3. У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповід­но до законодавства про страхування від нещасного випадку.

1.За даною статтею на власника підприємства за місцем відбу­ вання засудженими особами покарання у виді громадських робіт покладаються певні обов'язки, які у своїй сукупності складають дії по виконанню вимог вироку суду:

а) погодження з інспекцією переліку об'єктів, на яких засудже­ні особи відбувають громадські роботи, та видів цих робіт, що мо­жуть ними виконуватись; б) контроль за виконанням засуджени­ми особами визначених для них робіт та дотриманням правил тех­ніки безпеки; в) своєчасне повідомлення інспекції про ухилення засуджених осіб від відбування покарання та переведення їх на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського порядку; г) ведення обліку та щомісячне інформування інспекції про кількість відпрацьованих засудженими особами годин та їх ставлення до праці.

2. У разі систематичного несвоєчасного надання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відпові­ дальною особою за роботою та поведінкою засуджених осіб, а та­ кож невиконання інших вимог ст. 39 КВК України працівник ін­ спекції надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно зі ст. 382 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особових справ засуджених осіб.

Прокуророві направляються такі матеріали: подання; довідка працівника інспекції про допущені порушення власником підпри­ємства при виконанні покарання у виді громадських робіт і вжиті У зв язку з цим заходи; пояснення особи, яка здійснювала кон-

130

131

троль за роботою засудженої особи, або власника підприємства про причини допущення порушень; ксерокопії повідомлень про вихід засудженої особи на роботу в установлені дні; інші матеріали, що засвідчують допущені порушення.

3.Вищевказані дії службових осіб підприємств, установ чи ор­ ганізацій, у яких працюють засуджені до громадських робіт, утво­ рюють склад злочину, передбаченого ст. 382 КК України. Цей склад є формальним, а його об'єктивна сторона вичерпується ді­ янням, з моменту вчинення якого злочин визнається закінченим і яке полягає: а) або в невиконанні судового акту; б) або в перешко­ джанні його виконанню.

Невиконання обов'язків, встановлених у ст. 39 КВК України для власника підприємства, установи, організації або уповноваже­ного ним органу за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт, перешкоджає працівникам кримінально-виконавчих інспекцій забезпечити виконання судового рішення, тобто такі дії фактично носять характер перешкоджання виконан­ню судового акту, що і дає можливість притягнути відповідних службових осіб до кримінальної відповідальності.

4. Стаття, що коментується, передбачає три випадки, в яких можливо порушити питання про притягнення службових осіб до кримінальної відповідальності:

1)систематичне несвоєчасне надання інформації про виконан­ ня громадських робіт.

Зач. 1 ст. 39 КВК України власник підприємства, установи, ор­ганізації або уповноважений ним орган за місцем відбування за­судженим покарання у виді громадських робіт зобов'язаний вести облік та щомісячно інформувати інспекцію про кількість відпра­цьованих засудженими особами годин та їх ставлення до праці. Та­ким чином, підставою для направлення матеріалів до прокуратури з метою вирішення питання про порушення кримінальної справи буде несвоєчасне подання протягом щонайменше двох місяців ін­формації про стан виконання громадських робіт, оскільки систем­ність за загальним значенням передбачає вчинення двох та більше тотожних дій. При цьому вказані порушення повинні бути вчинені підряд (наприклад, неподання інформації у січні, потім у лютому). У тому разі, коли інформація не подавалась з розривом (напри­клад, неподана у січні, подана у лютому та знову неподана у берез­ні) не можна говорити про систематичність;

2)нездійснення контролю відповідальною особою за роботою та поведінкою засуджених осіб.

Ця підстава випливає з обов'язку власника підприємства, уста­нови, організації або уповноважений ним орган за місцем відбуван­ня засудженим покарання у виді громадських робіт здійснювати контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт та дотримання правил техніки безпеки (ч. 1 ст. 39 КВК України).

