logo search
Кримінально-виконавчий кодекс україни

2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів.

1. Персонал виправних установ у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі здійснює моральне, правове, трудове, есте­тичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а та­кож інші його види, що сприяють становленню їх на життєву по­зицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно ко­рисної діяльності. Якщо раніше у виправно-трудовому законодав­стві мова йшла про політико-виховну роботу з засудженими, при якій основними були трудове змагання, роз'яснення законодав­ства, агітаційна та пропагандистська, культурно-масова та фіз­культурно-спортивна, індивідуальна робота, то тепер такого поді­лу немає. Називаються лише види, напрямки виховання.

2. Моральне виховання засуджених у виправній (пенітенціар­ній) педагогіці розглядається як процес формування всієї особис­тості засуджених, їх життєвої позиції. Виховання позитивної жит­тєвої позиції є справою виключно важливою та складною, оскільки саме відсутність стійких моральних початків і привела засуджених до злочину. Потрібно зауважити, що духовність, моральність, мо­раль — це категорії не тільки релігійні. У виховному процесі суттє­ва роль належить освіті, науці, культурі, засобам масової інформа­ції, рівню розвитку суспільних відносин, системі ціннісних орієн­тацій та способу життя суспільства. Тому моральне виховання (в тому числі і засуджених) можливо лише в сукупності використан­ня всіх вказаних напрямків життєдіяльності суспільства, а не яко­гось одного з них (наприклад, релігійної просвіти).

  1. Правове виховання має на увазі формування у засуджених пра­восвідомості, що включає знання принципів і норм права, а також переконання в тому, що дотримуватись їх необхідно. У виховній ро­боті перш за все слід звертати увагу не на знання засудженими право­вих норм (при всій значимості таких знань), а на формування у них поваги до закону, розуміння необхідності слідувати його приписам.

  2. Трудове виховання засуджених представляє собою процес формування або закріплення трудових навичок і вмінь, психоло­гічної готовності до праці, морального до неї ставлення, усвідом­лення потреби працювати. Формування вказаних якостей у засу-

джених є важливим особливо у теперішніх умовах, коли пошире­ною є думка про можливість без особливих зусиль швидкого та легкого збагачення.

5. За заявою Державного департаменту України з питань вико­ нання покарань достатньо багато уваги у практиці установ вико­ нання покарань приділяється естетичному вихованню засудже­ них, оскільки в своїй більшості це малокультурні люди, що досить часто мають викривлене уявлення про прекрасне, перекручені смаки, погляди та ідеали. Всі ці якості найбільш наочно проявля­ ються у субкультурі засуджених зі своїм жаргоном та фольклором, «злодійською романтикою» та блатними традиціями, табірними піснями й іншими атрибутами. Тому перед персоналом установ ви­ конання покарань стоїть задача формування у засуджених здат­ ності сприймати прекрасне, розвитку потреб і здібностей до участі у створенні прекрасного.

Державний департамент України з питань виконання покарань визначає, що нині в кожній виправній установі функціонують духо­ві оркестри, хори, вокально-інструментальні та ансамблі народної пісні, аматорські колективи сучасного та бального танцю, команди клубів веселих та кмітливих. Своєю майстерністю вони дарують лю­дям добро, радість пісні, танцю, музики, поетичного слова, підно­сять їх настрій, прищеплюють любов до мистецтва, до рідної землі. Великою популярністю у неповнолітніх правопорушників, які три­маються у виховних колоніях, користується фестиваль самодіяль­ної творчості «Червона калина». Цей масовий захід, який прохо­дить у два етапи, відкриває нові таланти, є поштовхом до подальшо­го вдосконалення цікавого та корисного дозвілля вихованців, їх культурного збагачення та виховання у дусі патріотизму та поваги до традицій, духовних цінностей українського народу.

