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу чи одиночних камерах, застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї і т. ін.

5. Спеціальне завдання по здійсненню нагляду за засудженими покладається на чергову зміну, до складу якої входять: черговий помічник начальника установи; заступник чергового помічника начальника колонії, він же начальник зміни молодших інспекто­рів; молодші інспектори житлової зони; молодші інспектори ви­робничої зони; молодший інспектор з приймання та видачі передач, посилок і бандеролей для засуджених, проведення побачень і теле­фонних розмов, засуджених із родичами та іншими громадянами; молодший інспектор у дисциплінарному ізоляторі, приміщеннях камерного типу, одиночних камерах; молодший інспектор із су­проводження транспортних засобів по території об'єктів, що охоро­няються, та забезпечення контролю за вантажно-розвантажуваль­ними роботами; молодший інспектор із забезпечення пропускного режиму на міжзонному КПП, який розташовано між житловою та виробничою зонами; молодші інспектори з нагляду за засуджени­ми в дільницях соціальної реабілітації; молодші інспектори ліку­вальних закладів при КВК; оперативна група (особовий склад ко­лонії), її чисельність та склад визначаються начальником КВК за­лежно від оперативної обстановки й варіанта несення служби, а саме: працівники КВК (представники персоналу на об'єктах робіт); група патрулювання в районі дислокації КВК; черговий водій опе­ративного автомобіля; черговий електрик; оператор пульта опера­тивного зв'язку та сигналізації; черговий медпрацівник.

Свої обов'язки з нагляду за засудженими чергова зміна виконує без вогнепальної зброї. Разом із тим, чергова зміна для виконання своїх функцій забезпечується необхідними спеціальними й техніч­ними засобами та інвентарем: радіостанціями; ліхтарями; спеці­альними засобами сльозоточивої та дратівної дії; гумовими кийка-

334

335

ми; гамівною сорочкою; комплектом шоломів, бронежилетів, ава­рійно-рятувальним інструментом.

6. В установах виконання покарань організується проведення перевірок наявності засуджених. Такі перевірки здійснюються щоденно, уранці та ввечері у години, визначені розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі засудженими або після цього. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками. У нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально, без підняття засуджених. Для по­іменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями у спеці­ально відведених місцях. Від поіменної перевірки звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи, або звільнені через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на роботах, які залишити неможливо.

Персональні списки таких засуджених затверджуються на­чальниками установ виконання покарань. Перевірка їх наявності проводиться за місцем перебування. У негоду і при низькій темпе­ратурі, коли проведення таких перевірок на відкритому повітрі не бажане, вони можуть проводитися у приміщеннях відділень.

Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше ЗО хви­лин. На перевірках почергово повинні бути присутні начальники установ, їх заступники та керівники частин і служб. У разі вияв­лення відсутності засудженого інші засуджені залишаються на місці перевірки до з'ясування причин його відсутності.

Організація перевірок і відповідальність за них покладається: а) у житлових зонах — на ЧПНУ, начальників відділень і молод­ший інспекторський склад чергових змін; б) на виробничих об'єк­тах — на представників адміністрації установ виконання покарань, зайнятих на виробництві, і молодший інспекторський склад черго­вих змін. На тимчасових виробничих об'єктах, де працюють неве­ликі групи засуджених, — на начальників варт, молодший інспек­торський склад чергових змін, членів оперативних груп установи. Перевірки наявності засуджених у виправних колоніях макси­мального рівня безпеки з триманням засуджених у ПКТ, секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю, арештних домах, ПКТ (ОК) виправних колоній, а також у ДІЗО та карцерах організовуються покамерно. Перевірки проводяться з обов'язковим шикуванням засуджених та відвідуванням камер. Ве­чірні перевірки засуджених до довічного позбавлення волі здійсню­ються з відкриванням перших дверей камер та їх шикуванням.

З метою здійснення перевірки стану здоров'я засуджених та са­нітарного стану камер до проведення перевірок залучається черго­вий медичний працівник. Результати перевірки відображаються в документації ЧПНУ.

