1. За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

призначення на позачергове чергування по прибиранню при­міщень і території колонії;

дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів за­робітної плати;

скасування поліпшених умов тримання, передбачених стаття­ми 138-140 і143 цього Кодексу;

поміщення засуджених чоловіків, якітримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виве­дення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засу­джених жінок — до десяти діб;

438

439

поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камер­ного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, вкарцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб;

переведення засуджених, які тримаються у виправних колоні­ях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

2. Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізо­лятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.

1. Заходи стягнення можна поділити на дві основні групи: а) за­ходи стягнення, що носять разовий характер або триваючі віднос­но нетривалий період; б) заходи стягнення, пов'язані з тривалою зміною порядку та умов тримання засуджених.

До заходів стягнення, що носять разовий характер або триваючі відносно нетривалий період слід віднести: попередження; догана; сувора догана; призначення на позачергове чергування по приби­ранню приміщень і території колонії; дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати; поміщення за­суджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дис­циплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок — до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщен­нях камерного типу виправних колоній максимального рівня без­пеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних коло­ніях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

До заходів стягнення, що пов'язані з тривалою зміною порядку та умов тримання засуджених відноситься скасування поліпше­них умов тримання.

2. При застосуванні заходів стягнення до засудженого повинні враховуватись обставини вчинення правопорушення, особа засу­ дженого та його попередня поведінка. Стягнення, що накладаєть­ ся, повинно відповідати тяжкості та характеру правопорушення та виключати заподіяння засудженим фізичних стражданьі при­ ниження людської гідності.

3.Визначені даною статтею заходи стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру), є крайніми заходами дисциплінарного реагу­ вання, що застосовуються до засуджених, які свідомо відмовля­ ються виконувати встановлений порядок відбування покарання, мають негативну спрямованість особистості та не реагують на про­ філактичні і виховні заходи.

4. До засуджених, які відбувають покарання у виправних коло­ ніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами триман-

440

ня стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) не застосовується, оскільки такого роду місцьдля застосування заходів стягнення у них немає.

5. Закон чітко вказує категорії засуджених, які ні за яких умов не можуть бути поміщені в дисциплінарний ізолятор, карцер, при­міщення камерного типу (одиночну камеру). До них віднесені: ва­гітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при ви­правних колоніях та інваліди першої групи.

Стаття 133. Злісний порушник установленого порядку відбування покарання

Злісним порушником установленого порядку відбування пока­рання є засуджений, який не виконує законних вимог адміністра­ції, необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, пси­хотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матері­альної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

1. У кримінально-виконавчому законодавстві використовують­сядва поняття: «злісне порушення засудженим до позбавлення волі встановленого порядку відбування покарання» (ст. 101 КВК України) та «злісний порушник установленого порядку відбуван­ня покарання»

Стаття, що коментується, дає визначення тільки поняття злісно­го порушника встановленого порядку відбування покарання. Так, злісним порушником визнається особа, що: а) одноразово вчинила проступок, який є зухвалим, тяжким (припинила роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вчинила дрібне хуліган­ство); б) протягом року вчинила декілька проступків з числа визна­чених законом (не виконувала законних вимог адміністрації чи необґрунтовано відмовлялася від праці (не менш як три рази про­тягом року); вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої

441

вигоди; систематично ухиляється від лікування захворювання, щ₀ становить небезпеку для здоров'я інших осіб); в) вчинила протягом року більше трьох інших правопорушень, якщо за кожне з цих по­рушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

Виходячи зі змісту даної статті, можна зробити висновок, що закон вирізняє два види злісного порушення: а) за характером вчи­нених проступків, що є тяжкими, зухвалими навіть у одиничному числі; б) у якості тяжкого, злісного за видом стягнення. Другий вид злісного порушення буде регульованим адміністрацією уста­нови при складанні звітності про кількість злісних порушень уста­новленого порядку відбування покарання, вчинених засудженим за звітний період.

