2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних ви­ мог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

42

43

1. Під юридичними обов'язками засуджених у кримінально-ви­конавчому праві розуміють встановлену в зобов'язуючих і забо­ронних нормах права міру необхідної поведінки засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує досягнення цілей пока­рання, підтримання правопорядку під час його відбування, дотри­мання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і ін­ших осіб. До змісту юридичних обов'язків включають два елемен­ти: 1) необхідність вчинення певних дій (наприклад, обов'язок засуджених до громадських робіт безоплатно відпрацювати певну кількість годин на суспільно корисних роботах: обов'язок засу­джених до штрафу сплатити встановлений судом розмір штрафу у місячний строк після набрання вироком суду законної сили; обов'язок засуджених до обмеження волі самостійно з'явитися до місця відбування покарання тощо); 2) необхідність утримання від встановлених законом дій (наприклад, заборона засудженим до позбавлення волі придбавати, виготовляти, зберігати і використо­вувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборо­нені до використання в колонії; продавати, дарувати або відчужу­вати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні; заборона засудженим до обмеження волі перебувати у вільний від роботи час поза гурто­житком без дозволу адміністрації виправного центру і т.ін.). Та­ким чином, юридичними обов'язками слід визнавати не тільки зо­бов'язуючі (позитивно зобов'язуючі) норми, а й заборонні (нега­тивно зобов'язуючі) норми. Заборони для засуджених повинні розглядатися як різновид обов'язків, а саме як обов'язок утриму­ватися від указаних у законі дій. Обов'язками є заборони, встанов­лені у статтях 37, 41, 51, 59, 107 КВК України.

2. У першу чергу засуджені повинні виконувати свої конститу­ційні обов'язки, а саме: додержуватися Конституції і законів України; шанувати державні символи України; не заподіювати шкоди природі і відшкодовувати завдані їй збитки; охороняти культурну спадщину; набувати повну загальну середню освіту; по­важати честь і гідність людей, не посягати на їхні права і свободи; піклуватися про дітей та непрацездатних батьків; сплачувати по­датки і збори; захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України. Останній обов'язок для засуджених має певні особливості. Так, ст.15 Закону України «Про загальний військо­вий обов'язок і військову службу» встановлює, що у мирний час призову на строкову військову службу не підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі.

3. Крім конституційних, основні обов'язки засуджених уста­новлені у ст.9 КВК України. Це ті обов'язки, виконання яких по­винно сприяти забезпеченню правопорядку під час відбування по­карання чи створювати необхідні умови для діяльності органів і установ виконання покарань. Це найбільш важливі й універсальні

44

обов'язки засуджених до всіх без виключення видів кримінальних покарань. Додаткові обов'язки засуджених до різних видів кримі­нальних покарань встановлені у відповідних главах Особливої час­тини КВК України, які регулюють виконання того чи іншого виду кримінальних покарань.

Зокрема засуджені також зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержу­ватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не по­сягати на права й свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання пока­рань; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'яв­лятися за викликом адміністрації органів і установ виконання по­карань.

4. На засуджених покладається обов'язок дотримуватись вимог законів України, що визначають порядок та умови відбування по­карань, а також прийнятих відповідно з ними інших нормативно-правових актів. Всі ці вимоги повинні бути у повному обсязі дове­дені до засуджених, щоб вони могли з ними ознайомитись, мати відповідні виписки. Особливо це стосується відомчих норматив­них актів, в яких деталізуються загальні положення, що відно­сяться до обов'язків та заборон. Причому, значне число таких обов'язкових приписів та заборон повинні знати в окремих випад­ках і родичі засуджених. Наприклад, передача засудженим до по­збавлення волі будь-якої кореспонденції поза контролем адміні­страції установи заборонена; це є порушенням режиму з усіма на­слідками, котрі з цього випливають як для засудженого, так і для родичів (в результаті цього може бути перерване побачення).

5. На засуджених покладається спеціальний обов'язок викону­вати законні вимоги адміністрації установ та органів виконання покарань; без цього неможливо у повному обсязі, точно та у вста­новлений строк виконати покарання. Мова йде про виконання за­судженим законних вимог, а не будь-яких вказівок та наказів ад­міністрації. Законність пред'являємої вимоги слід визначати, ви­ходячи з її загальної характеристики та спрямованості, а не тільки з того, чи входить до компетенції даного працівника вимагати ви­конання засудженим конкретних дій. В установах виконання по­карань встановлюються єдині режимні вимоги, що пред'являють­ся до всіх засуджених, за виконанням яких повинні слідкувати всі співробітники установи незалежно від займаної посади; всі такі вимоги будуть законними. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог адміністрації органів і установ вико­нання покарань тягне за собою встановлену законом кримінальну, дисциплінарну і матеріальну відповідальність.

6. З метою забезпечення нормальних взаємовідносин між засу­дженим та персоналом в законі встановлено специфічний обов'я-

45

зок засуджених ввічливо ставитись до персоналу, інших осіб, які відвідують установи та органи виконання покарань, а також до ін­ших засуджених. Однак, якщо вимога про ввічливе ставлення до персоналу та інших осіб засудженими в цілому сприймається по­зитивно та в основному дотримується, то підтримувати ввічливі відносини між собою їм вдається не завжди. На цьому ґрунті більш всього допускається порушень режиму та злочинів. Підтримувати вимогу про виконання засудженими даного обов'язку допомага­ють жорсткий нагляд та контроль за поведінкою в місцях їх пере­бування, а також проведення широких заходів виховного характе­ру. Важливим тут є й приклад взаємовідносин персоналу, а також форма звернення з боку його окремих членів до засуджених.

7. Ще одним специфічним обов'язком засуджених виступає обов'язок з'являтися за викликом адміністрації органів та установ виконання покарань та давати пояснення з питань виконання вимог вироку. Даний обов'язок у більшій мірі є специфічним для засудже­них, відносно яких виконуються покарання без ізоляції від суспіль­ства, де явка до відповідної посадової особи виступає не тільки фор­мою контролю, а й проведення виховної роботи. У випадку неявки засуджений може бути підданий приводу. Посадова особа може за­пропонувати засудженому надати пояснення як в усній, так і у пись­мовій формі, відмова від дачі пояснень може потягнути за собою за­стосування передбачених законодавством заходів впливу.

8. За невиконання покладених на них обов'язків засуджені несуть специфічну відповідальність; вона буває різноманітною. У дисциплінарному порядку можуть бути застосовані такі специ­фічні заходи впливу, як попередження, догана, сувора догана, по­міщення до дисциплінарного ізолятору, догана та інші стягнення. У випадку, коли застосування подібних заходів дисциплінарного впливу не надає бажаних результатів, може наступати відпові­дальність більш сувора (наприклад, зміна виду установи виконан­ня покарань).

Якщо засуджені відбувають покарання без ізоляції від суспіль­ства, то поряд із загальною відповідальністю за порушення вста­новленого правопорядку вони можуть бути притягнуті ще й до спе­цифічних заходів відповідальності (наприклад, збільшення днів явки на реєстрацію).

Встановленням різноманітної системи спеціальної відповідаль­ності кримінально-виконавче законодавство забезпечує належний порядок відбування засудженими покарань.

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засуджені мають право на особисту безпеку.

2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, триман-

46

ня в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або по­збавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі по­садова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забез­печення особистої безпеки засудженого.

3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших за­ходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подаль­шого відбування ним покарання. —

4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення безпеки цих оеіб. Крім того, до зазначених осіб мо­жуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.