Глава 11 виконання покарання у виді конфіскації майна

Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове по­карання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відпо­відну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не про­водилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюєть­ся Державною виконавчою службою за місцезнаходженням май­на відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (606-14 ).

1. Згідно із ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Як і покарання у виді штрафу, покарання у виді

172

173

конфіскації майна відноситься до майнових покарань, тобто обме­женню підлягають виключно майнові права засуджених.

2. Покарання у виді конфіскації майна до неповнолітніх не за­стосовується (ст. 98 КК України).

3. На відміну від штрафу, який може бути сплачений (або при­мусово стягнутий) з майна, придбаного засудженим як до моменту винесення вироку, так і після цього, конфіскація поширюється лише на майно, придбане до моменту засудження або і після цього, але на кошти, що підлягали конфіскації за вироком.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» суд може вирішувати питання про звер­нення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення виро­ку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності вико­нання вироку. Тобто, у тих випадках, коли після виконання виро­ку в частині конфіскації майна виявляється неконфісковане май­но, воно може бути вилучене лише за умови, якщо воно: а) було отримане засудженим до постановлення вироку; б) отримане після постановлення вироку, але на кошти, які підлягають конфіскації; в) не закінчились строки давності обвинувального вироку, вста­новлені ст. 80 КК України.

4. Конфіскація майна та штраф розрізняються і за ступенем ре­пресивності. Так, конфіскація може бути звернена на все майно, що перебуває у власності засудженого, або на значну його частину. Виняток складає лише майно, що входить до переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчи­ми документами. Обсяг позбавлення права власності при застосу­ванні штрафу значно менший, його межі зазначені в санкціях ста­тей Особливої частини КК України. Крім того, закон вимагає, щоб при призначенні штрафу враховувався майновий стан винного.

5. У системі покарань КК України конфіскація майна передба­чена виключно як додаткове покарання і встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Тобто конфіскація майна завжди поєднана з реальним відбуванням засудженим таких по­карань, як позбавлення волі на певний строк або довічне позбав­лення волі. Чинне законодавство не передбачає заміну покарання у виді конфіскації майна іншим покаранням внаслідок неможли­вості його виконання.

6. Конфіскація означає вилучення майна. Згідно з п. 4 постано­ви Пленуму Верховного Суду СРСР від 29 вересня 1953 року № 7 «Про судову практику по застосуванню конфіскації», заміна кон­фіскації майна грошовою сумою, рівною вартості цього майна, не

174

допускається, тобто майно повинне вилучатися винятково в нату­ральному вираженні. На відміну від цього, штраф є грошовим стягненням; право вирішувати, за рахунок якого конкретно майна сплачувати присуджену суму штрафу, залишається за засудже­ним. І лише у разі невиконання засудженим добровільно даного покарання, штраф може бути стягнутий примусово в порядку, встановленому законом.

7. На відміну від неможливості сплати штрафу, коли допуска­ється його заміна іншим покаранням, законодавством не передба­чено можливості заміни покарання у виді конфіскації майна ін­шим покаранням. Крім того, законом не передбачено можливості відстрочки або розстрочки виконання цього покарання, а також добровільного його виконання. Головне, що поєднує покарання у виді штрафу і конфіскації майна, це те, що вони повинні позбавля­ти права власності засудженого, тобто їхнім застосуванням повин­но погіршуватися майнове становище засудженого.

8. Ефективність виконання покарання у виді конфіскації май­на залежить від того, наскільки своєчасно і повно вжито заходів для забезпечення виконання вироку. Так, згідно з ч. 2 ст. 125 КПК України в справах про злочини, за які кримінальним законом пе­редбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необ­хідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині мож­ливої конфіскації майна, склавши про це постанову. При цьому слідчий може доручити органам дізнання провести розшуково-оперативні заходи, спрямовані на виявлення майна, що може бути об'єктом стягнення в процесі виконання конфіскації.