7. Наступною основною вимогою режиму відбування покаран­ня є виконання покладених на засуджених обов'язків. Те, що пра-

ва й обов'язки засуджених до позбавлення волі визначені у ст. 107 ІСВК України, безумовно, є позитивним кроком вперед чинного кримінально-виконавчого законодавства, оскільки визначення правил поведінки засуджених на рівні Закону, а не тільки незакон­ного нормативного акта — Правил внутрішнього розпорядку — спрямоване на реалізацію принципу законності у діяльності кри­мінально-виконавчих установ. Ст. 107 КВК уточнює, деталізує правове положення осіб, позбавлених волі, у порівнянні із загаль­ним правовим статусом засуджених, що визначений у главі 2 КВК. Отже, засуджені до позбавлення волі зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, роз­порядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засу­дженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна коло­нії і предметів, якими вони користуються при виконанні доруче­ної роботи, здійснювати за ними належний догляд і використову­вати їх тільки за призначенням; виконувати всі законні вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслугову­ванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком, до якого входять: І. Продукти харчування (будь-які продукти харчування (за винятком продуктів з простроченим терміном реалізації, кон­сервованих продуктів із м'яса, риби, овочів, фруктів, виготовле­них у домашніх умовах, продуктів, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та ті, що швидко псують­ся, а також спиртних напоїв та пива), та без обмежень тютюнові вироби фабричного розфасування, сигарети та чай. Засуджені мо­жуть зберігати при собі чай — без обмежень, тютюнові вироби — не більше ЗО пачок цигарок або махорки (решта здається на склад та видається засудженим), сірники — не більше 10 коробок; II. Пред­мети першої потреби та засоби особистої гігієни: одяг, головні убо­ри, взуття та постільні речі встановленого зразка за встановлени­ми нормами; натільна білизна (тепла і проста) — не більше двох комплектів; панчохи, шкарпетки та рукавиці — не більше двох пар; поясні ремені, кашне, носові хусточки, нитки та вироби з них; тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) — по одній парі; годинники ручні або кишенькові з некоштовних ме­талів (1 шт.); дзеркало, бритви електричні або механічні, а також безпечні з касетними головками, запальнички разового викорис­тання; електрокип'ятильники побутові промислового виробни­цтва до 0,5 КВт (1 шт.); засоби особистої гігієни (мило, зубний по­рошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, Шампунь), спеціальні засоби гігієни для жінок; підручники і учбо­ве приладдя, література та періодичні видання, у т.ч. релігійного

336

337

змісту (до 10 примірників), письмовий папір, зошити, прості олів­ці, авторучки, чорнило, стержні (з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів), конверти, марки, листівки; шашки, шахи, доміно, нарди (по одному комплекту); щітки для одягу та взуття, крем для взуття; поліетиленовий посуд, кухоль, ложка, пластма­сові футляри для окулярів, мила та зубних щіток; натільні хрести­ки та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріа­лів; спортивні костюми (один); для жінок, крім того, халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні па­кети, защіпки, вата, косметика, крем для обличчя та рук.

Засудженим дозволяється зберігати копії вироків та ухвал су­дів. У бандеролях з продуктів харчування дозволяється отримува­ти сухі кондитерські вироби, предмети першої потреби, зберігати які не заборонено. Засудженим, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері, придбання та зберігання продуктів харчування і предметів першої потреби заборонено.

Загальна вага предметів і речей, які належать засудженому, у всіх випадках не повинна перевищувати 50 кг (з урахуванням тих, що містяться на складі).

Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання в уста­новах виконання покарань, але які перебувають у засуджених в асортименті та кількості понад установлених норм, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що складається акт. Акт обов'язково підписує засуджений, у якого були вилучені речі понад встановленої кількості, та особа, яка прийняла ці речі на склад.

Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі, знадоб­ляться засудженим і не будуть перевищувати встановленого асорти­менту та кількості, вони на підставі заяви видаються власникам.

8. Згідно з кримінально-виконавчим законодавством України виявлені в засуджених гроші і цінні речі вилучаються і за рішен­ням суду можуть бути передані в дохід держави. Вилучені гроші і цінні речі згідно з протоколом посадової особи, яка їх вилучила, негайно, але не пізніше трьох діб, здаються ЧПНУ до бухгалтерії. Вилучене реєструється у спеціальному журналі. Якщо через кон­кретні умови буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей і цінних речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні речі здаються на склад або в бухгалтерію для збереження.

Предмети, вироби і речі, збереження яких заборонено або які придбані незаконним шляхом, перелік яких визначений норма­тивно-правовими актами Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань, підлягають вилученню і зберіганню. Речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави.

Про вилучення предметів, виробів і речей посадовою особою установи виконання покарань складається протокол, а за фактом

вилучення предметів, виробів і речей, які могли б бути використа­ні із злочинною метою, проводиться розслідування.