6. У засобах масової інформації поширюються дані про те, що у виправних колоніях достатньо багато уваги приділяється фізично­ му вихованню засуджених, для чого у кожній установі створюєть­ ся необхідна спортивна база (за виключенням приміщень камерно­ го типу колоній максимального рівня безпеки). Причому, у ряді виправних установ, особливо у виховних колоніях, де дозволяє площа, є обладнані спортивні майданчики та спортивні зали. Но­ вовведенням стало створення басейнів у деяких установах (напри­ клад, в Харківському СІЗО). Серед засуджених в основному куль­ тивуються силові та ігрові види спортивних занять; з точки зору безпеки недоцільним є проведення занять з боротьби всіх видів, боксу, метання диска, молота та списа, стрибки з жердиною та де­ яких інших видів спорту. Спортивні заходи служать не тільки важливим фактором підтримання здоров'я засуджених та їх фі­ зичного стану, а й забезпечують зайнятість засуджених корисни­ ми справами (особливо в умовах відсутності роботи та інших не­ сприятливих факторів).

414

415

Державний Департамент України з питань виконання покарань рекомендує наступним чином забезпечити щоденне проведення у кожному відділенні соціально-психологічної служби виховної го­дини за тематикою: понеділок — інформаційна година (інформу­вання про найважливіші події у житті суспільства, держави); ві­второк — правове навчання (за участю працівників служб нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових вироків, оперативної роботи); середа — санітарно-просвітницька пропаганда (за участю медичних працівників); четвер — економічне навчання (за учас­тю працівників виробничих та економічних служб); п'ятниця, су­бота — морально-естетичне виховання.

Тематичний план проведення виховних годин складається що­місячно відділом соціально-психологічної роботи установи за по­годженням з методично-виховною радою та затверджується на­чальником установи. Щомісячно за графіком, що затверджується начальником установи за поданням методично-виховної ради на півріччя, проводити «День відділення», програма якого повинна передбачати, зокрема, інформування начальником відділення со­ціально-психологічної служби на загальних зборах засуджених відділення про стан справ та ефективність виховного процесу, зві­тування ради активу, бригадирів. До проведення «Дня відділення» залучаються члени методично-виховною ради, можуть запрошу­ватись рідні засуджених.

7.Виховна робота з засудженими організується диференційова­ но та індивідуалізовано, з урахуванням виду установи виконання покарань, особистості, строку покарання та умов тримання.

Методи соціально-виховної роботи — це сукупність засобів педа­гогічного впливу на мислення, почуття, волю та поведінку засу­джених з метою формування і корекції їх свідомості та досвіду по­ведінки, позитивних особистісних рис і якостей. До методів форму­вання і корекції свідомості відносяться переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух; методи додаткової мотивації та сти­мулювання поведінки — заохочення, примус, змагання; методи формування та корекції позитивного досвіду поведінки — вправа, привикання, інструктаж; методи виявлення результатів виховного процесу — спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, ме­тод узагальнення незалежних характеристик, тестування.

8. Форми соціально-виховної роботи — певна організація педа­ гогічного процесу, яка відповідає змісту і цілям виховання. За­ лежно від об'єкта впливу форми соціально-виховної роботи поді­ ляються на індивідуальні, групові, масові; залежно від основних напрямків формування особистості, виховання — на соціально- світоглядні, фізичні, трудові, естетичні, моральні, правові; залеж­ но від видів діяльності — трудові, учбові, громадські, дозвільні форми діяльності.

На думку Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань всі методи та форми впливу на особистість у виховній

роботі з засудженими є рівноцінними та повинні застосовуватись у сукупності та системі. На певному етапі педагогічного впливу той чи інший метод, засіб можуть висуватися на перше місце, але всі вони обов'язково повинні застосовуватись в єдиній системі педаго­гічних впливів.

9. З метою впровадження нових форм і методів у виховну роботу з засудженими до позбавлення волі, вивчення їх на основі індивідуальних програм психолого-педагогічного виливу, у систе­мі установ виконання покарань у 1991 р. була створена психоло­гічна служба — спеціальна структура, функціонування якої забез­печується психологами, які виконують завдання психологічного вивчення засуджених, надання їм допомоги під час відбування по­карання і в подальшому процесі соціальної адаптації після звіль­нення з місць позбавлення волі.