9. Згідно із ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позо­ву і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи пі­дозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відпові­дальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не зна­ходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

10. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути пе­ редане на зберігання представникам підприємств, установ, органі­ зацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримі­ нальну відповідальність за його незбереження. Не підлягають опи­ сові предмети першої потреби, що використовуються особою, в якої проводиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до КК України. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується осо­ бою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст.

175

який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою. На­кладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

11. Згідно із ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі від­сутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцем знаходження майна відповідно до Закону Укра­їни «Про виконавче провадження».

12. На практиці суди часто зіштовхуються із ситуаціями, коли майно, що підлягає конфіскації, до моменту виконання вироку знаходиться в різних місцях, у декількох осіб. У таких випадках на всі необхідні для виконання вироку документи повинні видава­тися дублікати, які потім мають направлятися у відповідні відділи Державної виконавчої служби України.

На цьому ж етапі виконання вироку суду в частині конфіскації майна повинні бути вчасно вжиті заходи для забезпечення прав і законних інтересів стягувача, яким тут виступає держава. Тому одночасно з направленням зазначених вище документів державно­му виконавцю суд, що ухвалив вирок, письмово сповіщає про май­бутню конфіскацію відповідну фінансову установу, на території якої знаходиться майно засудженого.

13. Характеризуючи взаємозв'язок забезпечення виконання покарання і виконавчого провадження, можна констатувати, що якщо підставою першого є потреба забезпечити виконання май­бутнього вироку в частині конфіскації майна, то підставою вико­навчого провадження є необхідність примусової реалізації винесе­ного вироку. Способи забезпечення можливої конфіскації майна вичерпно визначені в законі і не можуть бути розширені, як і ви­значені законом заходи примусового виконання.

Особливістю процесу забезпечення можливої конфіскації є те, що способи забезпечення можливого призначення даного пока­рання подібні до тих, що має право застосовувати державний ви­конавець до боржника, забезпечуючи виконання судових рішень. До цих способів належать накладення арешту на майно, його опис і передача на зберігання. Найбільш істотні відмінності між спосо­бами забезпечення можливої конфіскації майна і примусовими заходами, які реалізуються в процесі виконавчого провадження, полягають в тому, що способами забезпечення можливої конфіс­кації майна створюються гарантії можливого виконання, а при­мусовими заходами державного виконавця досягається саме ви­конання.

Разом з тим відносно процесу виконання покарання заходи забезпечення мають додатковий характер і відіграють допоміжну роль. Тому державному виконавцю після прийняття справи до провадження часто доводиться усувати недоліки, допущені слід­чими і дізнавачами в процесі накладення арешту на майно.

14. Процес виконання покарання у виді конфіскації майна по­дібний до процесу примусового виконання покарання у виді штра­фу, але має свої особливості. Згідно із ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відкриття виконавчого прова­дження за виконавчим документом про конфіскацію майна, строк для добровільного виконання не встановлюється, тобто законодав­ством передбачено негайне виконання виконавчих документів про конфіскацію майна. У зв'язку з цим згідно із ст. 25 вищезазначе­ного Закону, якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не піз­ніше наступного дня після одержання документів, зазначених у ст. 18 цього Закону. Крім того, за виконавчим документом про конфіскацію майна державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-денний строк з дня винесення по­станови про відкриття виконавчого провадження.

15. Після одержання виконавчого листа державний виконавець негайно перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опису майна не провадилося, дер­жавний виконавець вживає заходів до виявлення майна засудже­ного, що підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис цього майна. В разі застосування конфіскації всього майна — необ­хідно говорити про його розшук у різних місцях знаходження, і в цьому випадку загальний акт опису може складатися з актів опису в окремих приміщеннях, де мешкала особа, а також включати акти опису, проведені у гаражі або автомобілі, належних особі, тощо.

16. Згідно з п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій при конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Пер­ший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм. Тобто в цьому випадку не тільки боржник, а й податкові органи можуть виявити порушення законності під час проведення опису майна засудженого, що потребує негайного реа­гування на такі факти.