132

За загальним значенням контроль — це сукупність процесів у певній соціальній системі, за допомогою яких забезпечується від­повідність визначеним «зразкам» діяльності, а також дотримання обмежень у поведінці, порушення яких негативно позначається на функціонуванні системи; це системна та регулярна діяльність, ре­зультатом якої повинна стати законослухняна поведінка засудже­ного за місцем роботи, дотримання правил трудової дисципліни та розпорядку дня.

Обов'язок здійснення контролю за поведінкою засуджених хоча прямо в законодавстві не передбачений, але формально випливає з положень ст. 36 КВК України (про те, що виконання даного виду покарання здійснюється на основі контролю за поведінкою засу­джених) та ст. 39 КВК України (про те, що на ці органи та їх поса­дових осіб покладено обов'язок своєчасного повідомлення інспек­ції про ухилення засуджених осіб від відбування покарання та пе­реведення їх на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані наркотичного або токсичного сп'яніння, порушен­ня громадського порядку).

Нездійснення контролю є бездіяльністю, яка означає незастосування службовою особою підприємства, установи, організації за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських ро­біт, передбачених законом заходів, необхідних для здійснення тако­го контролю, за умови, що на цю службову особу покладено обов'я­зок (наприклад, за функціональними обов'язками чи службовими повноваженнями) і вона має реальну можливість здійснювати та­кий контроль. В першу чергу такий контроль є обов'язком органу (посадової особи), якому надано право прийняття на роботу (обран­ня, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. 3) невиконання інших вимог ст. 39 КВК України. До цих порушень можна віднести три випадки: 1) відмову у по­годженні з інспекцією переліку об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, та видів цих робіт, що можуть ними виконуватись; 2) відсутність або неналежне здійснення контролю за виконанням засудженими особами визначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки; 3) несвоєчасне повідомлен­ня інспекції про ухилення засуджених осіб від відбування пока­рання та переведення їх на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані наркотичного або токсичного сп'янін­ня, порушення громадського порядку.

Слід звернути увагу, що в законі не передбачено окремого термі­ну повідомлення інспекції про допущені засудженими порушення. Це дає формальну можливість службовим особам підприємства, Установи, організації за місцем відбування покарання у виді гро­мадських робіт здійснювати таке інформування один раз на місяць. Однак, виходячи з того, що вказані порушення є підставою для попередження засудженого або притягнення до кримінальної від-

133

повідальності, а подібні заходи реагування таку інформацію необ­хідно направляти до інспекції негайно, після виявлення факту. Так, наприклад, ухиленням від відбування покарання визнається невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністра­тивної відповідальності за правопорушення, які були учинені піс­ля письмового попередження. У цьому разі, якщо про вчинення протягом одного місяця двох порушень з числа вказаних інспекції стало відомо тільки при щомісячному інформуванні, — вона по­збавлена можливості винести попередження за кожне з них, що призводить до відсутності формальних ознак ухилення від відбу­вання покарання).

5. Оскільки засуджений до громадських робіт користується всі­ма правами людини та громадянина з обмеженнями, що визначені законом і встановлені вироком суду, законодавець не встановлює якогось спеціального порядку відшкодування такій особі шкоди, заподіяної здоров'ю під час виконання громадських робіт. Дане пи­тання вирішується на загальних підставах відповідно до законо­давства про страхування від нещасного випадку, що складається із: Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра­цездатності» , Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

Стаття 40. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт

1. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відпові­дальності, до нього кримінально-виконавчою інспекцією може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

2. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція надси­лає матеріали прокуророві для вирішення питання про притяг­нення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України (2341-14).

3. Ухиленням від відбування покарання у виді громадських ро­біт є:

невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністра­тивної відповідальності за правопорушення, які були вчинені піс­ля письмового попередження;

невихід більше двох разів протягом місяця на громадські робо­ти без поважних причин, а також допущення більше двох пору­шень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в не­тверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

4. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому криміналь­но-процесуальним законодавством.

1.За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відпові­ дальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної від­ повідальності (ч. 1 ст. 40 КВК України).