Основними функціями психологічної служби є: 1) психодіагнос-тична (спрямована на вивчення і узагальнення особистих та групо­вих характеристик засуджених); 2) прогностична (спрямована на оцінку перспектив розвитку особи, прогноз можливої індивідуаль­ної і групової поведінки засуджених); 3) виховна (спрямована на розробку індивідуальних та групових програм виховання засудже­них); 4) психопрофілактична (орієнтована на надання індивідуаль­ної психологічної допомоги засудженим, а також у разі необхідності персоналу установи); 5) консультативна (спрямована на надання до­помоги працівникам частин і служб у здійсненні індивідуального впливу на засудженого, попередження негативних психологічних явищ, соціальну адаптацію засуджених); 6) просвітницька (розра­хована на поширення психологічних знань і підвищення психоло­гічної культури працівників пенітенціарних установ); 7) дослід­ницька (спрямована на сприяння в проведенні наукових досліджень та впровадження їх результатів у практичну діяльність).

Психолог установи виконання покарань має широке коло обов'язків, зокрема: а) вивчає засуджених, які щойно прибули, використовуючи сучасні психологічні методики; б) розробляє ре­комендації начальникам загонів щодо організації індивідуальної виховної роботи з конкретними засудженими; в) виявляє осіб з підвищеною психологічною напруженістю, схильних до проявів внутрішньої та зовнішньої агресії; г) сприяє психіатру у виявленні засуджених з відхиленнями психічного розвитку; ґ) вивчає соці­ально-психологічні особливості серед засуджених, які впливають на оперативну обстановку в УВП (малі групи, їх структуру, соці­альні ролі, психологічні особливості лідерів, традиції та звичаї, настрої, мікроклімат); д) надає рекомендації персоналу щодо про­філактики міжособових та міжгрупових конфліктів серед засу­джених; є) проводить індивідуальні та групові заняття з психоло­гічної корекції психотравмуючих реакцій засуджених; є) бере участь у роботі щодо підготовки засуджених до життя на волі, ор-

416

417

ганізує психологічну підготовку засуджених, які звільняються; ж) взаємодіє з виробничими службами в добиранні засуджених на посади та професії, пов'язані з підвищеними вимогами до особи та ділових якостей; з) проводить заняття щодо підвищення психоло­гічної компетенції співробітників установ, консультує їх з окре­мих психологічних питань службового та сімейно-побутового ха­рактеру, займається профілактикою психотравмуючого стану співробітників; і) аналізує та узагальнює отримані результати з основних напрямків діяльності, координує свою діяльність з ке­рівниками установ та іншими співробітниками.

Дослідження, які узагальнюють досвід роботи даної служби, показують її досить високу ефективність. В установах виконання покарання створені кімнати психоемоційного розвантаження, роз­робляються спеціальні програми, нові методики вивчення особис­тості засудженого, надаються конкретні рекомендації щодо вдо­сконалення виховного процесу для засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне

навчання засуджених до позбавлення волі

  1. У колоніях відповідно до законів України «Про освіту» (1060-12) і «Про загальну середню освіту» (651-14) для засудже­них забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.

  2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвіт­ній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.

  3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручни­ками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безо­платно.

  4. Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані вданій колонії, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання робітників на ви­робництві.

1. Значення загальноосвітнього та професійного навчання осіб, які позбавлені волі, визначається тим, що відповідно до ст. 6 КВК України воно є одним з основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених до позбавлення волі роз­виває їх загальний кругозір, підвищує рівень інтелекту та цивілі­зованості, перешкоджаючи таким чином вчиненню повторних зло­чинів. Важливе значення у справі виправлення засуджених має також і професійна підготовка. Відсутність трудової спеціальнос­ті суспільно корисних трудових занять є криміногенним факто­ром, який досить часто призводить до вчинення злочину.