9. Окремі правила поведінки засуджених, зокрема, визначені у ч. 4 ст. 107 КВК України, носять характер заборони, що, власне, відображає притаманну позбавленню волі кару, тобто показує, яких же обмежень прав і свобод зазнають особи, позбавлені волі.

10. Відбування покарання, коли засуджені зазнають обмежень своїх прав і свобод, знаходить свій прояв не тільки у виконанні по­кладених на засуджених обов'язків, але й у реалізації їхніх прав і законних інтересів, що теж є однією з основних вимог режиму. Пе­релік прав засуджених до позбавлення волі, що міститься у ст. 107 КВК, не є вичерпним, тому зрозуміло, що Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань доповнюють цей перелік, наприклад, правом засуджених на особисту безпеку, правом від­правляти поштою або передавати родичам особисту літературу і періодичні видання, правом придбавати для загального користу­вання за рахунок коштів, які знаходяться на особистих рахунках, телевізори та холодильники.

11. Органічним продовженням попередньої основної вимоги ре­жиму є забезпечення безпеки засуджених і персоналу. Таким чи­ном, праву засуджених на особисту безпеку (ст. 10 КВК) кореспон­дує обов'язок адміністрації установ виконання покарання своєю діяльністю створити та забезпечити стан захищеності життєво важливих інтересів як осіб, позбавлених волі, так і персоналу. Без­пека є фундаментальною основою функціонування кримінально-виконавчої системи, у складі якої, до речі, тепер є колонії міні­мального, середнього та максимального рівня безпеки. Безпека є властивістю кримінально-виконавчої системи, організованої на принципах цілісності та сталих зв'язків між її структурними під­розділами. Кримінально-виконавча система, таким чином, є сис­темою забезпечення безпеки суб'єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності, спрямованої на реалізацію обмежень прав та свобод, притаманних покаранню. Загроза кримінально-вико­навчій безпеці є відхиленням від кримінально-виконавчої діяль­ності, від порядку виконання та відбування покарання, посяган­ням на правове становище учасників кримінально-виконавчих правовідносин. Отже, забезпечення кримінально-виконавчої без­пеки є гарантією, необхідною специфічною умовою існування кри­мінально-виконавчої системи. На забезпечення безпеки засудже­них спрямований нагляд за ними, профілактична та оперативно-розщукова діяльність в колоніях, застосування технічних засобів нагляду й контролю.

12. Основною вимогою режиму є необхідність роздільного три­мання різних категорій засуджених. На виконання цієї вимоги ре­жиму спрямована діяльність Комісії з питань розподілу, направ­лення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених

338

339

до позбавлення волі, яка вирішує відповідні питання, керуючись Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженою Державним департаментом України з питань вико­нання покарань. У подальшому в процесі виконання-відбування покарання в колоніях здійснюється, як це визначено ст. 92 КВК України, роздільне тримання різних категорій засуджених.

13. Основними вимогами режиму в місцях позбавлення волі пе­редбачені різні умови тримання засуджених залежно від виду коло­нії, який призначається відповідно до характеру та ступеня су­спільної небезпеки вчиненого злочину, особи та поведінки засудже­ного. Таким чином, диференціація умов тримання засуджених перш за все залежить від виду установи виконання покарань та встановленого у ній режиму. Чим більш тяжким є злочин, чим більшою є суспільна небезпека злочинного діяння та особи засу­дженого, тим більш жорсткими повинні бути умови тримання з ме­тою посилення карального впливу. Тому, наприклад, умови три­мання вперше засуджених за злочини невеликої та середньої тяж­кості в колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання, менш суворі, ніж в колоніях середнього рівня безпеки.

Умови тримання засуджених не можуть залишатися незмінни­ми протягом всього строку відбування покарання. Педагогічні принципи карально-виховного впливу на засуджених, раціональ­ного застосування виховних заходів та стимулювання право слух­няної поведінки вимагають зміни умов тримання залежно від ре­зультатів виправлення. Одним з критеріїв його визначення висту­пає поведінка засуджених (дивись коментар до статей 101, 101 КВК України), залежно від якої і змінюються умови тримання.

14. Засобами забезпечення режиму в місцях позбавлення волі крім охарактеризованих вище охорони, нагляду є також технічні засоби нагляду й контролю, оперативно-розшукова діяльність, ре­жим особливих умов у колоніях, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, а також залучення сил і засо­бів колонії, органів і установ виконання покарань для підтриман­ня правопорядку в установах виконання покарань.

