1. У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки створю­ються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціа­лізації; посиленого контролю.

Вказані дільниці ізолюються одна від одної.

2. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.

3. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направ­лені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також пере­ведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засудже­ні, які не проявили готовності до самокерованої соціально-право­мірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, вста­новленому цим Кодексом.

5. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

6. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановле­ному цим Кодексом.

300

301

7. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується цим Кодексом і нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

1. Важливими принципами кримінально-виконавчого законо­давства України є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стиму­лювання права слухняної поведінки засуджених, поєднання пока­рання з виправним впливом. КВК України впроваджено прогре­сивну систему виконання та відбування кримінальних покарань, яка дозволяє ефективно використовувати засоби виправлення і ре-соціалізації, створювати умови для повернення засуджених після звільнення до самостійного соціально-нормативного життя. Но­вою сферою діяльності персоналу установ виконання покарань є робота, пов'язана зі зміною умов тримання засуджених в межах однієї колонії шляхом переведення до різних структурних діль­ниць. Зазначені положення відповідають Європейським в'язнич­ним правилам (п. 12 та 67.1), у яких рекомендується мати в уста­новах виконання покарань гнучку систему розподілу засуджених.

2. Стаття, що коментується, передбачає створення в колоніях наступних структурних дільниць: а) у виховних колоніях — ка­рантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адап­тації; б) у виправних колоніях мінімального і середнього рівня без­пеки — карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; поси­леного контролю; соціальної реабілітації; в) у виправних колоніях максимального рівня безпеки — карантину, діагностики і розподі­лу; ресоціалізації; посиленого контролю.

3. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) піддаються первинному психолого-педа-гогічному та іншому вивченню, за результатами якого готуються пропозиції розподільчій комісії (або адміністративній комісії) установи щодо їх подальшого розподілу до дільниці ресоціалізації або посиленого контролю.

До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які не ви­явили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.

До дільниці соціальної реабілітації направляються засуджені за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та серед­ньої тяжкості, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КВК України засуджені, які під час пе­ребування в дільниці КДіР виявили високий ступінь соціально-пе­дагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної по­ведінки. Також у дільниці посиленого контролю тримаються за­суджені жінки, яким за вироком суду (за встановленим до 2001 р. порядком) було призначено відбувати частину строку покарання на тюремному ув'язненні.

4. Основними критеріями для направлення засуджених до діль­ниці посиленого контролю відповідно до Методичних рекоменда­цій Державного департаменту України з питань виконання пока­рань щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогре­сивної системи відбування покарання в кримінально-виконавчих

установах, є:

I. Поведінка засудженого під час перебування у дільниці КДіР (вона виступає основним критерієм для клопотання про направлен­ ня засудженого до дільниці посиленого контролю): а) свідома від­ мова виконувати вимоги установленого порядку відбування пока­ рання; б) допущення злісних порушень установленого порядку від­ бування покарання; в) фізичний опір представникам адміністрації; г) приниження людської гідності інших засуджених; д) створення конфліктних ситуацій із застосуванням фізичної сили; є) нав'язу­ вання та пропаганда серед засуджених злочинних традицій.

II. Відомості щодо поведінки засудженого до прибуття в коло­ нію, особистісна та кримінально-правова характеристика під час вивчення та спостереження у дільниці КДіР: а) систематичні по­ рушення режиму під час перебування у слідчому ізоляторі, не­ одноразові поміщення до карцеру (два та більше разів), перебуван­ ня на профілактичному обліку (наприклад, як схильний до нападу на адміністрацію, до членоушкодження тощо); б) переведення до колонії більш високого рівня безпеки або повернення з колонії нижчого рівня безпеки за злісне порушення установленого поряд­ ку відбування покарання; в) засудження за корисливо-насиль­ ницькі злочини (бандитизм, грабіж, розбій, вимагання); г) засу­ дження за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; д) нетактовність та грубість з представниками адміністрації колонії; є) висока кримі­ ногенна зараженість (тобто, глибина і стійкість антисуспільної спрямованості особистості), послідовно-криміногенний тип осо­ бистості; ж) підвищена агресивність, погано стримувана імпуль­ сивна поведінка, упереджене відношення до оточуючих.

5. Підставою для направлення засудженого до дільниці посиле­ного контролю є клопотання начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР та постанова начальника ко­лонії, погоджена зі спостережною комісією.

При наявності підстав, питання про направлення засудженого До дільниці посиленого контролю розглядається на засіданні про­філактичної комісії колонії. Для цього готуються наступні доку­менти: а) клопотання-характеристика, підписана начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР та по­годжена з заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; б) психологічна характеристика; в) довід­ка про заохочення та стягнення; г) опитувальний аркуш з пропо­зиціями першого заступника начальника колонії, заступника на-

302

303

чальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини; д) у разі необхідності ра­порти, пояснення та клопотання інших представників адміністра­ції; є) медична довідка.

