Глава 24 допомога особам, які звільнені від відбування покарання

Стаття 156. Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

1. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за об­раним ним місцем проживання.

2. В установах виконання покарань організовуються курси під­готовки засуджених до звільнення.

3. Інваліди першої та другої груп, а також чоловіки віком понад шістдесят років і жінки — понад п'ятдесят п'ять років, у разі по­треби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і пре­старілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах непов­нолітніх до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

1. З метою надання особам, які звільнені від відбування пока­рання, сприяння у відновленні в соціальному статусі повноправно­го члена суспільства, поверненні їх до самостійного загальноприй­нятого соціально-нормативного життя в суспільстві «Порядком взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» уста­новлено достатньо чіткий порядок взаємодії органів і установ, по­кликаних сприяти вирішенню вказаних питань, а також порядок інформування про звільнених засуджених.

2. Адміністрація установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання про­водить бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надан­ня необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особової справи.

Для перевірки можливості проживання засудженого до обме­ження волі або позбавлення волі на певний строк після звільнення за обраним ним місцем проживання за три місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит до відповід­ного районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ (далі — орган внутрішніх справ). Повідомлення-запит надсилаєть­ся, як правило, до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, де засуджений проживав до взяття під варту (засуджен­ня) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

Стосовно засуджених з числа інвалідів першої та другої груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок — понад п'ят­десят п'ять років, які, у разі потреби та за їхньою згодою, підляга­ють направленню до спеціального будинку-інтернату для грома­дян похилого віку та інвалідів, разом з повідомленням-запитом до органу внутрішніх справ направляється відповідно до Міністер­ства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення об­ласної державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управ­ління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування відповідного спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та ін­валідів особиста заява засудженого, медична довідка про стан здо­ров'я з висновком про необхідність стороннього догляду, довідка про розмір призначеної пенсії (за наявності), а також довідка ме-дико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за на­явності групи інвалідності).

522

523

У разі, якщо виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до взяття під варту (засудження), надсилається повідом-лення-запит до територіального органу внутрішніх справ тієї міс­цевості, яку обрав засуджений для проживання після звільнення. При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання ним да­ного місця проживання. У разі отримання з територіального орга­ну внутрішніх справ інформації про відсутність можливості про­живання засудженого за обраним ним місцем повідомляє його про це і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення до іншого місця проживання.

За 20 днів до звільнення засудженого надсилається повідомлен­ня про звільнення до відповідного територіального органу внутріш­ніх справ, а стосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбу-тої частини покарання більш м'яким, — копію повідомлення до відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції. Стосов­но засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятиріч­ного віку, за 30 днів до звільнення додатково направляє повідомлен­ня до відповідної служби в справах неповнолітніх органу місцевої виконавчої влади. Стосовно працездатних засуджених працездат­ного віку за 20 днів до звільнення надсилає повідомлення до місь­кого (районного) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, яку вони обрали для проживання, для надання до­помоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». У разі звільнення засуджених від покаран­ня достроково за встановленими законодавством підставами повідо­млення надсилаються до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення. Стосовно осіб, звільнених від відбуван­ня покарання умовно-достроково, також надсилається до відповід­ної спостережної комісії повідомлення. Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі акта про помилування, а також звільне­них осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк по­карання на підставі акта про помилування, у повідомленнях обов'яз­ково вказується номер та дату Указу Президента України та в якому вигляді здійснено помилування.

Перед звільненням засудженого з ним проводиться бесіда, під час якої додатково роз'яснюються положення законів України «Про зайнятість населення» та «Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» щодо порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання, і вручається йому під розпис відповідна пам'ятка (копія пам'ятки долучається до особової справи засудже­ного). У разі надходження з територіального органу внутрішніх справ повідомлення про неприбуття звільненого до обраного ним

524

місця проживання додатково направляється повідомлення до те­риторіального органу внутрішніх справ, де імовірна його поява, виходячи з анкетних даних засудженого.

і- 3. Підрозділ кримінально-виконавчої інспекції: у місячний тер­мін після постановки на облік осіб, які на підставі акта про помилу­вання були звільнені від покарання з випробуванням, направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення (копію — до управ­ління кримінально-виконавчої інспекції Державного департамен­ту України з питань виконання покарань); у разі вчинення злочи­ну особою, яка на підставі акта про помилування була звільнена від покарання з випробуванням та перебуває на обліку в кримі­нально-виконавчій інспекції, протягом 10 днів з моменту надхо­дження до кримінально-виконавчої інспекції інформації про пору­шення кримінальної справи, а також після винесення вироку за фактом злочину, направляє через територіальний орган управлін­ня Державного департаменту України з питань виконання пока­рань до Управління з питань помилування Секретаріату Президен­та України відповідне повідомлення (копію — до управління кри­мінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань).

4. Територіальний орган внутрішніх справ: у разі надходжен­ня з установи виконання покарань повідомлення-запиту органі­зовує перевірку можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання. Про наслідки вирішення цього питання сповіщає установу виконання покарань не пізніше як через 20 днів з дня надходження повідомлення-запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту); при надходженні з установи виконання покарань повідомлення про звільнення за­судженого організовує перевірку прибуття звільненого до обра­ного ним місця проживання; протягом місяця після звільнення засудженого інформує установу виконання покарань про його прибуття, реєстрацію та працевлаштування (направляється від­ривний талон повідомлення про прибуття звільненого); у місяч­ний термін після взяття на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання, направляє до Служ­би з питань помилування Кабінету Президента України Секрета­ріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення; у разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом 10 днів після звільнення інформує про це установу ви­конання покарань; у разі вчинення злочину особою, яка була звільнена від покарання на підставі акта про помилування та пе­ребуває на обліку в територіальному органі внутрішніх справ, протягом 10 днів з моменту надходження інформації про пору­шення кримінальної справи, а також після винесення вироку за

525

фактом злочину направляє до Служби з питань помилування Ка­бінету Президента України Секретаріату Президента України по­відомлення встановленої форми.

5. Відносно неповнолітніх, які не мають батьків або інших осіб, у яких вони можуть проживати, направляється відповідне подан­ня до комісії зі справ неповнолітніх за попереднім місцем прожи­вання. Комісія приймає заходи щодо влаштування звільненого на роботу та забезпечення його житлом чи, залежно від віку, щодо по­міщення його у школу-інтернат чи інший заклад. У деяких необ­хідних випадках неповнолітні передаються на піклування. Якщо неповнолітній має батьків, але адміністрація колонії дійде виснов­ку, що повернення його до попереднього місця проживання недо­цільне з виховних міркувань (криміногенна обстановка в родині, зв'язок зі злочинним середовищем тощо), неповнолітнього може бути направлено до комісії зі справ неповнолітніх за місцем розта­шування колонії.

6. Направлення інвалідів І та IIгруп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок понад п'ятдесят п'ять років, які по­требують сторонньої допомоги чи не мають місця проживання, мо­жуть бути направлені до будинків інвалідів і престарілих, однак це здійснюється виключно за їх згодою.

Особи, що за станом здоров'я потребують невідкладної медич­ної допомоги чи постійного медичного догляду та не мають роди­чів, які б про них піклувались чи супроводжувались до місця про­живання, направляються адміністрацією установи виконання по­карань до місцевих органів (установ) охорони здоров'я населення. Також у виняткових випадках адміністрація установи може при­йняти рішення про супроводження таких засуджених до місця проживання.

Стаття 157. Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

1. Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечу­ються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

2. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і ко­штів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. їм може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бю­джету України, передбачених на утримання кримінально-вико­навчої системи.

Умови і порядок надання допомоги визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

3. Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні на­правляються до місця проживання в супроводі родичів або пра­цівника колонії.

1.В умовах, коли не всі засуджені в колоніях забезпечені робо­ тою, багато з них мають низькі заробітки та не мають його взагалі. На момент звільнення вони потребують матеріальної допомоги.

Оскільки місце відбування покарання не залежить від засудже­ного, при звільненні він забезпечується безкоштовним проїздом до обраного місця проживання або роботи після звільнення, незалеж­но від наявності коштів на особовому рахунку. При цьому, якщо знов обране місце проживання знаходиться за межами України, звільнені забезпечується безплатним проїздом тільки до населено­го пункту, який є найближчим до кордону з цією країною або до консульства (посольства, представництва) іноземної країни на те­риторії України.

2. Особам, які направляються до будинків інвалідів, престарі­лих, до інтернатів або піклувальників, видаються проїзні доку­менти до місця, де розташовані ці установи або проживає піклу­вальник.

3. Як правило, засудженим оплачується проїзд у загальних ва­гонах, в каютах III класу пароплавів. Особам, які потребують сто­роннього догляду, неповнолітнім віком до 16 років, вагітним жін­кам, жінкам, які слідують з дітьми, можуть бути придбані квитки у плацкартний вагон або каютуIIкласу. Якщо на даному напрям­ку немає залізничного або водного транспорту, звільнений отри­мує квитки на повітряний або автомобільний транспорт.

4. Засуджені забезпечуються продуктами харчування або (за їх бажанням) грошима на час слідування. Час слідування визнача­ється за розкладом руху того виду транспорту, на проїзд яким осо­ба, що звільняється, забезпечується квитком. При цьому хворі, а також вагітні жінки і жінки з дітьми отримують харчування ви­ходячи з тих норм, за якими вони забезпечувались у колонії. На дитину видається харчування та один комплект білизни, одягу та

взуття за сезоном.

5. Комплект одягу та взуття, що повинна мати особа при виході з установи виконання покарань, встановлюється з урахуванням періоду року на момент звільнення. Якщо звільнений не має необ­хідного одягу, взуття та коштів на їх придбання, вони видаються безкоштовно за заявою засудженого з дозволу начальника колонії чи його заступника.

6. Звільнюваним, які не мають достатніх коштів на період слі­дування та працевлаштування, може бути надана одноразова допо­мога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбаче­них на утримання кримінально-виконавчої системи. Вказівка за-

526

527

конодавця «може бути видана» свідчить про те, що така допомога є правом, а не обов'язком адміністрації установи. При визначенні розміру такої допомоги враховується відношення особи до праці, його поведінка під час відбування покарання, стан здоров'я та на­явність родинних зв'язків.

7. Категорично забороняється залишення засудженого, який відбув призначений строк покарання, в установі виконання пока­рань за будь-яких підстав, в тому числі і за особистим проханням особи, обумовленим, наприклад, станом здоров'я чи матеріальни­ми ускладненнями.