  1. Відповідно до Закону України «Про освіту», освітні програми поділяються на загальноосвітні та професійні. Загальноосвітні програми направлені на вирішення задач формування загальної культури особистості, адаптації особистості до життя в суспіль­стві. На створення основи для усвідомленого вибору та засвоєння професійних освітніх програм, а професійні — на підготовку спе­ціалістів відповідної кваліфікації. Обов'язковий мінімум змісту кожної основної освітньої програми встановлюється відповідним державним освітнім стандартом.

  2. Відповідно до ч. 2 ст. 125 КВК України, засудженим, які ба­жають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість на­вчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній.

Загальноосвітнє навчання організується у спеціально створю­ваних при установах виконання покарань загальноосвітніх шко­лах трьох ступенів та консультативних пунктах, забезпечених від­повідним обладнанням, штатом вчителів, який очолюється дирек­тором (призначається за погодженням з органами виконання покарань). Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зоши­тами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно. Кон­троль за відвідуванням школи засудженими та їх успішністю здій­снюється начальником відділення соціально-психологічної служ­би або відповідним вихователем.

4. В установах виконання покарань здійснюється два види про­ фесійного навчання засуджених: а) навчання у професійно-техніч­ них центрах; б) навчання на виробництві установи.

Такі центри є державними професійно-технічним навчальними закладами першого або другого атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників з числа осіб, засуджених до позбавлення волі. Центр створюється, реорганізовується та ліквідовується спільним рішенням Міністерства освіти і науки України або іншо­го центрального органу виконавчої влади та Державного департа­менту України з питань виконання покарань. Головним завданням Центру є забезпечення реалізації права засуджених на здобуття Професії відповідно до їх покликання, інтересів і здібностей з ме­тою поліпшення їх адаптації після звільнення з місць позбавлення волі та задоволення потреб установи виконання покарань і ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах.

418

419

5. Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти Ав­тономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних державних адміністрацій надають організаційну, консультатив­ну, методичну допомогу та здійснюють контроль за діяльністю щодо забезпечення організації навчального процесу відповідно до нормативно-правових актів у галузі професійно-технічної освіти з урахуванням особливостей функціонування установ.

Стаття 126. Організація загальноосвітнього і

професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі

  1. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного на­вчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання на виробництві, здійснюється відповідно до законів України «Про освіту» (1060-12), «Про загальну середню освіту» (651-14) і «Про професійно-технічну освіту» (103/98-ВР) в порядку, встановлено­му Кабінетом Міністрів України.

  2. На період проходження державної підсумкової атестації за­суджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, перед­бачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не на­раховується, харчування надається безоплатно.

  3. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація ко­лонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

  4. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засудже­них заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

  5. Педагогічні працівники загальноосвітніх і професійно-тех­нічних навчальних закладівнадають допомогу адміністрації ко­лонії в соціально-виховній роботі із засудженими.

1. Стаття, що коментується, встановлює порядок організації та здійснення загальноосвітнього та професійно-технічного навчан­ня. Більш детально ці питання врегульовані спільними наказами Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 01.03.2002 р. № 154 / 55 «Про затвердження Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі, у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи» та від 26.02.2004 р. № 153 / 32 «Про затвердження Положення про навчальний центр при установі виконання покарань».

Дані Положення встановлюють порядок реалізації конститу­ційного права осіб, засуджених до позбавлення волі, на здобуття базової та повної загальної середньої освіти у вечірніх (змінних)

420

школах, що створюються при установах кримінально-виконавчої системи, та здійснення первинної професійної підготовки, пере­підготовки та підвищення кваліфікації робітників.

У своїй діяльності навчальні заклади керуються законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про місце­ві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Украї­ні» тощо.

2. Приймання засуджених до навчального закладу здійснюєть­ся на підставі особистої заяви, свідоцтва про базову загальну серед­ню освіту або табеля успішності про закінчення відповідного кла­су, а в разі їх відсутності — на основі атестації, проведеної відпо­відно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 черв­ня 2000 р. № 964 та Положення про державну підсумкову атеста­цію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, за­твердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14.12.2000 № 588 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.12.2000 р. за № 925/5146).