Засуджений, на якого підготовлені відповідні матеріали, заслу­ховується на засіданні профілактичної комісії, йому надається можливість дати необхідні пояснення.

6. Термін перебування засудженого у дільниці посиленого контролю визначається комісією, виходячи з сукупності вищевка­заних критеріїв, ступеня вираження негативних властивостей осо­бистості засудженого та його криміногенної зараженості. Почат­ковий термін перебування засудженого у дільниці посиленого контролю рекомендується визначати від трьох до шести місяців.

Рішення комісії оголошується засудженому під розпис, про що робиться відмітка на відповідній постанові. У разі відмови ставити підпис у відповідній графі постанови робиться відмітка «від під­пису відмовився», що затверджується членами комісії.

Засуджений має право оскаржити рішення адміністративної комісії колонії, однак подання скарги не зупиняє його переведен­ня до дільниці посиленого контролю. Адміністрація колонії надає засудженому можливість у встановленому порядку повідомити про своє направлення до дільниці посиленого контролю близьких родичів, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за за­коном має право на надання правової допомоги особисто чи за до­рученням юридичної особи (про визначення вказаних фахівців у галузі права дивись коментар до статті 8 КВК України).

7. Після прийняття рішення про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю, на такого засудженого, поряд з Ін­дивідуальною програмою соціально-виховної роботи (складається на всіх засуджених), начальником відділення соціально-психоло­гічної служби дільниці КДіР та психологом складається спеціаль­на індивідуальна програма — «Програма індивідуальної роботи із засудженим у дільниці посиленого контролю», яка передбачає за­ходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного та психоко-регуючого характеру (детальніше дивись коментар до статті 97 КВК України), яка долучається до Індивідуальної програми соці­ально-виховної роботи.

8. До дільниці посиленого контролю засуджені можуть бути переведені і з дільниці ресоціалізації. При вирішенні цього пи­тання для адміністрації виправної колонії окрім загальних кри­теріїв, є визначальними також наступні: а) безуспішність інших заходів виховного впливу; б) перебування засудженого протягом року на обліку як злісного порушника установленого порядку відбування покарання; в) поміщення протягом року три та біль­ше разів до дисциплінарного ізолятора; г) незадовільне ставлен-

ня до праці; д) перебування на профілактичному обліку як особи, що підтримує злочинні традиції; схильна до втечі; схильна до на­паду на адміністрацію; схильна до організації, провокування та участі у групових протиправних діях; схильна до вживання та виготовлення алкогольних напоїв; схильна до вживання, збері­гання та розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; схильна до організації та участі в іграх з метою отримання матеріальної або іншої вигоди.

Для розгляду на засідання профілактичної комісії колонії пи­тання про направлення засудженого до дільниці посиленого контролю, поряд з документами, вказаними у ст. 94 КВК Украї­ни, додаються: а) індивідуальна програма соціально-виховної ро­боти; б) виписка з протоколу ради колективу відділення соціаль­но-психологічної служби; в) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи, заступника начальника колонії з працевикористання, заступника начальника колонії із комунально-побутового та інтендантського забезпечен­ня, начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оператив­ного відділу, начальника медичної частини.

9. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці, і яким до звільнення залишається не більше шести місяців. До дільниці со­ціальної адаптації також переводяться засуджені, які, крім ви­щевказаних основних критеріїв, як правило: а) не менше півроку трималися у дільниці ресоціалізації; б) закінчили навчання у за­гальноосвітній середній школі або професійно-технічному учили­щі, або яким до закінчення навчального року у загальноосвітній школі залишилось не більше трьох місяців; в) мають формальні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування пока­рання не більше, ніж через шість місяців.

Не переводяться до дільниці соціальної адаптації особи, які: а) засуджені за вчинення злочину після звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі; б) засуджені за вчинення умис­ного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; в) були переведені до дільниці соціальної адаптації та за допущені порушення переведені до дільниці ресоці­алізації; г) перебували (перебувають) на профілактичному обліку як схильні до втечі, фізичного насильства щодо інших засудже­них, створення конфліктних ситуацій у середовищі засуджених, фізичного опору адміністрації виховної колонії; д) перебували на профілактичному обліку як злісні порушники установленого по­рядку відбування покарання та були зняті з обліку менш ніж за Два роки до настання терміну можливого переведення до дільниці соціальної адаптації; є) за висновком психолога (психіатра) мають високий ступінь тривожності, агресії (зовнішньої та внутрішньої),

304

305

схильні до спонтанних поведінкових реакцій, імпульсивної пога­но стримуваної поведінки; ж) засуджені, які не пройшли повний курс лікування венеричної хвороби, алкоголізму чи наркоманії (токсикоманії).