15. Частиною 2 ст. 102 КВК України визначено, що «режим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засу­джених за свою поведінку й усвідомленню людської гідності». Це положення цілком відповідає рекомендаціям, які містяться у Мі­німальних стандартних правилах поводження із засудженими та Європейських тюремних правилах, відповідно до яких прийнятий в установі режим повинен прагнути зводити до мінімуму різницю між життям у в'язниці й життям на волі. Отже, для дотримання даних рекомендацій життя засуджених повинне відповідати тому життєвому рівню, який у даний час характерний для нашого су-

спільства. У 2005 р., наприклад, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць був встановлений у розмірі 453 грн., видатки на тримання однієї особи, позбавленої волі, складали приблизно половину цієї суми.

У відповідності зі ст. 25 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний підхід і необхідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров'я й добробуту. Прикладом втілення цих положень у національне законодавство є ст. 48 Кон­ституції України, відповідно до якої кожен громадянин України (а засуджені до позбавлення волі продовжують залишатися гро­мадянами України) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в ст. 49 Кон­ституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування осіб, позбавлених волі, відноситься до найбільш істотних умов від­бування покарання. У свою чергу порядок і умови виконання й відбування покарання складають режим позбавлення волі.

16. В колоніях, на відміну від того безладного способу життя, що у підсумку привів особу в місця позбавлення волі, ритм життя засуджених є чітко налагодженим, розміреним, завдяки суворо регламентованому розпорядку дня, який включає в себе час під­йому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на робо­ту, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчан­ня, виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих захо­дів. Обов'язковими елементами розпорядку дня незалежно від за­йнятості засуджених на виробництві, оперативної обстановки, пори року є безперервний восьмигодинний сон засуджених і на­дання їм особистого часу від 1 до 2 годин. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань містять Типовий розпо­рядок дня засуджених, де у годинах та хвилинах визначається, чим займаються засуджені на протязі доби. В кожній установі ви­конання покарань розпорядок дня складається з урахуванням міс­цевих умов, тривалості дня та затверджується начальником уста­нови. Розпорядок дня установи передбачає не тільки зайнятість засуджених, але й порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі медичної частини, лаз-ні-пральні, перукарні, крамниці, їдальні.

17. Наближення умов відбування покарання до рівня життя на свободі в колоніях ґрунтується й на тезі, що ізоляція як необхід­ний атрибут позбавлення волі в колоніях не є абсолютною. Засу­джені мають можливість мати контакти з зовнішнім світом у ви­значених кримінально-виконавчим законодавством формах (шля­хом побачень як із родичами, так і з іншими особами, їм надається

340

341

можливість у деяких випадках виїжджати за межі колоній, дозво­ляється мати телефонні розмови, одержувати посилки, передачі і бандеролі, листуватися), також їм створюються необхідні житло­во-побутові умови (дивись коментар до статті 115 КВК України).

Стаття 103. Технічні засоби нагляду і контролю

1. Адміністрація колонії має право використовувати аудіовізу­альні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством поряд­ку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.

2. Адміністрація колонії зобов'язана повідомити засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

3. Перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх використання визначаються нормативно-правовими актами Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань.

1. До засобів забезпечення режиму в місцях позбавлення волі крім охарактеризованих вище, відносяться також технічні засоби нагляду й контролю.

Ст. 103 КВК передбачає, що для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку вико­нання покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених адміністрація колонії має право використовувати аудіо­візуальні, електронні й інші технічні засоби (інженерно-технічні засоби охорони, засоби службового зв'язку, сигналізаційні засоби оповіщення, охоронне освітлення, гучномовний зв'язок і т. ін.). Наприклад, в колонії застосовуються такі технічні засоби охорони, як стаціонарні й пересувні засоби виявлення, що є сукупністю тех­нічних систем, датчиків і пристроїв обробки, передачі та подання інформації про порушника чи заборонені предмети або речовини.

2. Інженерно-технічні засоби охорони (далі — ІТЗО) призначені для посилення надійності охорони об'єктів, ізоляції засуджених та нагляду за ними, а також для інженерно-технічного забезпечен­ня інших завдань, які виконують відділи нагляду та охорони уста­нов виконання покарань.

Основними функціями ІТЗО Державний департамент України з питань виконання покарань називає: виявлення засудженого (по­рушника) при різноманітних способах подолання ним лінії охоро­ни або при несанкціонованому виході із спеціальних будівель та транспортних засобів; затримання засудженого в межах забороне­ної зони об'єкта на час, необхідний для дій варти та чергового на­ряду, а також попередження або припинення втечі; підвищення ефективності служби чергового наряду по підтриманню установле­ного режиму тримання засуджених; оповіщення варти і чергового наряду про надзвичайні події на об'єкті, який охороняється.