17. Якщо у державного виконавця крім виконавчого листа про конфіскацію майна є інші виконавчі документи про майнові стяг­нення з засудженого, то спочатку задовольняються у встановленій законом черговості пред'явлені до засудженого інші вимоги. По­рядок задоволення претензій до засудженого за рахунок його май-

176

177

на, що підлягає конфіскації, встановлений у ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження». Наприклад, у першу чергу можуть задовольнятися вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу — вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їхньому майну злочином; у третю чергу — вимоги щодо податків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування; у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги в порядку надходження виконавчих документів.

Іншими словами, лише після задоволення усіх вимог попере­дніх черг, що пред'явлені до засудженого, виникає можливість безпосередньо виконувати покарання у виді конфіскації майна. У цих нормах закріплене відоме положення, відповідно до якого при всіх умовах у першу чергу встановлюються і реалізуються відновлювальні і компенсаційні майнові правовідносини і лише потім — конфіскаційні.

18. На сьогодні порядок передачі конфіскованого майна фінан­совим органам регулюється постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 25 серпня 1998 р. № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у влас­ність держави, і розпорядження ним». Так, державні виконавці здійснюють облік, попередню оцінку, а також несуть відповідаль­ність за зберігання конфіскованого майна до передачі його для по­дальшого розпорядження. Безпосередня оцінка конфіскованого майна провадиться комісією, яка утворюється в складі державно­го виконавця, представників державних податкових інспекцій, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюють розпо­рядження цим майном. У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісії та у випадках, передбачених законодав­ством України, оцінка провадиться спеціалістами-експертами. За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та пе­редачі майна. Усі примірники акта підписуються членами комісії та затверджуються в термін не пізніше трьох днів після його скла­дання керівником чи заступником керівника відповідного відділу Державної виконавчої служби України.

19. Місцеві податкові інспекції на основі актів опису, оцінки та передачі майна забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до Державного бюджету виручки від реалізації майна, а також відповідних податків. Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації конфіс­кованого майна через торгові біржі та аукціони, безоплатної пере­дачі, знищення. Безпосередньо механізм розпорядження майном, що підлягає конфіскації за вироком суду, встановлено в п. 9 вище­зазначеного Порядку. Тобто самостійно вживати заходів з реаліза-

ції конфіскованого майна державний виконавець не вправі. У цьо­му одна з істотних відмінностей механізму примусового виконан­ня покарання у виді штрафу від процесу виконання конфіскації майна.

20. Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою щодо виконання вироку про конфіс­ кацію майна повертається суду, який постановив вирок. День над­ ходження до суду зазначених документів вважається моментом закінчення виконання вироку суду в частині конфіскації майна. Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відо­ мості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна. Так, по реалізованому майну такими відомостями є інфор­ мація про виручену суму, по майну, що передано безоплатно, — коли і кому воно передано.

Проте на практиці трапляються випадки, коли вирок суду, що набрав законної сили, повністю або в частині конфіскації майна скасовується, тобто виникає необхідність повороту виконання. Згідно з п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 у разі скасування рішення суду про конфіскацію майна або рішення іншого органу про перехід його у власність дер­жави орган, у розпорядження якого воно надійшло, повертає май­но або його вартість відшкодовується власникові в порядку, вста­новленому законодавством, у тому числі органами Державного казначейства.

21. На підставі Інструкції про порядок обліку, оцінки й реаліза­ції конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спад­коємства перейшло у власність держави, та скарбів, в разі скасу­вання вироку суду про конфіскацію майна повернення майна про­водиться податковим органом у 10-денний строк з дня подачі заяви про його повернення. До заяви додається завірена копія документа про скасування відповідним державним органом рішення, на осно­ві якого дане майно надійшло у власність держави, чи завірений у встановленому порядку витяг із цього документа. У разі, якщо до моменту подання заяви майно вже реалізоване, податкова інспек­ція у 5-денний строк пересилає документи відповідному фіноргану (про що повідомляє заявнику), який у 10-денний строк з дня одер­жання документів повинен відшкодувати вартість майна.