10. Для розгляду питання про переведення засуджених з діль­ ниці ресоціалізації до дільниці соціальної адаптації начальнику виховної колонії подаються такі документи: заява засудженого з проханням про переведення його для відбування покарання до дільниці соціальної адаптації; довідка з особової справи з фабулою вчиненого злочину; характеристика з відповідним клопотанням старшого вихователя, погоджена з заступником начальника коло­ нії з соціально-виховної та психологічної роботи; довідка про зао­ хочення та стягнення засудженого; аркуш висновків психолога, оперативного працівника, начальника відділу режиму і охорони виховної колонії; висновок лікаря; витяг з протоколу рішення за­ сідання педагогічної ради виховної колонії.

За необхідністю до матеріалів можуть додаватися й інші доку­менти (наприклад, клопотання батьківського комітету, фахівців центрів соціальних служб для молоді, працівників громадських організацій, що безпосередньо приймають участь у навчально-ви­ховному процесі з засудженими та інші).

Вказані документи, за винятком рішення педагогічної ради ви­ховної колонії, готуються та узагальнюються старшим виховате­лем відділення соціально-психологічної служби, у якому трима­ється засуджений, та подаються на розгляд педагогічної ради ви­ховної колонії. При цьому висновок лікаря оформлюється не раніше, ніж за тиждень до дня засідання педагогічної ради.

11. Питання переведення засуджених з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної адаптації або з дільниці соціальної адапта­ ції до дільниці ресоціалізації розглядається на засіданні педаго­ гічної виховної колонії, яка приймає рішення про порушення від­ повідного клопотання перед начальником виховної колонії. Після розгляду поданих документів педагогічна рада передає їх з витяга­ ми із протоколу засідання на розгляд начальнику виховної колонії не пізніше трьох діб від дня підписання рішення. Щодо поданих педагогічною радою документів начальник виховної колонії при­ ймає відповідні рішення протягом тижня від дня подання, а у разі переведення засуджених з дільниці соціальної адаптації до діль­ ниці ресоціалізації — у день подання.

Безпосереднє переведення здійснюється за постановою началь­ника виховної колонії, яка оголошується засудженому під підпис та виконується черговим помічником начальника виховної коло­нії протягом доби після ознайомлення з нею засудженого. Доку­менти розгляду з відповідною постановою долучаються до особової справи засудженого.

12. Засуджені, які тримаються у дільниці соціальної адаптації та допустили порушення установленого порядку відбування пока-

рання, за які на них накладені стягнення правами начальника ко­лонії, або відмовляються приймати участь в реалізації Індивіду­альної програми підготовки до звільнення, за клопотанням на­чальника відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної адаптації постановою начальника виховної колонії мо­жуть бути переведені до дільниці ресоціалізації.

У разі виникнення потреби в такому переведенні, начальнику виховної колонії подаються на розгляд такі документи: довідка з особової справи з фабулою вчиненого злочину; характеристика з відповідним клопотанням начальника відділення соціально-пси­хологічної служби, погоджена з заступником начальника з соці­ально-виховної та психологічної роботи; довідка про заохочення та стягнення засудженого; інші документи, що стосуються вказа­ного питання; витяг з рішення засідання педагогічної ради вихов­ної колонії.

13. Організація роботи дільниць виправних та виховних коло­ній регламентована цим кодексом, Правилами внутрішнього роз­порядку установ виконання покарань, а також Методичними реко­мендаціями Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в кримінально-вико­навчих установах.

14. Про порядок переводу до дільниці реабілітації дивись ко­ментар до статті 100 КВК України.

Стаття 95. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу

1. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному ме­дичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педаго-гічному та іншому вивченню.

2. За результатами медичного обстеження, первинної псиході­агностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кри­мінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-ви­ховної роботи, яка затверджується начальником колонії.

1. Дільниця карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) створюється в установі виконання покарань з метою первинного психолого-педагогічного вивчення особистості всіх новоприбулих ^3асУДЖених, медичного нагляду за ними, сприяння в адаптації до Умов позбавлення волі та класифікації засуджених в межах уста­нови для визначення оптимальних умов відбування покарань.

2. Засуджені у дільниці КДіР тримаються у звичайних жилих приміщеннях протягом 14 діб з моменту прибуття до установи.

306

307

Гуртожитки забезпечуються інвентарем та іншими предметами за встановленими нормами. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати та додатково обладнується кімната для приймання ліка­рем. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої ста­ті — кімнати особистої гігієни.

3. Дільницю КДіР очолює начальник, який призначається на посаду за рахунок штатної чисельності соціально-психологічної служби з числа найбільш досвідчених працівників. Він користу­ ється правами та обов'язками начальника відділення соціально- психологічної служби з урахуванням специфіки завдань, покладе­ них на відділення КДіР. Загальне керівництво дільницею КДіР здійснює начальник установи, який забезпечує залучення до робо­ ти з новоприбулими засудженими представників відповідних служб установи.

Безпосередньо роботу начальника дільниці КДіР організовує заступник начальника установи із соціально-виховної роботи зі спецконтингентом. Заступники начальника установи та началь­ники служб, які за функціональними обов'язками мають відно­шення до роботи із новоприбулими засудженими, повинні відві­дувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень, про що робиться відмітка у відповідному журналі.

Для організації роботи із новоприбулими засудженими створю­ється робоча група, до складу якої обов'язково входять психолог та медичний працівник.

4. Тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину) перед­бачає: а) виявлення у засуджених гострих хвороб, у тому числі ін­фекційних захворювань, попередження їх розповсюдження серед інших засуджених; б) первинне вивчення даних про особу засу­джених та їх психологічну діагностику; в) виконання програм ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування по­карання; г) забезпечення особистої безпеки засуджених в період адаптації до умов позбавлення волі.

5. Первинне вивчення даних про засудженого передбачає з'ясу­вання: а) соціально-демографічних даних (вік, стать, стан здо­ров'я, ступінь непрацездатності тощо); б) кримінально-правових даних (відомості про вчинений злочин, попередню злочинну діяль­ність тощо); в) відомостей про окремі нахили, здібності та фізичні особливості.

6. Психодіагностика проводиться шляхом вивчення психоло­гічних властивостей, процесів та станів засуджених з метою: по­ліпшення адаптаційних можливостей засуджених до умов відбу

рання покарання, надання їм своєчасної психологічної допомоги; складання психологічної характеристики на кожного засуджено­го та розробка рекомендацій щодо особливостей організації індиві­дуальної роботи з ними; виявлення та постанови на профілактич­ний облік засуджених, які можуть бути віднесені до групи «ризи­ку» (схильні до нападу на персонал, до втечі, самогубства або членоушкодження, гри «під інтерес», до вживання спиртних на­поїв, наркотичних речовин та інші групи, виходячи з особливостей засуджених).

7. Психодіагностика може проводитись у формі: діагностичних бесід; анкетування; тестування; психологічного спостереження; психологічного експерименту. На підставі психологічної діагнос­тики та узагальнення даних про особистість засуджених психоло­гом розробляються психологічні характеристики, надаються ре­комендації щодо організації індивідуально-виховної роботи з ними, які відображаються в Індивідуальній програмі соціально-психологічної роботи кожного засудженого.

8. Деякі особливості організації роботи психолога з новоприбу­лими засудженими викладені у відповідних Методичних рекомен­даціях Державного департаменту України з питань виконання по­карань. Зокрема, у них передбачається порядок проведення бесід (первинних та повторних), первинного заповнення психологічної картки, психодіагностичного вивчення особи та психотерапевтич­них сеансів.

9. При надходженні до виправних колоній засуджені в обов'яз­ковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, встановленому п. 98 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, і санітарно-епідеміологічними нор­мами. З метою попередження проникнення інфекційних захворю­вань щодо всіх засуджених, які прибули до установи виконання покарань та після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщені у дільниці КДіР, профілактичний карантин та медичний нагляд здійснюються протягом всіх 14 діб.

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед засуджених проводиться комплекс протиепідеміч­них заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку ви­значається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла.

10. До програми ознайомлення новоприбулих засуджених з по­ рядком та умовами відбування покарання включаються питання: ^а) правила поведінки засуджених; б) розпорядок дня установи;

^в) порядок придбання засудженими продуктів харчування та пред­ метів першої потреби, одержання посилок, передач та бандеролей;

^г) Порядок надання побачень з родичами та іншими особами; д) по­ рядок звернення зі скаргами, заявами та пропозиціями; є) норми та умови забезпечення речовим майном, харчуванням; ж) порядок

308

309

надання медичної допомоги, дотримання правил особистої гігієни уникнення захворювання на ВІЛ (СНІД); з) порядок залучення до праці, умови праці та її оплати; і) підстави та порядок застосуван­ня передбачених законом заходів заохочення та стягнення, пільг-к) порядок надання консультативної та психологічної допомоги.

Залежно від виду установи виконання покарань до програми ознайомлення новоприбулих засуджених можуть включатися й інші питання, які дають їм змогу в повній мірі усвідомлювати свої права та обов'язки. Для проведення занять з новоприбулими засу­дженими за окремим графіком залучаються представники відпо­відних служб установи.

11. По закінченні 14 діб щодо засудженого приймається рішен­ня про направлення : а) до дільниці ресоціалізації; б) до дільниці посиленого контролю.

Стаття 96. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації

Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподі­ляються по відділеннях соціально-психологічної служби і розмі­щуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживан­ням членів відділення.

1. Дільниці ресоціалізації виправних колоній мінімального рів­ня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та макси­мального рівня безпеки (з триманням у звичайних жилих примі­щеннях) для тримання засуджених чоловіків, поділяються на ло­кальні, ізольовані один від одного сектори, які обладнуються відповідно до встановленого переліку.