У спеціальній літературі вказується, що успішне виконання функцій досягається: утворенням комплексів ІТЗО на об'єк­тах ВТК; відповідністю способу охорони ступеня оснащення об'єк­та ІТЗО; маскуванням відповідних ІТЗО, обмеженням кола осіб, які допущені до встановлення та експлуатації ІТЗО; своєчасним плануванням будівництва, реконструкції ІТЗО та повним вико­нанням заходів з їх експлуатації; своєчасним та повним матеріаль­но-технічним забезпеченням робіт з впровадження, ремонту і тех­нічного обслуговування ІТЗО; закріпленням усіх ІТЗО та місцевос­ті на якій вони встановлені, за конкретними посадовими особами; здійсненням постійного контролю посадовими особами за ходом будівництва, реконструкції і експлуатації ІТЗО та своєчасним усу­ненням виявлених недоліків; твердим знанням начальницьким складом ВТК та особовим складом відділів з охорони і нагляду ІТЗО, правил експлуатації та мір безпеки при їх використанні; ви­хованням у співробітників ВТК почуття відповідальності за під­тримання ІТЗО у постійній готовності до застосування; вивченням і розповсюдженням передового досвіду впровадження та експлуа­тації ІТЗО, розвитком наукової, раціоналізаторської і винахід­ницької роботи, яка спрямована на вдосконалення застосування та підвищення якості технічної експлуатації ІТЗО.

3. У спеціальній літературі ІТЗО поділяються на інженерні і технічні.

До інженерних засобів охорони відносяться: а) огорожі об'єктів, які охороняються, споруди і конструкції на постах; б) інженерні за­горожі; в) споруди і конструкції на контрольно-перепускних пунк­тах (далі — КПП); д) споруди і конструкції на внутрішній території об'єкта; є) освітлювальні установки; ж) засоби механізації та авто­матизації; з) споруди і конструкції в транспортних засобах. До тех­нічних засобів охорони відносяться: а) засоби виявлення; б) засоби службового зв'язку; в) сигналізаційні засоби оповіщення; г) засоби контролю (контролери); д) засоби електроживлення технічних за­собів охорони.

ІТЗО обладнуються об'єкти виправних колоній та транспортні засоби для перевезення засуджених. Відповідальність за стан і технічну експлуатацію ІТЗО покладається на управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях та начальників колоній. Обладнання об'єктів установи ІТЗО, їх технічне обслуговування та ремонт проводяться силами і засобами виправних колоній. Облад­нання контрагентських об'єктів, де використовується праця засу­джених, ІТЗО, їх технічне обслуговування і ремонт за визначен­ням Державного департаменту України з питань виконання пока­рань проводиться силами і засобами відповідного господарського органу або колонією за рахунок господарського органу.

4. Огорожі використовуються для вигороджування території об'єктів охорони, заборонених зон і вивідних коридорів. До ого-

342

343

рож відносяться паркани суцільного заповнення дерев'яної, це­гельної, залізобетонної або змішаної конструкції, а також паркани із колючого дроту, металевої сітки та ґрат. Основна огорожа буду­ється по периметру об'єкта. Вона призначена для заборони прохо­ду осіб і проїзду транспорту за межами КПП, а також для визна­чення лінії охорони та ускладнення спостереження за територією об'єкта з зовнішньої сторони. У якості основної огорожі застосову­ються паркани суцільного заповнення.

До споруд та конструкцій на постах відносяться: а) спостережні майданчики, вежі, постові будки; б) стежки нарядів та фахівців ІТЗО; в) контрольно-слідові смуги; г) розмежувальні та контрольні знаки;д)оборонні споруди.

Інженерні загорожі — це споруди і конструкції, які встановлю­ються на місцевості в межах заборонених зон, в спеціальних будів­лях, інженерних комунікаціях та у середині об'єктів, які охороня­ються, з метою ускладнити засудженому здійснити втечу. Інже­нерні загорожі поділяються на противтечові та протитаранні. За конструктивним виконанням вони можуть бути постійними і пе­реносними.

До постійних противтечових загорож відносяться паркани су­цільного заповнення та з колючого дроту, паркани із металевої сіт­ки і ріжучої стрічки, металеві ґрати, щити, чарункуваті пробки та бетонні перемички. До переносних противтечових загорож відно­сяться рогатки і дротові спіралі.