Виходячи з обов'язків, які покладаються на засуджених до гро­мадських робіт, порушенням порядку та умов відбування покаран­ня визнається: несумлінне ставлення до праці (зокрема, прогули, неналежне виконання покладеного обсягу робіт, брак в роботі тощо); відмова працювати на визначених для них об'єктах; непов­не відпрацювання (за відсутності поважних причин, наприклад, вагітності) встановленого судом строк громадських робіт; нез'яв­лення за викликом до інспекції; неповідомлення інспекції про змі­ну місця проживання; неявка на реєстрацію до інспекції; виїзд без дозволу інспекції за межі України; порушення громадського по­рядку (за умови документального підтвердження факту притяг­нення до адміністративної відповідальності), а також зникнення засудженого з метою ухилення від відбування покарання.

2. У разі допущення, навіть один раз, будь-якого з перелічених вище порушень, до засудженого повинно бути застосоване письмо­ве попередження про притягнення до кримінальної відповідаль­ності. Крім цього, за кожним фактом допущеного порушення за­суджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її осо­бової справи.

3. Ухиленням від відбування покарання вважаються: а) неви­конання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов від­бування покарання; б) притягнення до адміністративної відпові­дальності за порушення громадського порядку, які були вчинені після письмового попередження; в) невихід більше двох разів про­тягом місяця на громадські роботи без поважної причини; г) допу­щення більше двох порушень трудової дисципліни протягом міся­ця; д) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Ухилення від відбування покарання являє собою невиконання обов'язку (бездіяльність) щодо відбування покарання, вчинене особою, засудженою до даного покарання обвинувальним вироком

134

135

суду, який набув законної сили. Форми (способи) ухилення від по­карання можуть бути різними, й ухилятися від виконання обов'яз­ку щодо його відбування особа може як шляхом вчинення актив­них дій (наприклад, зміна місця проживання без повідомлення інспекції; неявка на реєстрацію без поважних причин), так і шля­хом бездіяльності (наприклад, нез'явлення до місця відбування покарання у виді громадських робіт).

З моменту вступу вироку в законну силу і вчинення особою хоча б однієї дії чи бездіяльності (крім прямо передбачених в законі ви­падків, коли для визнання дій чи бездіяльності ухиленням від від­бування покарання необхідно вчинити подібні дії двічі), спрямова­них на ухилення від виконання обов'язку відбути покарання, зло­чин визнається закінченим і набуває триваючого характеру.

4. У даній статті наведено невичерпний перелік дій (бездіяль­ності), вчинення яких дає підстави вважати особу такою, що ухи­ляється від відбування покарання. Виходячи зі змісту даної статті, порушення будь-якого обов'язку чи будь-якої умови відбування покарання тягне за собою можливість притягнення засудженого до кримінальної відповідальності. Так, наприклад, порушником визнається і засуджений, який не з'явився без поважної причини до інспекції (поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержан­ня виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені (ч. 1 ст. 37 КВК України).

5. Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання у виді гро­мадських робіт, працівник інспекції направляє прокуророві мате­ріали для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України. Копії цих матеріалів підшиваються до особової справи засудженої особи.

6. Згідно з Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, прокуророві направляються такі матеріали: а) подання; б) копія вироку суду; в) копія облікової картки; г) довідка про відбутий засудженим час покарання (у годи­нах); д) довідка про вчинені ним порушення та вжиті криміналь­но-виконавчою інспекцією заходи впливу; є) пояснення засудже­ного; ж) інші дані, що свідчать про ухилення (наприклад, повідо­млення від власника підприємства, установи чи організації, на якій працює засуджений; копії постанов про притягнення до адмі­ністративної відповідальності тощо).

7. У поданні вказуються конкретні факти ухилення засуджено­ го від відбування покарання: а) кількість випадків невиходу на ро­ боту, порушення трудової дисципліни, появи на роботі у нетвере-

зому стані і протягом якого часу вони здійснені; б) неявки до кри­мінально-виконавчої інспекції за викликом без поважних причин; в) які не виконав обов'язки та допустив порушення порядку й умов відбування покарання; г) які вчинено проступки засудженим та чи притягувався він до адміністративної відповідальності; д) ухилен­ня від реєстрації.