Так, ізольовані локальні сектори дільниць ресоціалізації ви­правних колоній зі сторони внутрішньої забороненої зони та між собою огороджуються парканом суцільного заповнення висотою не менше 3 метрів, а з боку внутрішньої території житлової зони облаштовуються, як правило, загорожею з металевих ґрат або сіт­ки. Паркани ізольованих локальних секторів дільниць ресоціалі­зації зверху обладнуються «єгозою» або іншими засобами, що пе­решкоджають їх подолання засудженими.

У майданчиках локальних секторів дільниць ресоціалізації об­ладнується: перекладина та брусся; місце для паління засуджених з лавками та столом, які прикріплені до землі; місце для шикуван­ня та проведення поіменних перевірок засуджених. Забороняється обладнувати у локальних секторах дільниць ресоціалізації будь-яке інше приладдя, у тому числі спортивне.

2. Засуджені в дільниці ресоціалізації тримаються у звичайних жилих приміщеннях, а гуртожитки обладнуються на загальних підставах. При цьому у кожному жилому приміщенні тримаються

засуджені одного відділення соціально-психологічної служби. Гур­тожитки обладнуються: ліжками металевими одно- або двоярусни­ми з жорсткою сіткою за чисельністю засуджених; приліжковими тумбочками (одна на двох засуджених); столом на 10-12 посадко­вих місць; табуретами на кожного засудженого; гучномовцем; ба­ком для питної води з кухлем і тазом; годинником настінним на кожну житлову секцію; фіранками на вікнах; телевізором чорно-білого або кольорового зображення на кожне відділення; холодильни­ками; столовими і консервними ножами (два на житлову секцію), ножицями (одні на 50 засуджених); вішалкою для верхнього одягу.

Умивальники для засуджених обладнуються в окремих примі­щеннях з розрахунку один кран на 10 засуджених. Столові та кон­сервні ножі маркуються, зберігаються у приміщеннях для вжи­вання їжі засудженими та міцно прикріплюються на ланцюзі до столу. Ножиці маркуються і видаються засудженим за підписом у спеціальному журналі старшим днювальним, який забезпечує їх щоденне повернення.

Двері усіх приміщень гуртожитків в обов'язковому порядку об­ладнуються вікнами для здійснення нагляду за поведінкою засу­джених розміром 250x250 см. Категорично забороняється вста­новлювати на цих дверях внутрішні замки або запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються ззовні. Дана нор­ма не поширюється на службові кабінети працівників адміністра­ції колонії.

3. У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати: засоби особистої гігієни, бритви, запальнички разового викорис­тання, електрокип'ятильники, підручники і учбове приладдя, лі­тературу та періодичні видання, у т.ч. релігійного змісту, письмо­вий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки у кількості, яка встановлена Правилами вну­трішнього розпорядку установ виконання покарань.

4. Згідно з Положеннями, що регламентують діяльність соці­ально-психологічної служби установи виконання покарань, відді­лення соціально-психологічної служби — як основна організаційна ланка в структурі установи виконання покарань — створюється Для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-психологічної роботи, спрямованої на фор­мування у них правослухняної поведінки і стимулювання станов­лення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.

5. У Методичних рекомендаціях Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо класифікації засудже­ них та її врахуванні при формуванні відділень соціально-психоло- гічної служби та організації індивідуально-профілактичної роботи з Різними категоріями засуджених вказується, що при формуванні віДДІлень доцільно виходити з наступних класифікаційних крите-

310

311

ріїв: кримінально-правові; особистісні, тобто психолого-педагогіч-ні; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положен­ня, рід занять до засудження тощо); медичні. При цьому визна­чальним критерієм повинен бути особистісний, оскільки поведінка засуджених визначається насамперед типом особистості, виразніс­тю особистісних якостей. При розподілі засуджених рекомендуєть­ся знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, напри­клад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним ми­нулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та фор­мування серед них негативних ціннісних орієнтацій.

В залежності від наявності у засудженого певних класифікацій­них ознак складається індивідуальна програма соціально-вихов­ної роботи та визначаються форми і методи виховної роботи.

6. За вказаними Методичними рекомендаціями відповідно до кримінально-правової характеристики слід враховувати характер вчиненого злочину та криміногенну зараженість особистості (тоб­то глибину і стійкість антисуспільної спрямованості особистості). Залежно від характеру вчиненого злочину (склад, мотив та засоби вчинення) пропонується виділяти групи осіб, засуджених за:

а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування насильства.

б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — це усі види кримінальної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу мету. Серед них в першу чергу виділяються: агресивні злочини проти життя, здоров'я та статевої недоторканності, честі та гіднос­ ті особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхан­ ня на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок управління. Агресивна поведінка може здійснюватись без фізич­ ного або психічного насильства (вандалізм, посягання на честь, гідність, волю та інші права людини).

в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі, розбої, вимагання тощо.

г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно, які проявляються в розкраданні цього майна шляхом привласнен­ ня, розтрати та зловживання службовим становищем, а також інші корисливі злочини службовців та підприємців.

д) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя, порядку управління, громадського порядку та громадської безпе­ ки тощо. До цієї ж групи злочинів відносяться злочини, вчинені з необережності.

7. Залежно від криміногенної зараженості засуджених реко­мендується виділяти:

а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередо-вищі, де норми моралі і права систематично порушуються. Злочин

312

витікає зі звичного стилю поведінки і обумовлюється стійкими ан--тисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями суб'єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину активно створюється таки­ми особами. У відношенні цих осіб можна з більшою долею достовір­ності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених.

б) ситуативно-криміногенний тип характеризується порушен­ ням моральних норм та вчинення правопорушень не злочинного характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі. Злочин в значній мірі обумовлений несприятливою соціально-еко­ номічною, моральною та правовою ситуацією (знаходження в зло­ чинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До зло­ чину таку особу призводить його мікросередовище та попередній спосіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення злочину. Поведінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в основному стихійно. У даному типі переважають особи, які зло­ вживають алкоголем, наркотичними засобами.

в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під ви­ рішальним впливом ситуації, у деякій мірі для них незвичної і у якій іншими суб'єктами порушуються встановлені норми поведін­ ки. Аморальні елементи свідомості і поведінки такої особистості виражені незначно. У той же час такі засуджені можуть виправдо­ вувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.

8. При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-пси­хологічною (особистісною) характеристикою, Державним депар­таментом України з питань виконання покарань пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сфор-мованість правосвідомості та рівень моральної занедбаності; став­лення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи зі ступеня виразності в особистості засудженого вказаних властивостей, умовно виділяють шість кла­сифікаційних груп засуджених і, відповідно, пропонуються реко­мендації щодо диференційованого виправного впливу на них.

До першої групи ним відносяться засуджені з позитивною соці­альною установкою, сильним типом особистості, лідерськими якос­тями. Характерними рисами даного типу особистості називаються: Достатньо високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати на­дійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особис­тості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мо­тивації, спрямованої на досягнення цілі; відсутність виражених ^агресивних тенденцій; розвинуте почуття соціальної чуйності; това­риськість; спроможність до швидкого пристосування до навколиш­нього середовища та оточуючих; позитивне ставлення до праці.

Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно позитивні соціальні установки, слабкий тип особистості. Вони Конформні, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них

313

відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збіга­ються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю таких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.

Третя класифікаційна група включає засуджених, які не мають виражених особистісних якостей (так зване «болото»). Приблизно кожний третій представник даної групи характеризується наявніс­тю стійко виражених психічних відхилень від норми. Вони можуть виявлятися в перекрученому сприйнятті дійсності, виникненні ідеї переслідування, що за певних умов може супроводжуватися не­адекватними поведінковими реакціями аж до криміногенних.

У четверту групу об'єднуються засуджені, які мають асоціальні установки, слабкий конформний тип особистості, без чітко вираже­них задатків лідерства. Для представників даного типу характер­ною називається наявність психічних відхилень, що ускладнюють­ся наявністю таких якостей: схильність до вживання алкоголю, що нерідко призводить до значної алкогольної зміни особистості; по­гано стримуваної імпульсивності в поведінці; неприйняттям і воро­жим відношенням до існуючих соціальних норм; нездатністю регу­лювати конфліктні ситуації примирливо; цинізмом, упередженим відношенням до оточуючих.

П'яту класифікаційну групу складають засуджені з асоціальни­ми установками, сильним типом особистості. Характерними риса­ми представників даної групи вважаються: егоцентризм; стійка схильність до порушення вимог; злочинність; низька соціальна чуйність; упереджене ставлення до оточуючих. Засуджені цієї гру­пи, як правило, рідко допускають грубі порушення режиму, ведуть дещо відокремлений спосіб життя, піддаються впливу неформаль­них лідерів як позитивної, так і негативної спрямованості.

Шоста класифікаційна група включає засуджених, які мають асоціальні установки, сильний тип особистості з об'єктивними за­датками лідерських якостей та прагнуть до заняття високого соці­ального статусу в неформальних групах. Домінуючими рисами представників даного типу називаються: занепокоєність пробле­мою власного авторитету; крайній егоцентризм; стійка схильність до порушення існуючих соціальних норм; злочинність; підвищена збуджуваність; імпульсивність; низька соціальна чуйність.

Працівникам соціально-психологічної служби рекомендується прагнути до об'єктивної та всебічної оцінки індивідуальних особ­ливостей засудженого, використовувати для цього повсякденне і цілеспрямоване спостереження, включаючи виявлення його соці­ального оточення.

Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волі

в дільниці посиленого контролю 1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній міні­мального рівня безпеки із загальними умовами тримання і ви

правних колоній середнього рівня безпеки засудженим встанов­люється режим, передбачений для тримання засуджених у ви­правній колонії максимального рівня безпеки.

2. У дільниці посиленого контролю виправних колоній макси­мального рівня безпеки засуджені тримаються в приміщеннях ка­мерного типу.

3. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивіду­альна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

4. Після реалізації цієї програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою началь­ника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації.