22. Повернення майна чи відшкодування його вартості прово­диться, якщо заява про це подана в податкову інспекцію не пізні­ше шести місяців з дня повідомлення зацікавленої особи про ска­сування рішення, на підставі якого це майно перейшло у власність держави. Після закінчення зазначеного строку заяви до розгляду не приймаються.

Повернення майна власникові проводиться в натурі, якщо май­но, передане торговельним та іншим організаціям для реалізації чи переробки, ще не реалізоване чи не перероблене. Якщо майно

178

179

вже реалізоване чи перероблене, власникові повертається із ко­штів відповідного бюджету сума вартості майна, фактично одер­жана від його реалізації без відрахування витрат, пов'язаних з ре­алізацією. Скарги на дії посадових осіб фінансових органів, пов'я­зані з відшкодуванням вартості реалізованого майна, що підлягає поверненню, подаються у вищестоящий фінансовий орган. Скарги розглядаються і рішення по них приймаються в строки, встановле­ні чинним законодавством.

23. Вимога про повернення майна, яке було передане безоплатно, чи відшкодування його вартості пред'являється зацікавленою осо­бою до тієї організації, яка прийняла це майно. Спори, що виника­ють з приводу майна, переданого безоплатно, вирішуються судом.

Тобто на відміну від механізму повернення сплаченої (стягне­ної) суми штрафу для повернення конфіскованого майна спеціаль­на ухвала суду не виноситься і виконавче провадження про повер­нення майна не порушується. Заява про повернення конфіскова­ного майна з процесуальним документом, який свідчить про скасування вироку суду, за яким здійснена конфіскація майна, по­дається безпосередньо до податкових органів, які від імені держа­ви виконували функцію стягувача.

24. Після повернення виконавчого листа про конфіскацію май­на до суду державний виконавець не здійснює цілеспрямовану ді­яльність по виявленню неконфіскованого майна. Таке майно може виявлятися органами дізнання і слідства під час розслідування ін­ших кримінальних справ, державним виконавцем під час здій­снення інших виконавчих проваджень. Можливість звернення стягнення на додатково виявлене майно, що підлягає конфіскації, відповідає принципу реальності виконання майнових покарань. Крім того, така можливість має на меті ще й попередження випад­ків приховування майна. Проте необхідною умовою для звернення стягнення на неконфісковане майно є відкриття нового виконавчо­го провадження.

25. Нерідко покарання у виді конфіскації майна не виконують­ся внаслідок бездіяльності самих державних виконавців, інших посадових осіб Державної виконавчої служби України. Враховую­чи це, у КК України в ст. 382 передбачено відповідальність за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації

1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах

180

чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній влас­ності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в по­рядку, встановленому законом.

1. У статті 49 КВК зазначено, що конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської ді­яльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, що передано засудженим в довірче управління.

2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утри­манні. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається у додатку до Закону України «Про виконавче провадження».

Так, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржнико­ві на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необ­хідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які перебувають на його утриманні: а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плат­тя), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків; б) взуття у кількості по одній парі літ­нього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків; в) білизна у кількості двох змін на кожну особу; г) по­стіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу; д) необхідний кухонний посуд; є) один холодильник на сім'ю; ж) меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення); з) всі дитячі речі;

2. продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці;

181

3. паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрі­вання приміщення протягом шести місяців;

4. одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються сільським господарством;

5. корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору но­вих кормів;

6. насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняно­го), та не знятий урожай — у осіб, які займаються сільським госпо­дарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стяг­нення);

7. інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в по­рядку, встановленому законом, зокрема главою 10 Закону Украї­ни «Про виконавче провадження», Цивільно-процесуальним ко­дексом України тощо.