Зарахування учнів до відповідних класів проводиться спільним наказом директора навчального закладу та начальника установи. Навчання у навчальних закладах при установах здійснюється від­повідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 черв­ня 2000 р. № 964, Положення про вечірню (змінну) середню за­гальноосвітню школу, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 09.04.97 р. № 106 (зареєстрованого у Міністерстві юс­тиції України 12.05.97 р. за № 169/1973), робочих навчальних планів, розроблених на основі Типових навчальних планів загаль­ноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

  1. Відповідно до ч. 2 ст. 126 КВК України на період проходжен­ня державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування на­дається безоплатно. В окремих випадках, зокрема пов'язаних із звільненням від відбування покарання, дозволяється достроково проводити підсумкову державну атестацію. У таких випадках Мі­ністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій готують відповідні матеріали і завдання та вста­новлюють інакші, ніж визначені Міністерством освіти і науки України, строки проведення підсумкової державної атестації, що передбачені Положенням про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти.

  2. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація уста­нови створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

421

Адміністрація установи: а) веде облік засуджених, які не мають базової або повної загальної середньої освіти; б) забезпечує умови для проведення навчального процесу, надає та утримує на належ­ному рівні приміщення навчального закладу, здійснює їх ремонт, забезпечує меблями, організовує надійне зберігання і правильне використання навчальних та наочних посібників, технічних засо­бів, підручників; в) виділяє для навчального закладу обслуговую­чий персонал та утримує його за рахунок установи; г) роз'яснює працівникам навчального закладу особливості встановленого для засуджених режиму відбування покарання та попереджує їх про відповідальність за порушення правил поводження з ними; ґ) за­безпечує безпеку працівників навчального закладу під час їх зна­ходження на території установи; д) уразі переведення осіб, які на­вчаються, із однієї установи до іншої повідомляє про це директора навчального закладу.

Керівництво навчального закладу: а) проводить спільно з адмі­ністрацією установи необхідну роботу щодо забезпечення отриман­ня базової та повної загальної середньої освіти засудженими; б) ор­ганізовує навчальний процес відповідно до робочих навчальних планів і програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, з урахуванням вимог режиму відбування покарання за­судженими, упроваджує передові педагогічні технології; в) ство­рює умови для проведення навчального процесу, надає навчальні та наочні посібники, технічні засоби, підручники; г) забезпечує видачу документів про базову або повну загальну середню освіту (свідоцтво, атестат) державного зразка, затвердженого Постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання»; ґ) надає особам, які навчаються, допомогу в підготовці до занять; д) порушує клопо­тання перед адміністрацією установи щодо заохочення осіб, які навчаються, за зразкову поведінку та успіхи в навчанні; є) забез­печує дотримання педагогічними працівниками встановлених за­конодавством вимог поводження із засудженими.

Працівники навчального закладу у разі порушення ними вста­новлених законодавством правил поводження із засудженими не допускаються на територію установи, про що адміністрація уста­нови повідомляє керівництво навчального закладу та відповідний орган управління освітою.

5. Представники адміністрації установи за погодженням з ке­рівництвом навчального закладу можуть бути присутніми на за­няттях та інших заходах, що пов'язані із навчальним процесом, брати участь у роботі педагогічної ради, конференціях, нарадах та інших заходах, що організовуються і проводяться навчальним за­кладом.

Педагогічні працівники навчального закладу можуть входити, за їхньою згодою, до складу методично-виховної ради установи та

422

спільно з адміністрацією установи брати участь у виховній роботі із засудженими.

6. Навчально-виробничий процес у Навчальному центрі при установі виконання покарань здійснюється відповідно до Поло­ження про організацію навчально-виробничого процесу в профе­сійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Мі­ністерства освіти України від 18.05.98 р. № 181 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.98 р. за № 460/2900), інших нормативно-правових актів у галузі професійно-технічної освіти з урахуванням особливостей функціонування Центру, вимог КВК України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання по­карань, а також робочих навчальних планів і програм, розробле­них Центром на основі Типових навчальних планів і програм та затверджених у встановленому порядку.