До постійних протитаранних загорож відносяться цоколі основ­них огорож з додатковими стійками, бар'єри, шлагбауми, упори, металеві їжаки, рови та інші пристрої, які виключають можли­вість їх подолання транспортними засобами. Стійки інженерних споруд в забороненій зоні об'єкта повинні встановлюватись у ша­ховому порядку відносно одна одної.

До переносних протитаранних огорож відносяться гальмові башмаки та затискачі — укосини.

5. Контрольно-перепускним пунктом називається місце, яке об­ладнано для перевірки та пропуску людей і транспорту. За призна­ченням КПП поділяються на: КПП для пропуску людей; КПП для пропуску автомобільного транспорту; КПП для пропуску заліз­ничного транспорту.

На КПП, як правило, будується приміщення і обладнується контрольний майданчик.

На КПП для пропуску людей і автомобільного транспорту спо­руджується будівля зі шлюзом (контрольним майданчиком) та операторською, винесеною над верхнім поверхом в бік внутріш­ньої території виправної колонії. Вибір будівлі КПП залежить від характеру об'єкта, який охороняється, наповнення установи вико­нання покарань та її виду. Будівля КПП розташовується поза те­риторією об'єкта таким чином, щоб його тильна сторона співпада-

344

ла з лінією охорони (основною огорожею). В будівлі передбачають­ся: вартове приміщення, шлюз, прохідний коридор, кімнати чатового КПП, зберігання і видачі посилок, побачень та обшуку засуджених, операторська, щитова, майстерня ІТЗО, акумулятор­на, кімната для приготування та зберігання лугу, а також службо­во-побутові приміщення установи. В будівлях КПП кімнати, які відвідують засуджені, розташовуються зі сторони жилої зони і від­діляються капітальною армованою стіною від кімнат, які не від­відують засуджені.

6. До споруд та конструкцій на внутрішній території об'єкта відносяться: коридори, які проглядаються, та ізольовані ділянки; приміщення в будівлі ПКТ і ДІЗО; приміщення в будівлі чергового помічника начальника установи майданчики для шикування за­суджених.

7. Освітлювальні установки призначені для охоронного освіт­лення забороненої зони й робочого освітлення місць несення служ­би. До них відносяться освітлювальні прилади, електричні освіт­лювальні мережі й резервні джерела живлення (дизель-генерато­ри). В якості джерела світла освітлювальних приладів застосову­ються лампи накалювання й люмінесцентні лампи. Освітлювальні прилади розподіляються на освітлювачі та прожектори. Електрич­ні освітлювальні мережі являють собою сукупність повітряних і кабельних ліній, електрообладнання, електроустановчих апаратів і електромонтажних виробів.

Освітлювальні установки повинні забезпечувати: а) створення необхідної освітленості забороненої зони і місць несення служби (норми освітленості приведені в таблиці); б) роздільне або одночас­не включення ділянок охоронного освітлення; в) включення діля­нок освітлення вручну або автоматично при спрацьовуванні засобів виявлення; г) управління охоронним освітленням з операторської, а при її відсутності — з вартового приміщення: д) автоматичне та ручне перемикання джерел живлення; є) надійність, безпечність та зручність обслуговування.

8. Засоби механізації і автоматизації призначені для покращан­ ня умов несення служби і підвищення пропускної можливості КПП. До них відносяться приводи різноманітного призначення і конструкції, замкові і запірні пристрої; шляхові й кінцеві вимика­ чі, кнопкові пости управління.

Засоби механізації і автоматизації повинні забезпечувати: а) дис­танційне відкривання та закривання воріт і шлагбаумів; б) управ­ління протитаранними упорами, замковими і запірними пристро­ями дверей; в) можливість переходу на ручне управління; г) надій­ність, безпеку, і зручність обслуговування.

Крім цього засоби автоматизації повинні забезпечувати автома­тичну фіксацію й світову індикацію крайніх положень воріт, шлаг­баумів і протитаранних упорів.

345

9. Засоби виявлення призначені для подачі сигналу про вияв­лення ними засудженого (порушника) чи заборонених речей. Засо­би виявлення встановлюються в забороненій зоні об'єкта, на КПП і на внутрішній території об'єкта. До засобів виявлення відносять­ся технічні системи, прилади та датчики.

За конструктивним виконанням вони можуть бути стаціонар­ними і пересувними. Засоби виявлення за бойовим застосуванням поділяються на: а) засоби виявлення порушників; б) засоби вияв­лення заборонених предметів.

Засоби виявлення повинні забезпечувати: виявлення засудже­ного (порушника) при його спробі подолати лінію охорони по пери­метру об'єкта; виявлення засудженого при його несанкціоновано­му виході зі спеціальної будівлі або транспортного засобу; вияв­лення засудженого, який сховався у транспортному засобі з метою учинення втечі; виявлення забороненого металевого предмета при спробі пронести його через пункт контролю (обшуку засуджених); достовірність виявлення з завданою вірогідністю при допустимому рівні перешкод; подачу сигналу про виявлення в формі, зручній для перетворення з наступним оповіщенням варти чергового наря­ду з вказівкою місця і часу порушення; подачу сигналу при спробі їх блокування або виводу з ладу; надійність, безпеку та зручність обслуговування.

10. Система виявлення — це сукупність датчиків і пристроїв об­ робки, передачі та подання інформації про порушника (заборонені речі). Пристрої, які входять до складу системи виявлення, за міс­ цем розташування поділяються на станційні і зовнішні. До стан­ ційних пристроїв відносяться пульти, апарати, мнемосхеми (таб­ ло) та розподільчі пристрої. До зовнішніх пристроїв відносяться датчики (чутливі елементи) і з'єднувальні лінії (проводи, кабелі, зовнішні розподільчі пристрої).

Системи виявлення поділяються на сигнально-загороджуваль­ні, які мають в якості чутливих елементів паркани спеціальної конструкції, і сигнальні, у яких чутливі елементи не є перешко­дою на шляху руху порушника.

11. Прилад виявлення — це автоматичний пристрій, який за­безпечує виділення, обробку та представлення інформації про по­рушника (заборонені речі) безпосередньо на місці встановлення пристрою.

12. Датчик виявлення — це пристрій, який складається з чут­ливого елемента, що використовує той чи інший фізичний прин­цип виявлення, схеми виділення і перетворення корисного сигна­лу до виду, зручного для подальшої обробки.

За принципом дії датчики поділяються на генераторні (вібра­ційні, теплові, хімічні) і параметричні (електромеханічні, радіо-променеві, ємнісні, магнітномодуляційні і фотопроменеві). Зоною виявлення датчика називається обмежена по висоті (глибині), ши-

рині та довжині частина простору, в якому при доступному рівні перешкод з завданою вірогідністю виділяється інформація про по­рушника або заборонені речі. Сукупність зон виявлення одного чи декількох типів датчиків, встановлених певним порядком на об'єкті охорони, утворює рубіж виявлення. Рубіж виявлення для більш точного визначення місця його порушення поділяється на ділянки. Довжина ділянок залежить від тактико-технічних даних датчиків, рельєфу місцевості, конфігурації забороненої зони об'єк­та охорони і не повинна перевищувати 200 м.

13. До засобів службового зв'язку відносяться лінії зв'язку, абонентські пристрої, комутатори і станції оперативного зв'язку, установки гучномовного зв'язку, пристрої телефонного зв'язку в системах технічних засобів охорони і переносні радіостанції. Службовий зв'язок організовується у всіх видах служби як у се­редині варт і чергових змін нагляду та безпеки, так і між ними. Спосіб і вид зв'язку визначається старшим начальником і зале­жить від характеру завдань, які виконуються, віддалення варт і чергових змін від відділів, а також від наявності сил і засобів.

14. Сигналізаційні засоби оповіщення призначені для подачі світлового та звукового сигналів про напад, надзвичайні обстави­ни на об'єктах охорони для виклику посадових осіб, а також для збору особового складу по тривозі. Засоби оповіщення складають­ся з викличних пристроїв (оповіщучів, кнопок, тумблерів, при­йомних апаратів, дзвінків, ревунів, сирен, гучномовців) і з'єдну­вальних ліній.

Прийомні апарати можуть встановлюватись окремо або входи­ти до складу пульту управління технічними засобами охорони. Для візуального відображення інформації і контролю за сигнала­ми, що надходять, застосовуються мнемосхеми (світлове табло). Напруга в ланцюгу викличних пристроїв засобів оповіщення не повинна перевищувати 42 В.

15. До засобів електроживлення відносяться джерела змінного та постійного струму, випрямлячі, стабілізатори, розподільні і за­ рядно-розрядні пристрої, комутаційні і установчі апарати, лінії

живлення.