1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній засудже­ні тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених ре­жимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу.

Жилі приміщення (камери) обладнуються металевими дверима або дерев'яними дверима, які з внутрішнього боку оббиваються листовою сталлю та укріплюються металевими кутниками по всьо­му периметру і мають товщину 6 см. У центрі дверей на висоті 1,4-1,5 м обладнується отвір для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватирка розміром 18 см на 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються у бік коридору та обладнуються замком.

Вікна жилих приміщень (камер) обладнуються металевими звареними ґратами та кватирками. З боку приміщень (камер) вік­на прикриваються ґратами, які унеможливлюють доступ до скла. Двері та вікна жилих приміщень (камер) блокуються сигналізаці­єю з виводом на пульт чергової частини. Двері приміщень (камер) в обов'язковому порядку обладнуються механічними та електро­механічними замками спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можливо отримати тільки з чергової частини установи.

У кожному жилому приміщенні (камері) обладнуються туалет з Умивальником з обов'язковим їх відгородженням суцільною пере­городкою висотою не менше 1 м. Засуджені, які тримаються у дільниці, не мають права виходу з жилих приміщень (камер), за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час.

Стіни багатомісних (більше 10 осіб) жилих приміщень (камер),

що виходять у бік коридору, як правило, обладнуються проглядо-

вими вікнами, на яких установлюються ґрати, для нагляду за за-

судженими. Локальні сектори дільниць посиленого контролю ви-

правних колоній обладнуються у відповідності до особливих ви-

мог. Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю,

314

315

приймають їжу у жилих приміщеннях (камерах), миття їх здій­снюється за окремим графіком.

2. У дільницях посиленого контролю, як правило, установлю­ється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з діль­ниць КДіР, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольова­них дільниць.

3. Засуджені мають право: витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення; одержувати протягом року п'ять посилок (передач) і дві бандеролі. Засудженим, які три­маються в приміщеннях камерного типу, надається щоденна про­гулянка тривалістю одна година.

4. Програма індивідуальної роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю включає в себе:

І. Заходи індивідуально-виховного характеру: а) ознайомлення засудженого з відповідальністю за продовження протиправної по­ведінки, а також за злісну непокору адміністрації виправної уста­нови та вчинення дій, що дезорганізують роботу виправної устано­ви (ст. 391, 392 КК України); б) роз'яснення правового статусу за­суджених, вимог Правил внутрішнього розпорядку установ вико­нання покарань; в) вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведінку (на­правлення батькам або подружжю повідомлення про протиправну поведінку засудженого, проведення бесід з рідними під час поба­чень тощо); г) залучення до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, сплати аліментів; д) вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних традицій) та переконання щодо відмови від них; є) вивчення ролі (статусу) засудженого у середовищі засуджених, найбільш близь­кого оточення. Попередження негативного впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка додер­жується злочинних традицій; ж) формування позитивних навичок щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм (перевірка зовніш­нього виду, підтримка у належному стані спального місця, приби­рання приміщень, участі у роботах з благоустрою колонії тощо); з) формування здорового способу життя (контроль за участю засу­дженого у ранковій фізичній зарядці, проведення бесіди щодо об­меження або відмови від шкідливих звичок); і) формування пози­тивного ставлення щодо підвищення загальноосвітнього рівня, продовження навчання у загальноосвітньому навчальному закладі і індивідуальному порядку; и) формування позитивного ставлення та залучення до участі у диференційованих програмах виховного впливу (про них детальніше дивись коментар до статті 124 КВК України), роботі самодіяльних організацій.

II. Заходи психотерапевтичного та психокорегуючого характе­ру: а) проведення тестування засудженого з метою визначення ін­дивідуально-психологічних особливостей, ступеня конфліктності, агресивності, рішучості, рівня психічної напруги та тривожності, виявлення відхилень у психічному розвитку тощо; б) вивчення со­ціального статусу особи у середовищі засуджених та соціально-психологічного клімату у відділенні соціально-психологічної служби; в) розробка рекомендацій персоналу колонії щодо роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю; г) розробка та проведення спільно з психіатром колонії психотерапевтичних за­ходів (стосовно особи, яка має відхилення у психічному розвитку); д) проведення за результатами тестування індивідуальної бесіди із засудженим щодо окремих рис характеру та подальшої поведінки у дільниці посиленого контролю; є) залучення засудженого до участі у заходах з психологічної корекції негативних психічних станів (індивідуальна та групова психотерапія); ж) проведення із засудженими індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зниження негативних реакцій на своє перебування у місцях позбавлення волі; з) навчання засудженого навичкам само­регуляції психоемоційного стану з метою формування самокерова-ної поведінки (проведення психогігієнічного комплексу, аутоген-ного тренування, прогресивної релаксації тощо); і) проведення із засудженими соціально-психологічних тренінгів з метою розвитку позитивних особистісно-психологічних якостей; и) спільно з на­чальником відділення соціально-психологічної служби проведення заходів щодо розвитку та закріплення у засудженого соціально ко­рисних зв'язків; к) проведення за результатами реалізації Програ­ми контрольного тестування засудженого для оцінки ефективності психокорекційних та психотерапевтичних заходів; л) підготовка психологічної характеристики засудженого та пропозицій щодо доцільності переведення до дільниці ресоціалізації.