Прийом засуджених до Центру здійснюється в межах ліцензо­ваного обсягу згідно з правилами прийому, розробленими Центром на основі Типових правил прийому до професійно-технічних на­вчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 28.05.98 р. № 191 (зареєстрованих у Міністер­стві юстиції України 15.06.98 р. за № 381/2821), і затвердженими відповідними регіональними органами управління освітою та те­риторіальними органами управління Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Прийом засуджених до Центру здійснюється на підставі їх осо­бистої заяви та з урахуванням медичних та вікових показань до об­раної професії. Засуджені, прийняті на навчання (далі — слухачі), зараховуються до Центру спільним наказом Центру та установи.

7. Навчальні групи з теоретичної підготовки комплектуються по 10-20 осіб. Виробниче навчання проводиться в групах з 5-10 осіб. Форми організації виробничого навчання обираються Цен­тром у залежності від особливості професії за умови повного вико­нання навчальних планів і програм. Виробнича практика прово­диться у майстернях або на підприємстві установи під керівни­цтвом майстрів виробничого навчання.

Навчання в Центрі завершується кваліфікаційною атестацією. Кваліфікаційна атестація та присвоєння кваліфікації здійснюють­ся відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-тех­нічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціаль­ної політики України і Міністерства освіти України від 31.12.98 р. № 201/469 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.99 р. за№ 124/3417).

До державної кваліфікаційної атестації допускаються слухачі, які пройшли повний курс навчання і мають позитивні підсумкові оцінки з усіх навчальних предметів, виробничого навчання та практики.

423

На період проходження державної кваліфікаційної атестації слухачі звільняються від роботи на строк, передбачений законо­давством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, хар­чування надається безоплатно. Слухачам, які виконали вимоги державної кваліфікаційної атестації, після завершення навчання присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої ква­ліфікації відповідного розряду (категорії) встановленого зразка (далі — свідоцтво). Забезпечення Центру бланками свідоцтв здій­снюється у встановленому порядку.

В окремих випадках, зокрема пов'язаних із звільненням слуха­чів від відбування покарання, переведенням їх до інших установ, за погодженням з регіональним органом управління освітою та те­риторіальним органом управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, Центру дозволяється до­строково здійснювати випуск таких слухачів та видавати відповід­не свідоцтво за результатами кваліфікаційної атестації.

8. Слухачі Центру мають право на: належні умови навчання за обраною професією; навчання професії за індивідуальною програ­ мою; безпечні і нешкідливі умови навчання та праці; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, що порушують права або принижують їх честь та гідність; консультації, додаткові за­ няття та іншу необхідну педагогічну допомогу.

Слухачі зобов'язані: неухильно додержуватись правил поведін­ки, які передбачені для засуджених кримінально-виконавчим за­конодавством України; виконувати вимоги навчальних програм і системи контролю знань, умінь, навичок; систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний культурний рівень; відві­дувати заняття, у тому числі й за індивідуальним графіком; додер­жуватись вимог статуту і правил внутрішнього розпорядку Цен­тру; дотримуватись правил охорони праці та техніки безпеки під час практичного навчання і виробничої практики; бережно стави­тись до обладнання , засобів навчання та інвентарю, що використо­вуються в навчально-виробничому процесі.

За невиконання обов'язків і систематичне порушення вимог статуту і правил внутрішнього розпорядку Центру, незадовільну успішність до слухача застосовуються такі заходи впливу, як по­передження, догана, відрахування з Центру. Порядок накладення дисциплінарного стягнення, відрахування з Центру встановлю­ються його статутом та правилами внутрішнього розпорядку.

Збитки, навмисно заподіяні слухачами Центру та установі, від­шкодовуються ними особисто відповідно до законодавства.