2. Відповідно до Методичних рекомендацій Державного депар­ таменту України з питань виконання покарань щодо кваліфікації порушень умов відбування покарання особами, засудженими до позбавлення волі, подібне порушення розглядається як свідоме протиправне діяння засудженої особи, що посягає на правовий по­ рядок відбування покарання, встановлений кримінально-вико­ навчим законодавством, права та безпеку інших осіб.

3. Не можуть вважатися злісними порушниками умов відбуван­ня покарання особи, які були засуджені умовно та з відстрочкою виконання вироку (ст. 45, 46-1 КК України 1960 р.) чи звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст.75. 104 КК Украї­ни), які за порушення порядку та умов відбування покарання по­становою суду були направлені в місця позбавлення волі.

4. При кваліфікації порушень умов відбування покарання реко­мендується виходити з наступних положень:

— під невиконанням законних вимог адміністрації установи слід розуміти відкриту відмову засудженого від виконання кон­кретних законних вимог представника адміністрації установи, що в силу свого посадового становища мав право пред'являти таку ви­могу, а засуджений був зобов'язаний і міг їх виконати, але умисно не виконав. Обов'язковими ознаками невиконання законних ви­мог адміністрації є демонстративність, зухвалість такої відмови. Порушення засудженим встановленого порядку відбування пока­рання не містить ознак невиконання законних вимог адміністра­ції, якщо працівник не звертався до засудженого з конкретними вимогами з цього приводу;

— необгрунтована відмова від праці є окремим видом невико­нання законних вимог адміністрації. Це порушення пов'язане з ігноруванням засудженим вимог ст. 118 КВК України, і виража­ється у необгрунтованій відмові від праці особою, яка забезпечена роботою з урахуванням її працездатності. Відмова від праці про­являється як у відкритій формі, коли засуджений, будучи забез-

печений умовами для праці, демонстративно заявляє, що він не бажає працювати, так і у прихованій, коли порушник не працює, посилаючись на різні причини, які не відповідають дійсності. При встановленні причин порушення у виді відмови від праці слід вра­ховувати наявність поважних обставин для неможливості працю­вати (наприклад, захворювання, засвідчене належним чином тощо), взаємовідносини між засудженими. Факт відмови повинен засвідчуватись актом, який обов'язково підписує посадова особа, відповідальна за організацію праці на виробництві, та начальник відділення соціально-психологічної служби;

• до порушень, пов'язаних з вживанням, виготовленням, при­дбанням та зберіганням спиртних напоїв (в т.ч. саморобного виго­товлення) відносяться відповідні дії стосовно будь-яких алкоголь­них напоїв, речовин на спиртовій основі, лаків, фарб та інших хі­мічних розчинів;

• до порушень, пов'язаних зі вживанням, виготовленням, при­дбанням, зберіганням та розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих за­собів відносяться відповідні дії стосовно засобів, речовин і прекур­сорів, визначених у ст.1 Закону України «Про обіг в Україні нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсо­рів»;

• порушення у виді виготовлення, зберігання, купування, роз­повсюдження заборонених предметів кваліфікується у випадку, якщо відповідні дії стосуються предметів, виробів та речовин, які визначені як заборонені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

• до дрібного хуліганства відносяться умисні дії засуджених, що порушують правопорядок в установі виконання покарань та виявляють явну неповагу до оточуючих (брутальна лайка, образ­ливе чіпляння до персоналу установи та громадян, які її відвіду­ють, а також інша непристойна поведінка, яка носить демонстра­тивний характер).

5. «Звання» злісного порушника установленого порядку відбу­вання покарання зберігається за засудженим протягом шести мі­сяців, якщо не буде вчинене нове правопорушення чи стягнення, котре стало підставою для віднесення засудженого у розряд зліс­них порушників, не буде знято достроково.

Стаття 134. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі

1. При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого До вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

442

443

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і ха­рактеру проступку засудженого.