Засоби електроживлення повинні забезпечувати: установлену потужність всіх споживачів технічних засобів охорони; аварійне живлення засобів виявлення на протязі 16 годин: стабільність на­пруги в межах норм, встановлених для технічних засобів охорони; Роздільне живлення засобів виявлення від інших споживачів; контроль та параметри напруги й струму; захист джерел струму ^В1Д коротких замикань і перевантажень; автономне й ручне пере­микання джерел живлення; надійність, безпеку й зручність обслу­говування.

16. До об'єктів установ виконання покарань відносяться жит­ лові зони і виробничі об'єкти. Об'єкти колоній за належністю поді-

346

347

ляються на власні та контрагентські, а за дислокацією — на міські та позаміські. До міських відносяться об'єкти установ виконання покарань, розташовані в межах міста, робітничого містечка, сели­ща міського типу.

Виробничий об'єкт, відокремлений від житлової зони коридо­ром, який проглядається, називається суміжним виробничим об'єктом (зоною). Виробничі об'єкти в залежності від тривалості часу роботи на них засуджених поділяються на постійні, тимчасо­ві та короткочасні.

Територія установи виконання покарань поділяється на локаль­ні зони і на ізольовані ділянки. Житлові, комунально-побутові, ви­робничі будівлі та інші споруди колонії розташовуються не ближче 15 м від основної огорожі. Вікна будівель, які виходять в забороне­ну зону об'єкта, при необхідності обладнуються металевими решіт­ками або непрозорим матеріалом. До постійних об'єктів колонії відносяться житлові зони та постійні виробничі об'єкти. Вони об­ладнуються інженерно-технічними засобами, до складу яких вхо­дять ІТЗО в забороненій зоні, на КПП і на внутрішній території.

Основна огорожа представляє собою загорожу суцільного запов­нення висотою не менше 3 м. Огорожа внутрішньої забороненої зони представляє собою огорожу з колючого дроту, металевої сітки (ґрат) висотою не менше 2 м. Зовнішня заборонена зона огороджу­ється маскувальною загорожею суцільного заповнення висотою не менше З м (на позаміських об'єктах може виконуватись з колючо­го дроту). Всі хвіртки для проходу в зовнішню заборонену зону об­ладнуються датчиками виявлення і замковими пристроями. Сиг­нали від датчиків виявлення поступають в кімнату начальника варти, а від хвірток рубежу виявлення та хвірток загорожі проти втеч — в операторську. Попереджувальні знаки кріпляться до сті­йок огорожі внутрішньої та зовнішньої заборонених зон через кожні 50 м і на кутах огорожі. Розмежувальні знаки встановлю­ються на стиках меж постів і ділянок засобів виявлення. Знаки меж постів встановлюються на основній огорожі. В темний період доби вони повинні підсвічуватися. Знаки ділянок ТЗО встановлю­ються на огорожі зовнішньої забороненої зони на висоті 1,5 м.

Спостережні вежі (майданчики) обладнуються засобами зв'яз­ку, кнопкою тривожної сигналізації, сигнальним блокуванням дверей, замковим пристроєм, керованим прожектором і блискав­ковідводом. Вежа (майданчики) не повинна впливати на засоби ви­явлення. При обладнанні спостережної вежі над основною огоро­жею для проходу на стежку наряду (варти) встановлюється пере­хідний трап через противтечову загорожу. При обладнанні май­данчика для спостережень на лінії противтечової загорожі її крила повинні виходити за межі кута основної огорожі.

17. Як визначає Державний департамент України з питань ви­конання покарань, раніше застосування технічних засобів стри-

348

мувалось відсутністю правової бази їх використання, зараз вона створена. Нині є і велика кількість різних розробок технічного ха­рактеру, але їх впровадження стримується факторами фінансово-економічного характеру. Слід підкреслити, що всі технічні новин­ки нагляду та контролю можуть використовуватись на практиці установ виконання покарань лише тоді, коли вони пройшли необ­хідні випробування та є висновок про безпеку й ефективність їх застосування. Лише у цьому випадку Державний департамент Ук­раїни з питань виконання покарань дає рекомендацію про можли­вість їх застосування, ініціатива адміністрації установи тут є не­припустимою.

Адміністрація установ виконання покарань зобов'язана під роз­пис повідомляти засуджених про застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду та контролю з ме­тою попередження втеч та інших злочинів, порушень встановлено­го порядку відбування покарання, а також для отримання необхід­ної інформації про засуджених.

Застосування різноманітних технічних засобів позитивно впли­ває на підтримку на належному рівні правопорядку в установах виконання покарань, забезпечуючи належну безпеку персоналу та засуджених.

Стаття 104. Оперативно-розшукова діяльність в колоніях