9.Адміністрація установи виконання покарань: здійснює облік засуджених, які не мають робітничої професії, та комплектування

424

навчальних груп разом з Центром; забезпечує умови для проведен­ня навчального процесу, надає та утримує на належному рівні при­міщення Центру, здійснює їх ремонт, забезпечує меблями та інвен­тарем, організовує надійне зберігання і правильне використання навчальних та наочних посібників, технічних засобів, підручни­ків; виділяє для Центру обслуговуючий персонал та утримує його за рахунок установи; у разі дострокового звільнення або переведен­ня слухачів до інших установ повідомляє про це керівництво Цен­тру; доводить до відома працівників Центру особливості встановле­ного для засуджених режиму відбування покарання та попереджує їх про відповідальність за порушення встановлених законодав­ством вимог поводження з ними; забезпечує безпеку працівників Центру під час їх перебування на території установи.

Представники адміністрації установи за погодженням з керів­ництвом Центру можуть бути присутніми на заняттях та інших за­ходах, що пов'язані з навчально-виробничим процесом, брати участь у роботі педагогічної ради Центру, зборах, нарадах та ін­ших заходах, що організовуються і проводяться Центром.

10. Участь засуджених у здійсненні загальноосвітнього і профе­сійно-технічного навчання в обов'язковому порядку враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення. Адміністрація уста­нов виконання покарань всебічно сприяє загальноосвітньому та професійно-технічному навчанню засуджених, у разі потреби на­дає їм допомогу в отриманні консультацій, придбанні підручниківта посібників.

Стаття 127. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі

1. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємо­відносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

  1. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохо­чується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

  2. У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень со­ціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не суперечить порядку і умовам відбування покарання.

  3. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи.

425

1.У виховній роботі з засудженими помітне місце відводиться їх участі в самодіяльних організаціях, які створюються в устано­ вах виконання покарань. Ці організації створюються для вирішен­ ня внутрішньо-колективних проблем самих засуджених, які ви­ никають у процесі спільної життєдіяльності у виправній установі.

Види самодіяльних організацій і порядок їх роботи визначають­ся КВК України та нормативно-правовими актами Департаменту.

2. Основними задачами самодіяльних організацій засуджених є: надання засудженим допомоги в духовному, професійному та фізичному розвитку; розвиток корисної ініціативи засуджених; надання позитивного впливу на виправлення засуджених; участь у вирішенні питань організації праці; побуту та дозвілля засудже­ них; сприяння адміністрації виправних установ у підтримці дис­ ципліни та порядку, формування здорових відносин між засудже­ ними; надання соціальної допомоги засудженим та їх родинам.

Перед самодіяльними організаціями засуджених можуть по­ставати й інші цілі, що не суперечать задачам, порядку та умовам виконання покарань.

3. Діяльність самодіяльних організацій засуджених представ­ ляє собою певний вид самоуправління у виправній установі, хоча і здійснюється під контролем адміністрації. Адміністрація виправ­ них колоній постійно спирається на допомогу самодіяльних орга­ нізацій засуджених у вирішенні багатьох питань: підтримання чи­ стоти та порядку в приміщеннях та території; організація худож­ ньої самодіяльності та фізкультурної роботи, розвиток бібліотечної справи та розгортання роботи з читачами; активізація виробничої діяльності та дотримання виробничої санітарії та багато чого іншо­ го. Залучення засуджених та їх самодіяльних організацій до вирі­ шення даних питань для української практики (радянського пері­ оду та сучасного) є традиційним; у цьому напрямку накоплений досить великий позитивний досвід.

Проте завжди слід пам'ятати, що самодіяльні організації та їх члени не можуть володіти повноваженнями адміністрації установ виконання покарань.

  1. Закон також підкреслює, що члени самодіяльних організа­цій не користуються додатковими пільгами, хоча на практиці це положення дотримується і не завжди, що створює нездорову обста­новку, може призвести до виникнення конфліктів. Поряд з цим, участь засуджених у діяльності самодіяльних організацій врахо­вується при визначенні ступеня їх виправлення.

  2. Зазвичай в установах виконання покарань функціонує два види самодіяльних організацій: ради колективів відділень та ради колективів колонії. Вони формуються з числа засуджених, які ха­рактеризуються позитивно, шляхом відкритого обрання на загаль­них зборах засуджених бригади, відділення, колонії в цілому (за­лежно від виду самодіяльної організації).