5. Основним критерієм для клопотання про переведення засу­дженого з дільниці посиленого контролю до дільниці ресоціаліза­ції є реалізація Програми індивідуальної роботи із засудженим у Дільниці посиленого контролю.

Не рідше одного разу на місяць начальник відділення соціаль­но-психологічної роботи дільниці посиленого контролю та закріп­лені за засудженими працівники роблять у програмі записи щодо змін у поведінці, поглядах засудженого, відносинах з оточуючим тощо.

Через три місяці після переведення засудженого у дільницю по­силеного контролю або закінчення встановленого терміну перебу­вання у дільниці, начальником відділення соціально-психологічної Роботи дільниці посиленого контролю надається оцінка реалізації програми та подається клопотання про переведення засудженого до Дільниці ресоціалізації або пропозиції щодо подальшого залишен-

316

317

ня у дільниці посиленого контролю. Своє рішення начальник відді­лення узгоджує з працівниками колонії, закріпленими за засудже­ним для проведення індивідуальної роботи.

6. У разі прийняття рішення про доцільність подання клопо­тання щодо переведення до дільниці ресоціалізації, засуджений підписує зобов'язання щодо дотримання вимог установленого по­рядку відбування покарання та прийняття участі у суспільно-ко­рисній праці.

7. Програма індивідуальної роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю вважається реалізованою, якщо: а) здійсне­ні в повному обсязі заходи індивідуально-виховного, психотера­певтичного та психокорегуючого характеру і які мали позитивний вплив на засудженого; б) засуджений дотримується обов'язків, ви­значених у КВК України та Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; в) у засудженого відсутні протягом шести місяців злісні порушення установленого порядку відбуван­ня покарання та інші порушення режиму протягом останніх трьох місяців на момент розгляду матеріалів на комісії колонії з приводу доцільності переведення до дільниці ресоціалізації; г) сумлінне ставлення засудженого до праці; д) участь у програмах диференці­йованого виховного впливу.

8. Для розгляду на засіданні профілактичної комісії колонії го­туються такі ж самі матеріали, що передбачені і для переведення до дільниці посиленого контролю (дивись коментар до статті 94 КВК України).

9. Загальний термін перебування засуджених в дільниці поси­леного контролю не обмежений.

Стаття 98. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації

1. У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого роз­робляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення.

2. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

3. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації» проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщен­нях окремо від інших засуджених.

1. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців та які, як прави­ло, закінчили навчання у загальноосвітній середній школі або про-

фесійно-технічному училищі (про критерії та порядок переведен­ня до дільниці соціальної адаптації дивись коментар до статті 94 КВК України).

2. Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених. Жилі приміщення дільниці соціальної адапта­ ції обладнуються відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, крім того, обладнуються клас підго­ товки до звільнення, бібліотечка. Приймання їжі, миття засудже­ них, відвідання бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з уста­новленими нормами.

3. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпе­ки і постійного контролю.

4. У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого роз­робляється спеціальна Індивідуальна програма підготовки його до звільнення, яка підписується начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної адаптації, погоджуєть­ся із заступником начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи та затверджується начальником виховної колонії. Зміст Індивідуальної програми підготовки до звільнення доводиться засудженому під розпис.

Індивідуальна програма підготовки засудженого до звільнення складається начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної адаптації за участю психолога, медич­ного працівника виховної колонії та залучення фахівців центрів соціальних служб для молоді протягом тижня після прибуття за­судженого до дільниці соціальної адаптації.

5. За результатами реалізації кожного заходу Програми стар­ ший вихователь (вихователь), психолог, медичний працівник ви­ ховної колонії або залучений фахівець центрів соціальних служб Для молоді роблять відповідні відмітки. Результати реалізації Про­ грами щомісячно перевіряються заступником начальника устано­ ви з соціально-виховної та психологічної роботи або старшим ін­ спекторським складом відділу соціально-виховної та психологічної роботи виховної колонії, про що також робляться відмітки.

6. Дані, отримані у ході підготовки та реалізації Індивідуальної Програми підготовки до звільнення, використовуються для скла­ дання на засудженого інформаційної карти, передбаченої «Поло­ женням про порядок взаємодії центрів соціальних служб для мо­ лоді та виховних колоній щодо здійснення соціального супроводу

318

319

засуджених, які відбувають покарання у виховних колоніях, та осіб, які звільнились з них» від 17.06.2003 р.

Стаття 99. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації

1. У дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засу­ джені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, пе­ реведені з дільниці ресоціалізації.