У колоніях для засуджених також можуть організовуватись гуртки соціально-корисної спрямованості. Порядок та організація роботи гуртків визначається адміністрацією установи. Виступи гуртків художньої самодіяльності можуть проводитись у межах колонії.

6. У виправних колоніях також (крім колоній максимального рівня безпеки) дозволяється проводити безкоштовні (благодійні) та платні, за рахунок коштів засуджених і за їх згодою, виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній та інше) при обов'язковому погодженні цих заходів з керівництвом територі­альних органів управління Департаменту.

Стаття 128. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях

  1. У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені цим Кодексом.

  2. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації в неробочий час.

  3. Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужи­телів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов прове­дення богослужіння, обряду або церемонії.

  4. Засуджені мають право на придбання і користування релі­гійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігій­ного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам вико­нання покарання.

  5. Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні пе­реконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

  6. Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

  7. У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть до­пускатися тільки представники релігійних організацій, які офі­ційно зареєстровані у встановленому законом порядку.

1. Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпе­ченню релігійних потреб засуджених у відповідності із Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, перед­баченими для різних категорій засуджених. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх ба-

426

427

жання та за згодою, а щодо неповнолітніх — за згодою їх батьків або осіб, які їх замінюють. Духовна робота також проводиться, як правило, за власним бажанням та згодою засуджених.

2. Дозвіл на відвідування установ виконання покарань пред­ ставниками релігійних конфесій погоджується з керівництвом те­ риторіальних органів управління Департаменту та представника­ ми служби у справах релігії міських, районних держадміністра­ цій. Для цього релігійна організація подає такі документи (відпо­ відно до вказівки Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.08.99 р. № 5/1-101): а) лист від керів­ ного органу релігійної організації, погоджений з відділом у спра­ вах релігії обласної державної адміністрації, в якому визначають­ ся установи, що передбачається відвідати, форми роботи з засу­ дженими; б) заяви засуджених про надання зустрічі з представниками релігійної організації; в) статут релігійної органі­ зації та свідоцтво про реєстрацію; г) відомості про представників керівного органу релігійної організації; д) відомості про представ­ ників організації, яким доручається проведення духовної роботи серед засуджених.

Безпосередньо порядок та час відвідування установ виконання покарань представниками релігійних організацій визначається адміністрацією цих установ. Під час відвідування установ вико­нання покарань представники релігійних організацій надають до­кументи, які засвідчують їх особистість та підтверджують належ­ність (представництво) до релігійної організації.

  1. Відвідування установ виконання покарань релігійними про­повідниками, які є іноземними громадянами, здійснюється лише з дозволу Державного департаменту України з питань виконання покарань за погодженням з Державним комітетом України у спра­вах релігії.

  2. У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декіль­кох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.

Стаття 129. Вільний час засуджених до позбавлення волі

  1. Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засу­джених у колонії, є їх вільним часом.

  2. Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд, виключаючи виконання тих видів діяльності, які заборонені цим Кодексом.

  3. Вільний час засуджених повинен тривати не менш як дві го­дини на добу і передбачається розпорядком дня колонії.

  1. Дана стаття передбачає право засудженого на вільний час, тобто час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів. Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд, виключаючи виконання тих ви­дів діяльності, які їм заборонені.

  2. Закон визначає, що вільний час засуджених не може бути меншим, ніж дві години на добу, незалежно від виду установи ви­конання покарань та інших обставин. До цього часу не може вклю­чатися час на підйом, фізичні вправи, час на підготовку до сну, сон та приймання їжі. Тобто, вільний час встановлюється для того, щоб засуджений мав можливість зайнятися виключно особистими справами (наприклад, написанням листів рідним, читанням літе­ратури тощо).

Типовим розпорядком дня установ виконання покарань перед­бачено, що вільний час надається засудженим після вечері перед проведенням заходів соціально-виховної роботи.

Стаття 130. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі